Ну і як нам з ними далі жити-дружити?

andriy

http://www.gazeta.ru/politics/elections ... 6166.shtml

Думаю так само, як з Венесуелою, правда вона далеко... і так само, як з Білоруссю, правда, вона не така могутня.
Україні потрібно в першу чергу протистояти Росії і її впливу. Очевидно, що опозиція не те, що шансу не має ніякого, але навіть і права голосу. Це все не тішить, лишається керуватися мудрістю:
терпіти, коли нічого не можна змінити
діяти, коли щось змінити можна
і просити в Бога розуму відрізнити перше від другого.

Oceanic

andriy писав:http://www.gazeta.ru/politics/elections ... 6166.shtml

З ними то ше пів біди... А от з тими як?

Як Тимошенко не стала прем'єром. ФОТО+ ВІДЕО

:ka:

Травити по тихенько, як в тому анекдоті: поздихати - не поздихають, але тої сили, що мали, вже мати не будуть.

http://www.pravda.com.ua/news/2008/2/28/72300.htm - Росія знову вимагає грошей від України. За газ. Інакше з понеділка відключать його.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/2/28/72308.htm - Нафтогаз каже, що немає ніяких офіційно підтверджених боргів.
Турчинов каже, що у середу о 8 годині ранку борг був погашений.

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64172

арламентська фракція «Наша Україна – Народна Самооборона» звернулася до Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, щоб той ініціював запит уряду і МЗС щодо правдивості викличної репліки Путіна.

Кілька днів тому російське видання “Коммерсантъ” оприлюднило інформацію від джерела у делегації однієї з країн НАТО про перебіг дискусій на засіданні згаданої вище ради. Якщо вірити цьому джерелу, коли мова зайшла про Україну, розлючений Путін звернувся до Буша: «Ти ж розумієш, Джордж, що Україна - це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!». Співрозмовник журналіста зробив висновок, що російський лідер прозоро натякнув Заходу: якщо Україну приймуть у НАТО, ця держава припинить існування...

Інформація про антиукраїнську істерію з вуст Путіна облетіла світ, однак кремлівські чиновники досі не спростували її. Немає жодної заяви з цього приводу і на сайті посольства Росії в Україні. Керівник фракції «Наша Україна – Народна Самооборона» В’ячеслав Кириленко заявив, що не вірить у те, що Путін міг сказати щось подібне. Однак, за словами Кириленка, якщо виявиться, що цитата Путіна відповідає дійсності, і що лідер сусідньої держави поставив під сумнів територіальну цілісність України, «то прихильників системи колективної безпеки в НАТО збільшиться в Україні вдвічі».

Ну і вже зовсім не смішно читати новини подібного плану:

американская газета "The Washington Times" полагает, что Европе все же угрожает опасность новой крупной войны, которая может начаться между Россией и Украиной. "Будет ли война между Россией и Украиной следующей в Европе?", - задается вопросом издание. "Европа столкнулась с опасностью новой крупной войны. Сегодня очагом взрывоопасной ситуации стала не Польша, а Украина. И агрессором будет не Адольф Гитлер, а Премьер-министр Владимир Путин", - пишет издание

"Москва наступает. После вторжения в Грузию и установления господства России в самопровозглашенных регионах Южная Осетия и Абхазия, Путин стремится раздробить Украину. Российский лидер не скрывает своего презрения к независимости Киева", - подчеркивает издание. Газета напоминает слова В.Путина, адресованные Джорджу Бушу на саммите НАТО, о том, что Украина не является настоящим государством и что значительная часть территории была предоставлена ей Россией. "Ксенофобная элита Кремля презирает Украину, как и Грузию, по простой причине - она стремится вырваться из тоталитарной хватки Москвы. В ответ Россия пытается дестабилизировать Украину. Цель Москвы в том, чтобы выбить Крымский полуостров из-под контроля Киева", - подчеркивает автор статьи.

