Ми -білінгвісти.

[Stephan]

Російськомовні українці: спільнота в транзиті
Остап Кривдик,

Дехто закидає, що я прекрасно знаю німецьку, непогано вивчив англійську, а от української не подужав. Насправді мені просто не вистачало мовного середовища.
Віталій Кличко, в інтерв'ю "Львівській газеті", 23 лютого 2006 року.

Мова в цій статті піде про українську етнічну спільноту, яку чужими руками тимчасово розділено на два мовні простори – російськомовних і україномовних. "Поділ України" проходить саме по цій межі.

Існує як мінімум 5 груп російськомовних громадян України, які розмовляють російською з абсолютно різних причин.

Ця стаття не стосується ні російськомовних росіян, ні представників інших національних меншин (вірмен, поляків, угорців), ні іноземців, що вчаться чи проживають в Україні, ні людей без національної ідентичності. Вони – інакші, і щодо них держава повинна здійснювати іншу мовну політику.

Українці: хто?

Наша держава без українців неможлива, так само, як неможлива Польща без поляків, Естонія без естонців, Росія без росіян.

Але термін "українець" розмитий через співпадіння громадянського статусу "українець" (синоніму "громадянин України") і аналогічного етноніму. Найочевидніше це стало видно, коли на програмі "Великі Українці" з'ясували, що українцем може бути будь-хто – навіть Ленін.

У цій статті під словом "українець" ми розуміємо представника українського етносу. В сучасній ситуації це – ті, хто усвідомлюють себе такими, а також ті, чиї батьки, діди і прадіди були пов'язані з конкретною культурною традицією українського етносу.

Згідно останнього перепису, це – 77.8 % населення України. Відповідно, російськомовні українці – це та частина українського етносу, котра послуговується російською мовою, але аж ніяк не всі російськомовні громадяни.

Статистика: скільки?

За етнічним складом українці становлять більшість населення як і сумарно в державі, так і в кожному регіоні, за винятком Криму - від 94 до мінімум 56%.

Російськомовні українці – найбільша російськомовна спільнота України, що, за дослідженнями авторитетної соціологічної установи КМІС , складає приблизно 30% населення України, 42% усіх, хто визнає себе українцем і 56% усіх російськомовних. Згрубша кажучи, кожен другий етнічний українець – російськомовний.

Ця спільнота зосереджена здебільшого в східно-центральному (44% всього населення), південному (43%) та східному (49%) регіоні, де є найбільшою етнолінгвістичною групою.

Історія: чому?

Ще 200 років тому російськомовних українців, по суті, не існувало. З початку 19 століття русифікувалася козацька старшина і поодинокі багаті міщани. До придушення польського повстання 1863 центральноукраїнські міста не розмовляли російською.

З 1863 року в Російській імперії введено обмеження, а з 1876 – заборону на друк і ввезення книжок українською. Індустріалізація, відсутність освіти рідною мовою і статусний тиск "мови влади" спричинили першу довоєнну русифікацію.

Так виник перший (місто-село) і другий (начальник-підлеглий) лінгвосоціальний, а також лінгвоекономічний російсько-українськомовний розлом (багатий-бідний). Його жертв показано у творах Карпенка-Карого "За двома зайцями" та Миколи Куліша "Мина Мазайло".

З 1905 року з короткою перервою на цензуру першої світової українська мова і культура отримала новий шанс. Піком його стала політика українізації, що її проводив уряд УРСР. Але репресії закінчили цей поступ: в 20-х було знищено багатих селян і церкву, в 30-х – технічну і творчу інтелігенцію, потім був Голодомор і дозачистка 1937-го.

Ніде не згадується про русифікаційну роль другої світової – але ж вся радянська армія жила саме російською мовою.

Післявоєнний час продовжив цей шлях – починаючи з фрази Сталіна про "великий російський народ", продовжуючи русифікацією освіти і виробництва, масовою міграцією людей інших національностей на місце мільйонів загиблих від голоду, репресій, війни. Це була тотальна політика, спрямована на розчинення націй і створення єдиного "радянського народу".

Її піком стала директива Міносвіти УРСР 1978 року "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах", згідно з якою в школах можна було добровільно відмовлятися від вивчення української. Сотні тисяч людей, що переселилися в міста, так і зробили.

Для тих, хто бажає більш детально ознайомитися з радянською політикою русифікації, рекомендуємо класичну працю Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація".

Індивідуальний рівень: персональна історія

Російськомовними українці ставали або через свідому зміну своєї мови, або через народження і виховання в російськомовному середовищі.

