Зустріч у Фрібурзі відбулася!

Stephan

Це було чудово!
Це було у базиліку Нотр-Дам.
http://www.eucharistie.ch/index.html
Була глибока українська Божа Служба!
Таїнство Святого Причастя.
Що таке Таїнство Святого Причастя?
Відповідь:
Це правдиві тіло та кров Господа нашого, Ісуса Христа, у хлібові та вині, для того, щоб ми, християни, їх їли та пили, що запроваджено Самим Христом.

Де це написано?
Відповідь:
Євангелісти Матвій, Марко, Лука та апостол Павло пишуть так:
«Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас видається. Це робіть на спомин про Мене». По вечері, взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі; оця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається на відпущення гріхів. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»

Яку користь приносить таке споживання?
Відповідь:
Про це нам кажуть такі слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».
А саме, в таїнстві прощення гріхів, життя і спасіння даються нам через ці слова.
Бо де є прощення гріхів, там є також життя і спасіння.

Хто ж гідно приймає це таїнство?
Відповідь:
Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».
Та той, хто не вірить цим словам чи сумнівається в них, є негідним і непідготовленим.
Тому що слова «За вас» вимагають лише віруючих сердець.

Було чудово співати разом у цій історичній церкві.
Було істине єднання нашої громади і наші голоси вражали тих, що просто заходив подивитися це вражаюче приміщення, як історичну споруду у Фрібурзі.

http://www.diocese.ko.if.ua/preaching/05.html
Зелена неділя
На 40-й день після Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа наша Свята Церква святкує подію, єдину в своєму роді, Вознесення Господнє, а на 50-й день – подію приходу в християнську спільноту, тоді ще зовсім крихітну, обіцяного апостолам Утішителя Духа, „що наставить вас і навчить” (Ів. 14. 26).

Прихід Святого Духа – третьої Особи Божої в Трійці, відбувся при видимих ознаках: у вигляді огненних пломінчиків. Він зійшов на кожного, що зібралися разом, очікуючи обіцяної події і увійшов силою і благодаттю, яка тут же проявилася також видимими ознаками у вигляді особливих дарів: вміння говорити мовами, яких досі не знали ті, що одержали цей дар, дару пророцтва, дару оздоровлення хворих. Це була подія, яка єдиний раз проявилася видимими ознаками. Відтоді і до наших днів Святий Дух сходить на кожного новохрещеного, від дитини до глибокого старця, але вже невидимим способом. Під час хрещення вода змиває з душі хрещеника первородний гріх, залишений нам від гріха наших прабатьків Адама і Єви, а Дух Святий сходить невидимо вогнем, який обіцяв Спаситель ще апостолам (Мт. 3, 11), і остаточно робить нас членами Містичного Тіла Ісуса Христа, тобто Його Церкви.

Кожне християнське церковне свято, яке святкує, зокрема, український народ і його Церква, носить якісь окремі ознаки. Якщо останні дні Великого посту характеризуються настроєм, повним болю і суму, а Великдень наповнює кожну християнську істоту гомоном радісних дзвонів і величавою піснею „Христос Воскрес!”, то свято Вознесіння і Зелені свята вносять в церковні Богослуження, а з ними і в серця вірних дух умиротворення. Відбулися події, обіцяні ще старозавітним пророкам, про спасення людства. Цих подій людство чекало багато тисяч літ. Безконечна вервечка поколінь передавала з уст в уста основні і ще такі неясні штрихи про те, що Творець в силу Своєї любові до творіння – людини, не навіки відлучив людство від Своєї любові, що прийде час, і Бог подасть впавшій людині рятівну руку з полону гріха, який людина допустила.

І ось в цих святах Вознесення Господнього і святах Пресвятої Трійці все стає на свої місця. Більше не існує об’єктивних причин для страху, закінчилися всякі сумніви, Бог виконав свою обіцянку і послав Свого Єдинородного Сина, щоби Він своєю кровавою Жертвою умилостивив образу Божого Маєстату, навчив людство Божих правд Нового Заповіту і назавжди гріхи людства прибив до хресного дерева, як доказ своєї незбагненної, але всеохоплюючої любові до свого творіння. Умиротворення спливає на душу, серце наповнює радістю і любов’ю. Сама природа буяє пишним розквітом своїх творчих сил, все від тварини до пташини, до людини тішиться глибокою надією, і до хитання цієї надії нема вже причин. Нема причин для страху і сумнівів, бо там, де є любов Божа до людини, всякий страх не має місця.

Наші люди вміють радіти, вміють використати дари природи для підкреслення своєї радості. Зеленню замаяні житла і храми, пахощами напоєне кожне серце, тому і свято назвали Зеленим.