"Россия выдала тысячи российских паспортов своим сторонникам в Крыму. План состоит в том, чтобы повторить проделанное в Южной Осетии и Абхазии: создать повод для отправки российских "миротворцев" для защиты "граждан" России, якобы оказавшихся в опасности". "Но Украина - это не Грузия, это большая, хорошо вооруженная страна, которая прекрасно помнит годы российской гегемонии. Любая попытка Москвы раздробить ее встретит яростное сопротивление. Это приведет к кровопролитной российско-украинской войне. В нее неизбежно втянутся Польша и прибалтийские государства - все они члены НАТО. Воинственный национализм Путина может разжечь конфликт в Европе", - подчеркивает издание.

В то же время, обвинить во всем и вся Украину готовы представители официальной Москвы. Например, заместитель председателя Государственной думы РФ Владимир Жириновский полагает, что именно Украина вкупе с Грузией может быть обвинена в развязывании третьей мировой войны. "Украина поставляет оружие в другие страны, в Китай, Иран, поставляет ракеты, которые могут нести ядерное оружие, поэтому и Грузия, и Украина в перспективе могут быть обвинены в развязывании как соучастники в третьей мировой войне. Именно этим закончится состояние агонии Америки - у нее 4 ноября будет последний Президент Обама, больше выборов не будет в США, будет большая война на Ближнем Востоке, и там тоже будут украинские солдаты и грузинские солдаты", - говорит В.Жириновский.

По словам политика, главное для американцев - развязывание конфликта между Россией, Грузией и Украиной.

Будемо лише сподіватися, що подібними темами, як в Росії, так і в США лише пудрять мізки, відволікаючи увагу від підготовки конфлікту десь в іншому місці. Погано, що про третю світову дедалі частіше і голосніше говорять.

Коментар Прес-служби МЗС України щодо припинення трансляції окремих російських каналів на території України

Незважаючи на неодноразові роз‘яснення причин припинення трансляції на території України декількох іноземних телеканалів, які не адаптовані до українського законодавства, МЗС РФ продовжує штучно нагнітати напруження навколо даного питання.

При цьому свідомо перекручуються факти та дезінформується громадськість. Абсолютно легітимні і загальноприйняті у всьому цивілізованому світі вимоги української влади привести мовлення телеканалів у відповідність до норм національного законодавства підміняються політичними спекуляціями.

Серед порушень, які необхідно усунути – питання, далекі від політики. Зокрема, йдеться про внормування реклами тютюнових і алкогольних виробів, порушення авторських прав, трансляція сюжетів, що йдуть всупереч нормам Закону України „Про суспільну мораль” тощо.

Підміна конструктивного і предметного діалогу з практичних питань адаптації російських телеканалів політичними заявами лише гальмує вирішення проблеми.

А сподівання, що з українського народу зроблять „русскоязычное население” є марними.

Нарешті хоч щось почали робити. От тільки цікаво чи дійсно припинили трансляцію рос. каналів по всій Україні чи то тільки офіційно заборонили, але нічого фактично не змінилося?

Зміцніла Росія, розв’язавши внутрішні протиріччя, знову повернулася до геополітики. Грузія і Україна у зв’язку з намаганням вступити до НАТО, стали для Москви проблемою №1. Нова кавказька війна стала показовим уроком для грузинів. Для великої України одного Криму, вочевидь, замало. Потрібно створювати нові вогнища напруження, які перешкоджатимуть просуванню України на Захід.
І з колоди знову витягується краплена «русинська» карта. 22 лютого, напередодні з’їзду у Сіверсько-Донецьку, у Москві дає прес-конференцію ужгородський батюшка Димитрій Сидор, один із головних активістів новітнього русинства. На всі російські ЗМІ він заявляє, що закарпатці – це окремий народ, вони хочуть жити окремим життям, бажано під захистом Росії та Європи.

Цей політик у рясі, який на виборах мера Ужгорода, здобув «аж» один-два відсотки голосів ужгородців, не забув наголосити, що русини Закарпаття солідарні з народами Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії. І взагалі Україна здійснює «етноцид русинів», а от голодомор 1933 року не був ніяким геноцидом. Одне слово, батюшка відпрацював на тверду «п’ятірку».