Ті, хто змінив свою мову спілкування, зараз здебільшого уже старшого віку. Так, наприклад, дідусь і бабуся мого знайомого, обоє родом з українських сіл Київщини, переїхавши до Києва і змінивши мову, до смерті обоє спілкувалися між собою і з дітьми саме російською.

Для них українська була лише соціалектом – мовою соціальної групи, котру вони, переїхавши в місто, змінили на "міську" відповідно до першого лінгвосоціального розламу.

Звичайно ж, можна припустити, що вони могли б упертися і далі розмовляти "по-сільському". Але чи мало б це означати, що кожен з них повинен був боротися за свої мовні права, автоматично стаючи опозиціонером і наражаючи себе і сім'ю на незручності – проблеми з навчанням і кар'єрою, постійну емоційну напругу (штамп "націоналіста"), а інколи – і репресії?

У сім'ях таких людей і народилися ті, для кого рідною мовою з народження є не українська. Ці люди розмовляють російською не з принципу – просто так склалося їхнє життя.

Саме такою мовою навчили їх розмовляти батьки, саме цією мовою вони розмовляли з дитинства. Української практично не було в популярному секторі російськомовних теренів. Не було ні потреби, ні необхідності нею спілкуватися.

Найбільша проблема у сприйнятті ними української – незручність і незвичність, аж до боязні говорити неправильною українською. Це може викликати відчуття дискомфорту, і, відповідно – опору, а якщо українську нав'язується грубо, то, очевидно, і потребу захисту своєї ідентичності від зовнішнього втручання.

Від цього російськомовні українці не є і ніколи не стануть "неправильними". В тих умовах, котрі створила культурна політика СРСР, альтернативних шляхів буття українцем в містах Центру і Сходу, по суті, не було. Честь їм і хвала за те, що і надалі вважають себе українцями, що з повагою ставляться до всього українського.

Колективний рівень: імперія і постколоніальність

Поява російськомовних українців – явище невипадкове. Нашу історію саме так свідомо і технологічно складали – від царських міністрів до андроповських партократів, від сталінських комісарів до сучасних продюсерів і політтехнологів.

Аргументи були різними – від творення владної референтності в царські часи і конструювання єдиної радянської нації до розширення ринку збуту культурної продукції і політичного впливу через медіа зараз.

У цієї парадигми існує декілька імперських засновків. Перший: Росія - там, де росіяни. Другий: росіянин = російськомовний. Третій: противник русифікації – ворог Росії.

Всі ці тези – підміни понять. Російська імперія – наднаціональне утворення, яке викристовувало російську мову як інструмент для своїх імперських цілей, для культурного приниження і асиміляції інших народів, знищуючи і принижуючи цим саму Росію. І цим процесом ніщо не заваджало керувати німкені Софії Августі Фредеріці Ангальт-Цербст-Дорнбургській (Катерині ІІ) і грузину Іосифу Джугашвілі.

Методологія: як?

Русифікація як імперська технологія почалася з творення російськомовного міста і його інфраструктури - влади, торгівлі, армії, освіти. Оскільки село було кріпацько, а потім колгоспно убогим і безпаспортно невільним, люди автоматично прагнули життя в місті.

А там української альтернативи – чи університету, чи владної установи, чи армії, чи міського життя – практично не існувало. Вибір, відтак – або убоге гетто, або російськомовний мейнстрім.

Суть імперської політики була одною: тотальна боротьба за збереження російськомовного простору будь-якою ціною. Де простір - там і вплив. Імперії треба було утримати цей край під собою – територіально, ціннісно, культурно.

Зараз завдання неоімперіалістів номер один – не допустити культурного транзиту російськомовних українців у напрямку української культури, залишити географічну прив'язку українського до західної України і до села, зберегти статусні межі.

Досі це було легко робити внаслідок радянської інерції, недорозвинутості української держави і безхребетності української гуманітарної політики. І це не секрет – про такі речі зараз відкритим текстом говорять кремлівські геополітики.

Транзит: середовище

Єдність української спільноти можна відновити тільки за співпадіння двох факторів – бажання людей до змін і наявності сприятливого мовного середовища.

З мовним середовищем ситуація божевільно складна. Звукове, візуальне (вивіски і оголошення), професійне середовище, середовище особистого спілкування – сфера, що дуже складно піддається змінам. Адже де і як тоді практикувати українську?

Українську мову розуміють усі громадяни України. Проте далеко не всі нею вільно розмовляють. Англійську мову дорослій людині зараз легше вивчити, аніж українську: її викладають системно і якісно, є великі можливості для спілкування нею, є виробнича потреба, є масив якісного культурного продукту.

