Вірші про Голодомор

[Stephan]

Дуже святий комуняка,
А у сусіда була коняка,
У сусідки була корова,
Позабирали все, навіть, дрова.

Дуже святий комуняка,
Сусідів синок - мій друзяка,
Сусідки дочка чорноброва,
Їх мертвими звезли до рова.

Дуже святий комуняка
Знов на трибунах патяка:
Зло абстрактне старе проклинає,
Зло реальне нове насаждає.

Двадцять чотири тисячі колосків,
Та не в зернятках - всі з бронзи.
Покараймо ж стільки виродків,
Най трусяться й скиглять партійнії бонзи!

Артур-Фіцжеральд Джміль
21.01.2008

[namco]

Дуже святий комуняка,
А у сусіда була коняка,
У сусідки була корова,
Позабирали все, навіть, дрова.

Дуже святий комуняка,
Сусідів синок - мій друзяка,
Сусідки дочка чорноброва,
Їх мертвими звезли до рова.

Дуже святий комуняка
Знов на трибунах патяка:
Зло абстрактне старе проклинає,
Зло реальне нове насаждає.

Двадцять чотири тисячі колосків,
Та не в зернятках - всі з бронзи.
Покараймо ж стільки виродків,
Най трусяться й скиглять партійнії бонзи!

Артур-Фіцжеральд Джміль
21.01.2008

[Svitlana]

Назар Незнаний

Над жертвами голодомору

Не треба слів – благаю про мовчання,
І музики жалобної не тре’!
Нехай німе заплаче на світанні
Нового віку сонце золоте.

Молитва тиші – дайте, хай нап’юся
Тієї животворної води!
І знову в серці і в очах заб’ються
Їх хресних доль запилені сліди.

Вже й сонце сліпне у плачі німому,
А вечір – аж туманом посивів...
Кладу на мук їх передсмертну втому
Китайку тиші – молитви без слів.
14.10.2007