Російські експерти відразу заговорили про «близкородственный русинский народ, связанный с русским народом общностью происхождения и религии" і відповідно готові взяти його під свій захист. А в російських енциклопедіях тепер навіть можна прочитати, що русини – це етнічна група росіян.

Але для якихось рішучих дій ззовні однієї прес-конференції мало. Треба заяви, протести, вимоги. І чим побільше. І від авторитетних організацій. І нема часу на розкачування. Ситуація в Україні має бути якомога дестабілізована.

Сидор і компанія створює чергову паперову організацію з гучною назвою «Європейський конгрес русинів». Радикалізм її заяв вражає навіть Всесвітню раду русинів. Від неї відхрестилися навіть Пол Магочі, який, власне, і став батьком новітнього русинства, назбиравши кілька десятків тисяч симпатиків по всьому світу.

26 жовтня в російському (просто в яблучко!) театрі Мукачева відбувся «другий Європейський конгрес русинів». Серед 109 делегатів переважно пенсійного віку – аж один чи два з Чехії. Оце і все міжнародне представництво. З таким самим успіхом це зібрання можна було назвати всепланетарним чи міжгалактичним.

Але тут головне – картинка. Адже акцію широко висвітлювали … російські телеканали. За словами очевидців, не було жодної місцевої чи українського телекамери. Як про таємничий «європейський конгрес» за кілька тисяч кілометрів дізналися московські журналісти –залишається лише здогадуватися.

Ще один цікавий нюанс – кілька автобусів з Одеси з молодиками проросійської організації «Родіна». Ці молоді накачані хлопці, які тримали в руках міцні древка з червоними прапорами, приїхали на Закарпаття захищати «русичів». Невігласам навіть не розтлумачили різницю між давньоруською народністю і новітнім русинством. Зате у випадку чого могло виникнути масове побоїще. Можливо, його й мали показати всьому світові московські телеканали.

«Другий Європейський конгрес русинів» наприймав купу ультиматумів українській владі. Форма їхня настільки різка і неадекватна, що їх соромно цитувати у пресі. Ясна річ, що йдеться про сплановану провокацію.

Батюшка Сидор не втомлювався заявляти журналістам, що 90% закарпатців проти НАТО і дивляться російські телеканали. (Насправді соціологічні дослідження показують, що симпатиків НАТО на Закарпатті більше, як противників, а російські телеканали закарпатці навіть фізично неспроможні дивитися, оскільки дві третини населення області проживає в селах, де кабельного телебачення ніколи й не було).

Але для «агента впливу» істина ніколи не була важливою. Головне – прокричати те, чого від тебе чекають.

Використання Москвою русинства у своїх цілях безпосередньо зачіпає національну безпеку України. СБУ, державна влада має нарешті вжити адекватні заходи, доки ситуація не вийшла з-під контролю. Спровокувати кривавий конфлікт чи навіть теракти в сучасних умовах можуть навіть кілька навчених диверсантів. І тоді питання «русинства» може справді стати міжнародною проблемою, а не історичним анахронізмом.

А Україна може отримати «головний біль» на кордоні з чотирма країнами Євросоюзу і НАТО. Шлях до Європи тоді грозить зачинитися на десятиліття.

Хто від цього виграє – зрозуміло всім...

А ось коли перейдуть наші можновладці від заяв (хоч би і офіційних) до дій????

Про те, що у Росії не вистачає газу для внутрішніх потреб, бо все йде на експорт я читала ще 2 роки тому в російському (чи про Росію) виданні щось на вигляд "Times" чи щось таке, але видане за кордоном (підібрала у магазині "Rus") і, можливо, англійською. Ще я там прочитала, що розробка нових родовищ не ведеться, а запаси старих закінчуються дуже стрімко. Стаття була величенька з іменами, фактами, цікавими деталями... Правда прогнози давалися на проміжок 5-10 років, але аж ніяк не на 2. Тому абсолютно впевнена, що нижче наведена думка далеко небезпідставна. Швидше, гадаю, що та стаття могла бути дещо "оптимістичною". Звідси і минулорічні відключання газу з різних приводів Білорусі та Україні. На день-два-тиждень відключили - суттєва економія. Зараз пів-Європи відрізали - а там, глянь, і зима закінчиться. Цікаво, що розборки "хто, де, коли, скільки" робляться Росією виключно у найхолодніший період зими, коли навантаження шаленне.