Саме тому єдиний вихід з даної ситуації – створити максимальну кількість можливостей якісно і недорого використовувати українську мову: хороша література, кіно- і радіопростір, функціонування державних органів, побільше позитивних акцій і середовищ, пов'язаних з українською. Українська, нарівні з російською, має стати зоною успіху.

Транзит: вільний вибір

Навіщо я, харківський вчений, київський інженер, донецький шахтар чи дніпропетровський металург, маю переходити на українську мову? Що це мені дасть? Чому мої діти мають вчити моїх внуків іншої мови, аніж моя?

Питання мотивації – стократ складніше. Люди будуть захищати свою ідентичність від іншої, нав'язуваної їм ззовні – і це нормально.

Насправді, питання "навіщо розмовляти українською" є тільки частиною іншого питання, набагато більш важливого – "навіщо бути українцем?". Допоки "бути українцем" не міститиме в собі жодного іншого, крім формального, змісту – питання мови звучатиме фальшиво. Ставити мову за самоціль, відірвано від сенсу – примітивно.

Проте доки люди пам'ятають, що рідною мовою їхніх дідів була саме українська, поки ця пам'ять жива – не пізно повернути колесо історії в протилежну сторону. Шлях до цього - особистий вчинок людини, її добра воля змінити себе.

Рішення розмовляти українською – шлях до того, що російськомовна українська спільнота об'єднається з україномовною. Ніхто ні за кого це рішення не прийме. Тоталітарна система, яка вирішувала, якою мовою потрібно користуватися, а якої краще не вивчати, зникла в пилюці історії.

Російська мова: усвідомлена необхідність

Чому поляки, словаки, угорці, македонці, чехи мають змогу спілкуватися єдиною мовою? Щодо них також застосовувалася мовна асиміляція, їхні еліти і міста в 19 столітті говорили іншою (німецькою) мовою. Чому вони зараз не двомовні?

Російськомовних "соотечественников" не існує (як не існувало тієї ж німецькомовної нації). Це – пропагандистський концепт Кремля. Його мета – створити уявну спільноту, під гаслами "захисту інтересів" якої можна втручатися в українську внутрішню політику і на яку потенційно можна опиратися як основу для анексії територій чи створення контрольованих квазідержав.

Протидіюча сила хоче зберегти двомовність українського етносу, уперто ігноруючи причини виникнення такої ситуації. Сєвєродонецький з'їзд і задуманий для того, щоб не відбулося ніяких змін. Саме тому вони так уперто заперечують русифікацію – в іншому випадку справедливість і доцільність більших можливостей для української буде очевидною.

Знати російську мову, одну з світових мов міжнародного спілкування, є імперативом сучасного часу. Те, що українська стане рідною для мільйонів нас, НІКОЛИ не буде відмовою від російської.

Не існує неправильних українців. Є неправильна ситуація, у яку українців поставила Російська імперія (не плутати з Росією і росіянами). Русифікація, поруч з Голодомором, є найбільшим злочином Імперії щодо нас – культурним геноцидом української спільноти.

Як тільки російськомовні українці зможуть говорити українською нарівні з російською – проблема лінгвосоціального розколу зникне. Шлях до нової ідентичності лежить через білінгвізм російськомовних. Саме вони – майбутнє України: вони створять модерне україномовне місто.

Підсумок

Повернення російськомовних українців до української мови як рідної – історично справедливе, такою ж мірою, як "чехізація" Масарека в 20-30х роках чи івритизація Ізраїлю в 50-х.

Той, хто визначає себе виключно в категоріях "хочу наїстися і мати де жити" - одномірний. Стратегія – це ким хочеш бути.

У нас справді різне минуле. Це минуле нав'язали нам колишні володарі нашої землі. Але таке наше минуле не буде нашим майбутнім.

Українці будуть єдиною спільнотою.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/2/7/71179.htm

[Svitlana]

Чудова стаття, дуже лаконічно і влучно висловлено основні причини української історії білінгвізму.

[Nastiia]

Чудова стаття, дуже лаконічно і влучно висловлено основні причини української історії білінгвізму.

+1

[Sobesednik]

...Це – пропагандистський концепт Кремля. Його мета – створити уявну спільноту...

А откуда- это автору статьи так хорошо известны цели и концепции Кремля?

Он что, там работает? Или он- агент ЦРУ? В любом случае -не поверю ему до тех пор, пока не покажет служебное удостоверение, позволяющее не в ущерб логике допустить, что он действительно, в курсе...