Але чи справді кожне серце напоєне пахощами Зеленої неділі? Після десятиліть атеїстичного мороку, коли вже ніщо не заважає нам поєднати наші серця з любов’ю Божою, чи справді ми скористалися такою великою ласкою Божою, як вільний вияв наших найпотаємніших мрій. Досить в цю ж таки Зелену Неділю пройтися нашими містами і селами, щоби переконатися, як далеко від ласки Божої усунули себе добровільно многі і многі із нас, „синів і дочок сердечної Вкраїни”. Напівпорожні храми і переповнені новітні корчми, де вже не жиди, а свій брат брата топить в оковитій. Брутальні вигуки, сороміцькі жарти і найбезглуздіші пісні скажуть вам все.

Об’єктивні причини до осягнення життя вічного в раю Бог усунув своєю всемогутньою рукою, але ще існують суб’єктивні причини, залежні тільки від нашої волі. Тільки наше небажання прийняти у свою душу дар Святого Духа, робить багатьох із нас не те що каліками – робить духовними трупами, робить матеріалом, який очікує злий дух і легко, без нашого спротиву, загортає великий улов для пекла.

Від часів земного життя Ісуса Христа людство не змінилося. Колись Ісус очистив десять прокажених, з них тільки один прийшов подякувати Спасителеві (Лк. 17, 11-17). Сьогодні тільки десята частина мешканців наших міст і сіл відвідує храми, а де ж дев’ять частин: на що надіються, чого прагнуть? Кожна рослина, кожна пташина, кожна тварина намагається виконати завдання свого життя, закладене у його інстинкті від Творця. Людина ж одержала найбільший дар – розум і свобідну волю, а ще голос сумління, який кричить усій нашій істоті: роби добро, уникай зла! Коли ж ми усі його почуємо?

Ісус сказав: „Багато званих, мало призваних” (Мт. 22, 14). Тому, дорогі християни, той кожний десятий, який чує голос Господній і йде за ним, не дай себе звести на манівці споживацтва, пов’язані з кривдою, бажанням обдурити брата на вазі, на ціні, на якості. Залишайся вірним Зеленій неділі, прийми в свою душу дар Святого Духа, дар любові і благодаті Божої. Пам’ятай, що для того, щоби увійти у співтовариство святих Божих на Небі, треба закласти у свою душу відповідні дані, бо нечистота з чистотою не вживаються, зло з добром не співіснує, як не може співтоваришувати злодій з чесною людиною. Ніякі землі хитрощі не допоможуть, бо постане: „Друже, чого ти увійшов сюди не в святковій одежі?” (Мт. 22, 12).

Очищаймо свою одежу до стану святкової і хай нам в цьому послужить прикладом чистота розквітлої природи, що не буває зеленішою і чистішою, як у Зелену неділю.
о. Зиновій Карась

Після Божої служби , Проповіді, Причастя наша невелика громада зібралася як родина та потекли розмови про життя, любов, виховання, біографії, політику, війну, майбуття, та все це було під смачну їжу та відкриті одне одному серця. Я відчув себе як вдома, у колі рідних мені людей.
У моєму серці пульсувало почуття єдиної родини та зявилась Сила жити далі та переборювати обставини, свої внутрішні кордони, мілкі та великі негаразди...

Так, ми -співали!
Хоча не багато, але наш спів був щирим та від серця.

Я запрошую українців на наступну Божу Службу!
Такий досів дійсно дає Силу та Дух умиротворення!
Дякую Господана Нашого Ісуса Христа за цей час!
Слава Українській Родині![/img]

Як мені шкода, що я не змогла приїхати, ви собі просто не уявляєте.

Але що ж зробиш - домовилися з людьми, а туди і туди ніяк не виходило. Дорога далеченька, на півдня, а одними привітаннями після Служби ніяк би не обійшлося. Пам"ятаю як минулого разу додому тільки до опівночі потрапили.

Ох же ж посиділи!

Зустріч була малочисельна, але дуже тепла, я б сказала сімейна. Служба правилась отцем Назарієм в дуже красивій церкві, з прекрасною акустикою, можливо, саме ці обставини підсилили враження від неї, створили атмосферу якоїсь дивовижної святковості.
Далі був обід, кожний приніс "трошки" чогось смачненького, так що перейти до солодкого столу було дуже важко, очі б їли, а місця у шлунку вже не було...
Окремо хочу подякувати отцю Назарію не тільки за релігійну частину зустрічі, а і за кулінарну, торт, спечений ним, був просто супер!

...і церква.... і торт.... Зображення