Інформація Газпрому про те, що Україна перекрила постачання газу до Європейського Союзу, відноситься до розряду пропагандистських міфів російського монополіста.

Михайло Гончар: “Є декілька причин припинення постачань газу в Європу...”
Якщо собі уявити, що щось схоже і трапилось, то при збереженні тиску в системі російських газопроводів, при збереженні обсягів подачі газу на експорт на магістральних газопроводах Росії, по яких подається газ, відбувалася б серія аварій. Або висловлюючись технічною мовою, відбулася б розгерметизація порожнин газопроводів унаслідок виникнення закритичного тиску в магістралях.

Нічого цього на території Росії не спостерігалося протягом останніх днів з того часу, як Росія припинила постачання газу.

Таким чином можна зробити єдиний висновок – коли на вході в українську транспортну систему газ не надходить, то, відповідно, через українську ГТС нічого не може далі транзитуватися.

Тобто Газпром просто припинив подачу газу, звалюючи при цьому всю відповідальність на українську сторону.

Безперечно, що потрібна більша інформаційна активність української сторони в цілому. Тому що під час Різдвяних свят виходило так, що віддувався тільки сам НАК Нафтогаз на інформаційному фронті. Але його ресурси не можна порівнювати з пропагандистськими можливостями Газпрому і цілої пропагандистської машини російської держави. Яка працювала достатньо наполегливо не тільки протягом останнього тижня, а й останніх півтора місяця.

Більше того, слід взяти до уваги, що Газпром залучив до своєї пропагандистської кампанії дуже серйозні європейські, американські піар-агенства, які допомагають йому донести позицію російської сторони до відповідальних осіб країн ЄС.

Як завжди, українська сторона залучилася тільки тоді, коли ситуація ввійшла у фазу ескалації конфлікту.

Я б не став зараз говорити про катастрофічність газотранспортної системи України… У будь-якому випадку ця ситуація є аномальною і безпрецедентною в історії того, що ми називаємо газотранспортною системою колишнього Радянського Союзу. Російська газотранспортна система також працює зараз не в оптимальних умовах, м’яко кажучи. Себто те, що робить російська сторона зараз, піддає серйозним технологічним перевантаженням російські магістральні газопроводи. Якщо, звичайно, у них є газ.

Складається таке враження, що проблема значною мірою пов’язується з поточним дефіцитом газу. Тобто Росія не в змозі в поточний період забезпечити водночас постачання газу внутрішнім споживачам і забезпечення експортних зобов’язань. Тому в них виникла ситуація, коли немає чого подати на експорт. Це тільки одна з гіпотез, поки прямих підтверджень ми ще не можемо вказати, але протягом останніх кількох років низка фахівців у Росії та ЄС висловлювалися, що в Росії є серйозні проблеми з забезпеченням балансу газу.

Ще у вересні минулого року тепер колишній глава іншого російського монополіста РАО «ЄЕС-Росія» Анатолій Чубайс відкритим текстом говорив про те, що в Росії взимку 2010-го року буде серйозний дефіцит газу. Швидше за все, Чубайс на рік помилився… Дефіцит почався раніше.

Російська сторона не ризикує про це офіційно оголосити, бо тоді доведеться оголошувати про дефолт Газпрому в плані його можливостей забезпечувати постачання газу. Тому вирішили розіграти сценарій війни.

Проте це не єдина причина… Є інші причини, які виходять, скажімо так, за рамки комерційної суперечки двох господарюючих суб’єктів.