[Valentyna]

Зірочок на погонах для розуміння основних тенденцій та "целей и концепций Кремля", нормальній людині не потрібно, достатньо час від часу (без емоцій) читати російську пресу та дивитися російські теленовини. Там наміри декларуються настільки прозоро та нахабно, що майже нічого не лишаеться для читання між рядками...

[Sobesednik]

-Проблема в том, что у Кремля, похоже, вообще нет никаких "планов". Всомните выборы Путина, например,-его предвыборную программу оппоненты лишены были возможности критиковать просто в силу отсутствия таковой. Да и все последние 15 лет россииской политики в целом- где Вы видите стратегию, которая могла бы быть реализацией каких-либо "планов"??? Я что-то ничего подобного не замечаю. Тупой консерватизм, вызванный не какой -либо политической необходимостью а неуверенностью, непониманием ситуации как внешней, так и внутренней и боязнью как бы не сделать чего-нибудь, отчего станет ещё хуже. Но пребывание во власти требует действий-не отвертишся!-и делают в конце концов... И мно-о-го уже наделали! И то ли ещё будет... Живут сегодняшним днём, максимум сроком своего президентства, что по историческим меркам практически тоже самое. А потом хоть трава не расти.
Они, может быть, сами рады бы прочесть в какой-либо газете какой-нибудь толковый план, чтоб потом, выдав его за свой, использовать для служебных нужд, скажем так. Да вот беда -в современной российской прессе лишь очень- очень редко можно прочесть что-либо толковое. Сколько ни читай, а кроме утомления мозга никакого результата...

Как тут не вспомнить завет профессора Преображенского из Собачьего сердца:
"...И - боже вас сохрани - не читайте до обеда советских газет. Пациенты, не читающие газет, чувствуют себя превосходно. Те же, которых я специально заставлял читать "Правду", - теряли в весе..."

Так что у шпионов ЦРУ в наши времена, похоже, нет никаких шансов- сколько бы они ни старались, никаких "планов Кремля" они не разведают!

[Svitlana]

А мені дедалі більше видається, що саме ви і є представником Кремля або йому підвладних структур.
Особливо мені сподобалися ваші міркування про плани на сьогодні, максимум - на президентський термін. А весь світ таки говорить про плани Кремля, щось прогнозують і прогнози таки збуваються навіть. Путін мало на Іванушку-дурачка подібний.
Проноз, що я читала у місцевому політичному журналі за пару місяців до виборів у Росії казав про прихід ставленика Путіна, котрий проштовхне поправку до законів і подовжить термін президентства або й зовсім його відмінить. Цей прогноз ще не збувся - матимемо надію перевірити. Але ж вже внесені пропозиції щодо подовження терміну служби президента та Думи. Ну і?

[Sobesednik]

А мені дедалі більше видається, що саме ви і є представником Кремля або йому підвладних структур.

-Не буду отрицать наличие российского гражданства...

Особливо мені сподобалися ваші міркування про плани на сьогодні, максимум - на президентський термін. А весь світ таки говорить про плани Кремля, щось прогнозують і прогнози таки збуваються навіть. Путін мало на Іванушку-дурачка подібний.

--Ну а на Володюшку- похож?

Особливо мені сподобалися ваші міркування про плани на сьогодні, максимум - на президентський термін. А весь світ таки говорить про плани Кремля, щось прогнозують і прогнози таки збуваються навіть.... ...Проноз, що я читала у місцевому політичному журналі за пару місяців до виборів у Росії казав про прихід ставленика Путіна, котрий проштовхне поправку до законів і подовжить термін президентства або й зовсім його відмінить. Цей прогноз ще не збувся - матимемо надію перевірити. Але ж вже внесені пропозиції щодо подовження терміну служби президента та Думи. Ну і?

--Те, кто посообразительне, это предполагали собственными головами, а не из журналов, ещё за два года, а не за два месяца, и не до этих выборов а ещё до прошлых...

Впрочем, это дела нисколько не меняет-Путин, Медведев или кто ещё-какая разница, как они называются... Важно то что проблемы которые перед нами стоят- выше их понимания, как и их моральных качеств.

[Sobesednik]

Російська імперія – наднаціональне утворення, яке викристовувало російську мову як інструмент для своїх імперських цілей, для культурного приниження і асиміляції інших народів, знищуючи і принижуючи цим саму Росію. І цим процесом ніщо не заваджало керувати німкені Софії Августі Фредеріці Ангальт-Цербст-Дорнбургській (Катерині ІІ) і грузину Іосифу Джугашвілі.

--Ну а про варяжских князей(они были из Скандинавии,тоже, вероятно, германских кровей) от которых пошла династия Рюриковичей-и киевских ,и московских, Степан может что-либо вразумительное сказать?
Или про своих, доморощеных- в чём нет никаких сомнений- носивших форму СС???