Є декілька причин припинення постачань газу в Європу… Перша – як я уже сказав, у Росії існує дефіцит газового ресурсу водночас для задоволення усіх потреб.

Газотранспортна система так влаштована, що спочатку задовольнятимуться потреби того споживача, який знаходиться ближче до початку труби, тобто це буде російський споживач. А для решти буде те, що лишається.

Друга причина пов’язана з тим, що російська сторона, бачачи неухильну тенденцію до зниження цін на нафту впродовж останніх півроку, вирішила вдатися до застосування ескалації – відновлення зростання ціни. Звичайно, що це не може робитися публічно й декларативно, потрібно знайти низку приводів, які б зробили штучно створюваний дефіцит, тобто надали йому правдоподібного вигляду.

Третя причина – Росія у такий спосіб вирішила вдосконалити технологію ведення енергетичних воєн. Що є абсолютним абсурдом з їхнього боку, бо такі дії призводять до тотальної втрати довіри до Росії як постачальника.

У Росії є декілька цілей… Часто всі, особливо журналісти, хочуть знайти одну ціль, яку переслідує Росія. Насправді система цілей достатньо структурована, Росія діє багатоцільовим планом.

Перша ціль – дотиснути Україну, дотиснути НАК Нафтогаз, увести її в стан банкрутства з тим, щоб Україна через певний проміжок часу була вимушена здати газотранспортну систему Газпрому.

Друга ціль – зберегти принаймні на тимчасовий період непрозорого посередника РосУкрЕнерго при поставках центральноазіатського газу через Газпром в Україну та ЄС.

Третя ціль – показати Європейському Союзу Україну ненадійним транзитним елементом при постачанні російського газу і добитися остаточної згоди та фінансування від ЄС двох амбітних проектів “Північний потік” і “Південний потік”, які за замислом російської сторони, повинні стати компенсатором ненадійної України як транзитної гілки.

Чи витіснять нові газотранспортні системи Україну як транспортера? Ні, це ілюзії… У зв’язку зі зростанням на попит газу в країнах ЄС російська сторона та ЄС потребуватимуть і додаткових маршрутів, і використання української газотранспортної системи. Тому що тільки в Україні є система підземних сховищ газу, які вкрай необхідні російській стороні для забезпечення стабільності постачання газу до ЄС. Це те, чого немає і не може бути по інших маршрутах.

Це речі, про які Газпром не говорить, бо йому не вигідно говорити про це.

nataliya

Цілком згодна з автором статті. Україна є транзитером 80% російського газу і навіть якщо вони добудують "Норд Стрім", його пропуска спроможність не перекриє ці 80%. Щодо сьогоднішньої ситуації, коли Росія перекрила подачу газу, це означає, що вона оба закачує свій газ в підземні сховища (а їх не так багато на території Росії) або зупинила видобуток, що також технологічно дуже складно. Більш вирогідно, що російський газ буде продаватися на кордоні Росії та України для країн Євросоюзу, а далі вони будуть розраховуватися з Україною за транзит.

В українських новинах продовжують з"являтися розумні і обгрунтовані, як на мене, статті щодо газового конфлікту. Правда, що Росія постраждає. І що її крок, спланований чи вимушений, з відключенням газу аж ніяк не йде їй на користь. Але чомусь наші забувають згадати про шкоду, яку нанесе цей конфлікт Україні.
Чи то думка така, що імідж України вже ніщо не зруйнує? Чи то - Україні від прохолодних відносин з Заходом - ні холодно, ні жарко, бо ці відносини такими і були. Чи Україні взагалі Європа не потрібна? Щось наші мовчать як риба об лід. Зате Росія знає розкрити рота і вказати пальцем саме на неї. Вчора чула, що ЄС подає в суд на Росію та Україну за зрив поставок газу. Спершу вони хотіли проконтролювати поставки, але... її спеціалістів не допустили, їм чинили перешкоди в роботі... Розумію, якщо Україна чинила контролерам перешкоди - а може дійсно краде газ?! А ось Росії нащо таке робити?... Тут знову підтверджується слух про те, що а газу-то нема!
Але ж нашим-то чого заціпило?!