[Stephan]

Російська імперія – наднаціональне утворення, яке викристовувало російську мову як інструмент для своїх імперських цілей, для культурного приниження і асиміляції інших народів, знищуючи і принижуючи цим саму Росію. І цим процесом ніщо не заваджало керувати німкені Софії Августі Фредеріці Ангальт-Цербст-Дорнбургській (Катерині ІІ) і грузину Іосифу Джугашвілі.

--Ну а про варяжских князей(они были из Скандинавии,тоже, вероятно, германских кровей) от которых пошла династия Рюриковичей-и киевских ,и московских, Степан может что-либо вразумительное сказать?
Или про своих, доморощеных- в чём нет никаких сомнений- носивших форму СС???

Шановний добродію!
Я так і не зрозумів Катерина 2 була русскай?
Тема "формі СС" не розкрита...

[Sobesednik]

Чудова стаття, дуже лаконічно і влучно висловлено основні причини української історії білінгвізму.

Но это, как те, кто посообразительнее несомненно, уже догадались, были всего лишь безобидные шуточки.

Я только хотел наглядно продемонстрировать, что эта националистическая агитация рассчитана на совершнно некритичное восприятие. От любой критики, даже шуточной, она разваливается, как карточный домик. Жалкое зрелище... Степан не случайно молчит-очевидно, ему нечего возразить.

Считать же подобные пропагандистские опусы хорошими могут только узколобые патологические националисты, окуклившиеся в своей национальной “сверхидее” и не замечающие целого мира за её пределами.

Если же подойти к вопросу о причинах билингвизма украинцев серьёзно, то надо признать, что то, что написал пан Степан- правда. Правда, да не вся. А полуправда, как известно... !!!Ну так я ему помогу- мы ж братья-славяне, как-никак... По меньшей мере, одну из причин он здесь не указал. Зато эта одна, пожалуй, повесомее будет, чем все те, что он приводит:
Многие этнические украинцы в советскую эпоху не изучали всерьёз свой родной украинский язык- до того даже, что не умели на нём бегло разговаривать, а тем более- грамотно писать, потому что не видели различий между культурами русской и украинской, и, принимая как данность тот факт, что государственным языком на всей территории СССР-государства, в котором они жили- был именно русский, он же был основным языком науки, техники, культурной жизни и пр., был (и остаётся по сей день) одним из наиболее развитых языков мира, с богатейшей лексикой, одним из пяти официальных языков ООН...итд, и соответственно открывавший значитено больше возможностей чем второй- очень похожий на него язык преимущественно сельского населения Украины, на котором например о многих предметах из области техники, а тем более науки вообще проблематично было разговаривать просто по причине отсутствия в нём необходимых слов...
Распад СССР многим казался немыслимым до самого его развала, и они вполне осознанно делали ставки именно на русский, пользовались им и наработе и дома, учили именно русскому своих детей, а потом и внуков. А к родному украинскому относились скорее как к историческому наследию, реликвии, памятнику старины, нежели как средству практического обчения. Можно было, разумеется вучить о оба, и конечно многие украинцы так и сделал, но пожалуй, не меньше оказалось и таких, кто посчитал это неоправданно расточительной тратой драгоценного времени и сил. Чтобы выучить язык требуется немало человеко-часов, даже если этот язык вам родной...

[Sobesednik]

...Я так і не зрозумів Катерина 2 була русскай?

С Вашей скоростью мышления, уважаемый, это не удивительно... Я думаю, Вам надо просто подождать, и понимание придёт...
[/quote]Тема "формі СС" не розкрита... [/quote]
--

... крупные формирования СС "Нахтигаль" и "Галиция", 206 тыс. (!) украинцев служивших в немецкой оккупационной полиции, поддерживавших "новый порядок"...

[_vital_]

...Я так і не зрозумів Катерина 2 була русскай?

С Вашей скоростью мышления, уважаемый, это не удивительно... Я думаю, Вам надо просто подождать, и понимание придёт...

Тема "формі СС" не розкрита... [/quote]
--

... крупные формирования СС "Нахтигаль" и "Галиция", 206 тыс. (!) украинцев служивших в немецкой оккупационной полиции, поддерживавших "новый порядок"...

[/quote]

Ну переходить на личности не обязательно. А что до "крупных фомирований", то можете поинтересоваться на досуге, сколько сотен тыся русских (!) служило в РОА (Русской освободительной армии). Вам это название о чем-нибудь говорит? И если да, то что доказывают подобные "аргументы"?