У даний момент і Росію нема чого тягнути і свої огріхи за катастрофічних недопоставок з Москви можна було би визнати.

Низка авторитетних західних видань пише про те, що своєю поведінкою у газовому конфлікті Росія та її газова монополія Газпром підривають власну репутацію та економічні позиції, до того ж прагнучи перекласти всі гріхи на інших.

Американська газета “Christian Science Monitor” відзначає схильність Росії обвинувачувати у всіх економічних гріхах Україну та США. Криза поставок газу до Європи? Це все – помилки України. Економічна криза в Росії? Чекайте, немає ніякої кризи, згідно із контрольованими державою ЗМІ. Але якщо і була б, це все – провина Америки...

Проте якби Росія подивилася у дзеркало, то побачила б, що саме її власна політика підсилила економічні біди. Обвинувачуючи сторонніх, Росія пропускає можливість зміцнити економіку, а саме це і повинно бути зроблено.

Одна причина того, що велетенський російський постачальник газу Газпром закручує гайки Україні, – це його гостра потреба в грошах. Замість того, щоб адекватно інвестувати капітал в операції, він вліз у тяжкі борги, щоб скупити приватні концерни. Це була складова непродуманої стратегії пана Путіна щодо ренаціоналізації нафтогазової промисловості Росії. Газпром тепер по вуха в боргах (приблизно $50 мільярдів) і домовляється про порятунок з урядом.

Його борговий вантаж відбиває зростаючий національний корпоративний борг (приблизно $500 мільярдів). Як і Газпром, інші компанії фінансували свої запозичення із-за кордону (домінування російських державних банків придушило можливості надання позик всередині країни).

Тим часом, російська економіка, імовірно, зросте лише на 1-2% в 2009 році, а то й залишиться без зростання – і це після семи років щорічного росту від 6,5% до 7%. Росія постане перед бюджетним дефіцитом, тому що гроші від нафтового і газового експорту забезпечують 60% офіційного доходу. Країна повинна розвивати свою однобічну економіку і диверсифікувати її.

Корупція і ненадійність також наздогнали Росію. Перед кризою на Волл Стріт інвестори вже втікали з фондової біржі Москви, яка впала на більше ніж 70% у 2008 році.

Путін займається чим завгодно, окрім цих актуальних проблем. Усередині країни він зміцнює свою владу над державою. Він усе ще має високі позитивні рейтинги, до того ж при будь-яких спалахах критики у суспільстві Путін має зручне виправдання: винні всі ті закордонні вороги за кордоном - із Грузії, з України, із Заходу. І він завжди може сфабрикувати ще більше загроз.

Путіну допомагає той факт, що звичайні росіяни поки що широко не вражені кризою. Вони не грають на фондовій біржі; вони не оплачують великі застави. Проте безробіття місцями дошкуляє, мають місце протести проти нього, а обережні росіяни потроху знімають рублі з банківських рахунків.

„Сильна людина” з Кремля сподівається знову підняти ціни на енергію, перш, ніж маси зрозуміють, що будинок, побудований Путіним, може бути картковим будиночком. Якщо він вийде неправильним, то Путін зможе обвинуватити в цьому і себе, іронізує „CSM”.

Британська “Financial Times” наголошує, що внаслідок газової суперечки з Україною Газпром опинився у дуже скрутному становищі.

У найближчій перспективі російська газова монополія повинна витягнути з України якомога більше доходів. У довгостроковій перспективі тактика Газпрому в умовах кризи може стати на перепоні його амбіційним планам стати провідною глобальною енергетичною фірмою.

Минулого літа Газпром летів високо. Він був уже третьою в світі за величиною компанією з ринковою капіталізацією, оціненою приблизно у $350 млрд., і до прогнозів, що до 2015 року його оцінюватимуть вже у $1 000 млрд., ставилися серйозно.

Олексій Міллер, керівник Газпрому, пророчив, що нафта незабаром підвищиться до $250 за барель. Сьогодні барель нафти коштує менше $50, а Газпром оцінюють лише у $86 млрд., він скотився до 46-ого місця в міжнародних рейтингах.

Фінансові та ринкові індикатори здоров`я компанії, такі як ціна його акцій та вартість страхування його боргу проти дефолту, покращилися порівняно з їхніми низькими значеннями у минулому жовтні, але Газпром усе ще стоїть перед дуже важкою перспективою.

Ціна його газу на європейських ринках прив`язана до ціни нафти з часовим лагом від 6 до 9 місяців. Тому круте падіння цін на нафту у другій половині минулого року означає, що ціна газу Газпрому також різко впаде.

Газ коштував більше ніж $530 за тисячу кубометрів до кінця минулого року, але якщо нафта залишиться ціною приблизно $40-$50 за барель, то Газпром закінчить рік з ціною приблизно $250-$300.

Тим часом, цінові платежі Газпрому за газ від центральних азіатських країн, типу Туркменії, важливий додаток до його власного виробництва, підвищилися, відбиваючи європейські ринкові ціни.

Газпром платив лише $100 за тисячу кубометрів туркменського газу у першій половині 2007 року – і платить приблизно $365 сьогодні, хоча це буде підпадати під зв`язану з нафтою формулу в міру того, як триватиме рік.

У результаті прибуток Газпрому зменшується в той час, коли він стоїть перед масивним попитом на інвестиції, щоб утримати напіврозвалену російську інфраструктуру і відкрити нові джерела виробництва, особливо великі родовища газу півострова Ямал.

Як висловилася Колетт Левіне, експерт консультативної фірми Capgemіnі: "Газпром пробував бути нормальною компанією і розширювати свою присутність в інших країнах. Він проводив прес-конференції, гарно розповідав . Але ця криза показала інший імідж: той аспект Газпрому, який не є настільки гарним".

Катінка Бариш з Центру європейської реформи стверджує, що європейські реакції на поточну суперечку відрізняються від інстинктивної підтримки української демократії, яка була домінуючим почуттям в 2006 році. "Тепер сварливі, корисливі лідери України приваблюють небагато симпатій", каже вона.

Проте для багатьох європейців розподіл провини між сторонами конфлікту є менш важливим, ніж відчуття, що Росія більше не є надійним постачальником.

Олександр Медведєв, заступник керівника Газпрому, сказав журналістам у Лондоні цього тижня: "Ми дуже серйозно думаємо про нашу репутацію як компанії, тому що ми маємо багато того, чим можемо пишатися. Ми маємо 40 років поставок – іноді в дуже важкі часи".

Спроби використати конфронтацію 2006 року, щоб гальванізувати спільну європейську політику енергетичної безпеки, можливо, були неефективними, але припинення поставок залишило спадщину недовіри до Газпрому, яку було нелегко розсіяти. Після нинішнього ще серйознішого конфлікту, настороженість Європи стосовно Газпрому стане ще глибшою, вважає „FT”.

Канадське видання “The Globe and Mail” пише, посилаючись на аналітиків, що і без того напружені ділові відносини Росії із Західною Європою ризикують бути повністю зруйнованими.

Газова суперечка може мати неприємні наслідки для Росії взагалі і Газпрому зокрема, навіть якщо не буде стовідсотково доведено, що Росія – „злочинець”, кажуть аналітики. "Газпром справді стріляє собі в ногу", - каже Ігор Курінний, аналітик з питань нафти й газу, який працює в Лондоні у голландському банку ING Groep. "Якщо люди почнуть мерзнути, Газпром може постраждати з довгострокової точки зору. Він може розглядатися як дуже ненадійна компанія".

Підготував Микола Писарчук, Народний Оглядач
http://observer.sd.org.ua/prn_news.php?id=16008

http://www.ukraine-vs-russia.com/ - Підтримайте Україну своїм голосом! (Лише натиснути на прапор України)

Українці в Швейцарії