[Svitlana]

Чудова стаття, дуже лаконічно і влучно висловлено основні причини української історії білінгвізму.

Но это, как те, кто посообразительнее несомненно, уже догадались, были всего лишь безобидные шуточки.

Я только хотел наглядно продемонстрировать, что эта националистическая агитация рассчитана на совершнно некритичное восприятие. От любой критики, даже шуточной, она разваливается, как карточный домик. Жалкое зрелище... Степан не случайно молчит-очевидно, ему нечего возразить.

Считать же подобные пропагандистские опусы хорошими могут только узколобые патологические националисты, окуклившиеся в своей национальной “сверхидее” и не замечающие целого мира за её пределами.

Если же подойти к вопросу о причинах билингвизма украинцев серьёзно, то надо признать, что то, что написал пан Степан- правда. Правда, да не вся. А полуправда, как известно... !!!Ну так я ему помогу- мы ж братья-славяне, как-никак... По меньшей мере, одну из причин он здесь не указал. Зато эта одна, пожалуй, повесомее будет, чем все те, что он приводит:
Многие этнические украинцы в советскую эпоху не изучали всерьёз свой родной украинский язык- до того даже, что не умели на нём бегло разговаривать, а тем более- грамотно писать, потому что не видели различий между культурами русской и украинской, и, принимая как данность тот факт, что государственным языком на всей территории СССР-государства, в котором они жили- был именно русский, он же был основным языком науки, техники, культурной жизни и пр., был (и остаётся по сей день) одним из наиболее развитых языков мира, с богатейшей лексикой, одним из пяти официальных языков ООН...итд, и соответственно открывавший значитено больше возможностей чем второй- очень похожий на него язык преимущественно сельского населения Украины, на котором например о многих предметах из области техники, а тем более науки вообще проблематично было разговаривать просто по причине отсутствия в нём необходимых слов...
Распад СССР многим казался немыслимым до самого его развала, и они вполне осознанно делали ставки именно на русский, пользовались им и наработе и дома, учили именно русскому своих детей, а потом и внуков. А к родному украинскому относились скорее как к историческому наследию, реликвии, памятнику старины, нежели как средству практического обчения. Можно было, разумеется вучить о оба, и конечно многие украинцы так и сделал, но пожалуй, не меньше оказалось и таких, кто посчитал это неоправданно расточительной тратой драгоценного времени и сил. Чтобы выучить язык требуется немало человеко-часов, даже если этот язык вам родной...

Ви справді причинно-наслідкові зв"язки не розумієте чи просто у вас робота така - писати, що Родіна прикажет, а чи воно має якийсь сенс і чи якимось в"яжеться з попереднім - то справа остання?

Те, що ви написали як "аргумент" - то наслідок, а не причина. Вибирали російську, бо вибору не було. Хтось питав у людей яку мову вони хочуть вибрати офіційною в СССР? Хтось проводив референдум? Хтось взагалі питав хто хоче приєднуватися до Союзу? В людей питав? Яким референдумом.
Ото з цього потрібно починати.
Мова техніки та науки старанно з усіх словників видалялася. Ви про подібні словники та наукові праці навіть і не чули - ото і пишете всякі дурниці. Викидалися ті словники та слова з нових словників цензурою радянського союзу.
Усі інструкції до нових винаходів та підручники, наукові журнали тощо виходили виключно російською мовою. Так було наказано єдиним циркуляром по всій території СРСР. Ось тому люди користувалися російськими словами.
Українська мова вивчалася 2 рази на тиждень, тоді як російська 5 разів на тиждень у групах 7-10 чоловік. Є різниця? Мої батьки не вибирали цього свідомо. Це була програма на весь СССР і вибору не було. Тому знову чи дурню мелете чи брешете свідомо - того вже не знаю... Але факт той, що якраз не свідомо, а з примусу вчили російську і ще дуже багато живих людей, що це знають. Їм це не потрібно вчити чи про це читати байки.
А телебачення? Його ж зовсім не було іншими мовами, окрім як російською. Ті одиничні зразки українського кіно та телепрограм завжди ставили у найгірший час.
А армія? А направлення на роботу? Все це було добровільним? Ні три рази. Усе це робилося якраз з тією метою, щоб люди хоч-не-хоч (а ніхто не хотів служити чи працювати далеко від дому і родини, тому не-хоч) міняли свою мову спілкування.
Знаєте, можете людям байки розказувати про дореволюційні часи, але про часи радянського союзу - це виглядає ну дуже вже білими нитками шитими.

Для тих, хто емоційно читає дану дискусію розкажу про новий тренд Росії - оплачувати агентів КГБ чи як вони там у них називаються, щоб нести свою політику в ті маси, котрі вже ніяким чином не можуть бути осягнуті традиційними підконтрольними Росії ЗМІ. Хто не знає - зараз в Росії відбувається сильна анти-українська пропаганда. Вона настільки сильна, що сестра сестрі не вірить... Та що там сестрі, не вірить людина своєму власному досвіду річної давності... Це дуже сумно, але це факт життя (і не з масс-медіа, а з реальної розмови). Тому читати оці всі "опуси" про спільність культур та спільність мов та ще бознащо - просто смішно.

[_vital_]

Українська мова вивчалася 2 рази на тиждень, тоді як російська 5 разів на тиждень у групах 7-10 чоловік. Є різниця? Мої батьки не вибирали цього свідомо. Це була програма на весь СССР і вибору не було. Тому знову чи дурню мелете чи брешете свідомо - того вже не знаю... Але факт той, що якраз не свідомо, а з примусу вчили російську і ще дуже багато живих людей, що це знають. Їм це не потрібно вчити чи
про це читати байки.

Світлано, мені дуже цікаво, де саме так вивчали російську, як ти пишеш? 5 разів на тиждень у групах по 7-10 чоловік?

В мене у школі (у 80х рр.) у російськомовному Харкові була однакова кількість годин на російську та українську мову та літературу. Не групами, а всім класом. Школа була російська, як і переважна більшість шкіл того часу в Україні, особливо на Сході.

Мої батьки "з глибинки" вчилися в українській школі. Так, слід сказати, що українські школи були переважно в сільській місцевосці та райцентрах, а російські - в містах.

А телебачення? Його ж зовсім не було іншими мовами, окрім як російською. Ті одиничні зразки українського кіно та телепрограм завжди ставили у найгірший час.

Це теж не правда. Був україномовний канал спокон віків + 2 російськомовних. З дитинства пам"ятаю і українську вечірню казку, і "Катрусин кінозал" :) Чи в тебе такого не було? Інша річ, що програми були нецікаві.

Я не намагаюся відбілити радянську національну політику. Але не все, що ти пишеш, теж є правдою.

[_vital_]

Ще один важливий аспект. Так, більшість "свідомо" вибирала російську. Українська мова була неконкурентноспроможна. І книжки українською БУЛИ, але їх не хотіли купувати. Принаймні так це було в нас на Сході.

[Svitlana]

Світлано, мені дуже цікаво, де саме так вивчали російську, як ти пишеш? 5 разів на тиждень у групах по 7-10 чоловік?

В мене у школі (у 80х рр.) у російськомовному Харкові була однакова кількість годин на російську та українську мову та літературу. Не групами, а всім класом. Школа була російська, як і переважна більшість шкіл того часу в Україні, особливо на Сході.

Мої батьки "з глибинки" вчилися в українській школі. Так, слід сказати, що українські школи були переважно в сільській місцевосці та райцентрах, а російські - в містах.

А телебачення? Його ж зовсім не було іншими мовами, окрім як російською. Ті одиничні зразки українського кіно та телепрограм завжди ставили у найгірший час.

Це теж не правда. Був україномовний канал спокон віків + 2 російськомовних. З дитинства пам"ятаю і українську вечірню казку, і "Катрусин кінозал" :) Чи в тебе такого не було? Інша річ, що програми були нецікаві.

Я не намагаюся відбілити радянську національну політику. Але не все, що ти пишеш, теж є правдою.

В моїй рідній школі таке і було. Було ще навіть таке, що влаштовувалися місячники російської мови і нам навіть на перервах забороняли розмовляти українською і читати у цей місяць українських книжок тощо (окрім, звісно, заданого на урока укр.мови/літ). А кого підловили - ставили двійку з російської.
Може тому мені зараз компліменти росіяни кидають, що розмовляю без українського акценту
Ага, були і "Катрусин кінозал" і "Дід Панас" - щось ще пам"ятаєш з дитинства? Я ще Олівець-малювець пам"ятаю, але це і все, що пам"ятаю.
Я б може не знала, що не було настільки україномовних програм, якби не дядько, що приїжджав з Польщі у гості. Він не розумів російської і дотепер пам"ятає і щоразу згадує, що зовсім не було взагалі що дивитися (російської ж він не знає). І було це в 70-х роках. Після відлиги хрущовської, коли дійсно не так все погано було.
Але ти знаєш, я так бачу, що іноді в україномовних районах більше "старались". Може, то просто від місцевого начальства залежало, але і його хтось туди посадив у той час.

[_vital_]

Ага, були і "Катрусин кінозал" і "Дід Панас" - щось ще пам"ятаєш з дитинства? Я ще Олівець-малювець пам"ятаю, але це і все, що пам"ятаю.
Я б може не знала, що не було настільки україномовних програм, якби не дядько, що приїжджав з Польщі у гості. Він не розумів російської і дотепер пам"ятає і щоразу згадує, що зовсім не було взагалі що дивитися (російської ж він не знає). І було це в 70-х роках. Після відлиги хрущовської, коли дійсно не так все погано було.
Але ти знаєш, я так бачу, що іноді в україномовних районах більше "старались". Може, то просто від місцевого начальства залежало, але і його хтось туди посадив у той час.

Я ще пам"ятаю харківське обласне радіо виключно українською, задовго до 1991 р. Причому в місті, де українською не говорили і не говорять.

Але ти маєш рацію - національна політика в цілому була (а інколи і є) дурнуватою. В результаті маємо відразу до російської мови на Заході, і до української - на Сході.

[Sobesednik]

Рад, услышать, наконец, человека, имеющего совесть!

Ну переходить на личности не обязательно...

Ну, это я , конечно, в шутку-в ответ на его зубоскальство...

А что до "крупных фомирований", то можете поинтересоваться на досуге, сколько сотен тыся русских (!) служило в РОА (Русской освободительной армии). Вам это название о чем-нибудь говорит?

--Разница в том, что в России из них героев не делают. Если кто ещё жив, то сидит тихо, как мышка. А в самостийной Украине, как мне известно, они даже встречи ветеранов проводили!

И если да, то что доказывают подобные "аргументы"?

--Что национальность родителей- в принципе не самое главное, важнее-кому он служит.

[_vital_]

Рад, услышать, наконец, человека, имеющего совесть!

Т.е. вы полагаете, что остальные на этом форуме совести не имеют? Я думаю, вы тут опять погорячились.

[сянка]

От мені цікаво, Світлано, а в якому це регіоні була така особлива програма по вивченню української і російської? Я теж ніби з Заходу України, але такого, як ти кажеш, не памятаю. Кількість годин російської мови було стільки ж, скільки й української. Ніяких місячників як у тебе чи покарань двійкою. Мені здається, що навчальна програма на той час мала би бути одна на всю республіку.

Погоджуюсь з Vital - був один український канал, нехай нуднющий, але був.

[pol_serg]

Я можу повністю підтвердити слова Світлани. Я також вивчав рос. мову і літературу в групі (пів-класу, 14 чол.), тоді як українську вивчали цілим класом, часом годин російської було дещо більше, але ніколи не було менше ніж годин української. Таке творилось десь з 1985-1991 роки, місце - Хмельницька область, думаю і суміжні регіони мали те саме. І якщо додати факт що вчителі російської переважно були суворіші і вимогливіші, то можна уявити результати такого навчання. І місячники були, і покарання були, одним позитивним фактом було то, що клас був фіз-мат спрямування
і таки головна увага була таки цьому напрямку.
Крім того пригадую багато випадків, коли приїжджі на літо однолітки (переважно з Росії) доволі нахабно глузували з приводу мови якою спілкувались місцеві, вважуючи нас "місцевих" ніби неповноцінними...

[_vital_]

Крім того пригадую багато випадків, коли приїжджі на літо однолітки (переважно з Росії) доволі нахабно глузували з приводу мови якою спілкувались місцеві, вважуючи нас "місцевих" ніби неповноцінними...

В містах на Сході України теж глузували з тих, хто розмовляв українською - тобто, з приїжджих з райцентрів або з села. В нас мовний поділ проходив (та й проходить) по лінії "місто-село".

[Sobesednik]

Т.е. вы полагаете, что остальные на этом форуме совести не имеют? Я думаю, вы тут опять погорячились.

--Не берусь утверждать категорично, но я, глядя с моей колокольни, за многими другими я такого достоинства пока не заметил...

[Sobesednik]

Я думаю, что те, кто действительно ставили своё украинство во главу угла,могли выучить украинский пошли бы на необходимые жертвы и добились бы своего. Могли бы, например, переехать из города в село и тем самым обеспечить "стредовище". Шевченко-выучил... Чечены свой чеченский знают все поголовно, не смотря ни на что, хотя и русским владеют большинство из них.

Крім того пригадую багато випадків, коли приїжджі на літо однолітки (переважно з Росії) доволі нахабно глузували з приводу мови якою спілкувались місцеві, вважуючи нас "місцевих" ніби неповноцінними...

--По поводу подобных инцидентов я уже отвечал в ветке про 10 отличий