У Швейцарії Ющенко «нагримав» на рідний уряд
Три дні Президент України провів у передгір’ї швейцарських Альп, у знаменитому курортному селищі Давосі, яке знають як “штаб-квартиру” світових економічних форумів.
Ющенко зустрівся з півтора десятком президентів і прем’єрів, керівниками зовнішньополітичних відомств, міжнародних банків, економічних організацій, фондів, лідерами впливових зарубіжних партій, дав кілька прес-конференцій. Зокрема, вкрай важливою була зустріч з Генеральним секретарем СОТ Паскалем Ламі, де обговорювали питання вступу України до цієї організації. Напевно, цієї події слід чекати 5-6 лютого, - саме на цей час Ламі запросив Ющенка до Женеви, на форум СОТ.
У Давосі Президент говорив про ділові контакти в енергетичній політиці, агітував до України іноземних інвесторів, розповідаючи їм про привабливість вітчизняного ринку, розповідав про міжнародну співпрацю України, торкнувся і суто внутрішніх справ у країні.
Мішенню різкої критики глави держави у Давосі став, зокрема, держбюджет на 2008 рік. Ющенко назвав його “неєвропейським”, “несучасним” - через те, що в ньому, мовляв, не знайшлося місця для фінансування програм з енергозбереження.
Дісталося Кабміну Тимошенко і за приватизацію. Від списку запропонованих для продажу об’єктів у Президента ледь не склалося враження “про розпродаж України”. Ющенко висловився за створення “незалежної структури, яка займалася б пакетом приватизації”. Президент виступив проти того, щоб “формувати концепцію української приватизації на тлі політичного або соціального популізму”.
До Давоса Віктор Ющенко прибув з міністром закордонних справ Володимиром Огризком, дружиною, донькою Віталіною і зятем Олексієм. На форумі можна було побачити багатьох відомих українців - Віктора Пінчука з дружиною Оленою Франчук (дочкою Леоніда Кучми), Сергія Таруту, Олександра Фельдмана, Віталія Кличка, Святослава Вакарчука, Лілію Подкопаєву, Наталію Могилевську.
Про меценатство багато говорила під час одного з “круглих столів” за участю Джорджа Сороса і сама дружина Президента.
- У нашій державі є великі благодійники! Це Віктор Пінчук, Ринат Ахметов, є фонд Віталія Кличка, є мій фонд... - цитує Катерину Ющенко кореспондент “Української правди”. І звертає увагу на те, що перша леді України виступила з ініціативою, аби тим, хто займається благодійністю, держава дала преференції.
- Щоб їм було легше працювати! Це можуть бути і податкові пільги або інші стимули, щоб люди займалися доброю справою, - сказала дружина Президента.
У Давосі Віктор Ющенко зупинився у кам’яній віллі “Сюрлей”, яку збудовано майже сто років тому. Розташована вона лише за триста метрів від знаменитого Давоського озера. Саме у ній у 2003-2007 роках, перебуваючи на Всесвітньому економічному форумі, мешкав Віктор Янукович. За деякими оцінками, доба проживання однієї особи на орендованій віллі “Сюрлей” коштує щонайменше тисячу євро.
Давос-2008
Давос-2008
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
Віктор Ющенко на четвертий рік доїхав до Віктора Пінчука
прочитала наступну статтю ... таке вразення що Давос налезут Пінчуку ... :pissed:
Віктор Пінчук грамотно заповнив нішу головного українця в Давосі. Він просто робить це, але хоча все так просто, конкурентів у нього досі не спостерігається.
Він скоріш за все всіх конкурентів ... :pipedown:
Пінчук уже четвертий рік поспіль організовує на швейцарському курорті головний майданчик для обговорення проблем України – у дні, коли тут проходить найважливіше неформальне зібрання світової еліти – "Всесвітній економічний форум".
Окрім офіційної програми, в цей час у Давосі відбувається безліч приватних заходів, які ніхто не регулює і на які приходять як учасники з бейджиками, так і просто гості. Власне, саме на цьому полі й діє Пінчук.
Цього разу гостем Пінчука став сам Ющенко, який вдруге за роки свого президентства бере участь у офіційному "Всесвітньому економічному форумі".
Взимку 2005 року він, осяяний ореолом "героя помаранчевої революції", не наважився завітати до зятя Кучми. Але тепер, взимку 2008 Ющенко зі своєю дружиною та донькою стали головним атрибутами заходів Пінчука.
Як і в попередні роки, свій дискусійний клуб Пінчук оформив як ланч. Однак наступного року він пропонує переходити на новий рівень – зробити гала–вечірку на честь України, яка би тривала до глибокої ночі та могла би навіть увійти у програму офіційного "Всесвітнього економічного форуму". Але для втілення цієї ідеї треба буде скинутися кільком українським мільярдерам.
За годину до приходу Ющенка офіціанти вже почали накривати на столи – вони розставляли тарілки з салом та чорним хлібом. Передбачалося, що гостей пригощатимуть українськими стравами. Кулінарним оператором ланча став один із ресторанів київського бізнесмена Льва Парцхаладзе, який також приїхав сюди в "пулі" Пінчука.
– Взагалі–то в Давосі можна ходити просто в светрі, бо це тусовка... Але ж до нас прийде президент, тому я вирішив надіти костюм, – пояснив Пінчук свій зовнішній вигляд, коли він вийшов зустрічати Ющенка на ганок.
Кортеж зупинився, вони обмінялися рукостисканнями. З першою леді господар заходу тричі поцілувався.
– Вікторе Андрійовичу, я чув, у вас тут була добра програма, – сказав Пінчук, який сам щойно прийшов із зустрічі з Боно – солістом гурту U2.
Двадцять кроків, які Пінчук супроводжував Ющенка до фуршетної зали, були їх шансом для розмови сам на сам. Власник "Інтерпайпу" скористався нагодою і розповів президенту про перші проблеми, які почалися після зміни влади в Кабміні.
Уряд Тимошенко зараз намагається переглянути рішення Януковича, який дозволив компаніям Пінчука будівництво лінії електропередач для забезпечення комбінату "Дніпросталь".
Але цих двадцяти кроків було явно не досить для того, щоб повністю ввести в курс справи президента.
Зайшовши всередину, Ющенко занурився у натовп, який зібрався у фойє в очікуванні ланчу. Тут президент наштовхнувся на бородатого чоловіка в кремовому пальто, який почав щось гаряче розповідати Ющенку англійською мовою.
Ющенко, нічого не розуміючи, дивився на нього, підперши рукою підборіддя. Нарешті підійшов перекладач.
– Вікторе Андрійовичу, він каже, що Бог за нами слідкує, що всі кризи – це кара Господня. І тільки той, хто має чисту душу, отримає Божу благодать, – пояснив він президенту суть сказаного.
Ні Ющенко, ні його охоронці не очікували такого сюжетного розвитку. Оскільки вхід до Пінчука був вільний, то цей непрошений співрозмовник пройшов всередину, не викликаючи підозр. Тим більше на його шиї висів бейджик учасника "Всесвітнього економічного форуму".
Як виявилося трохи згодом, на ланч проникла ціла група цих релігійних діячів з палаючими очима. У іншому кутку така ж дивна на вигляд жінка обробляла співачку Наталію Могилевську, яка перед цим розцілувалася з Ющенком і його дочкою Віталіною.
Закінчивши з Могилевською, фанатка переключилася на російського олігарха Віктора Вексельберга.
– Вітя, пішли відійдемо звідси, це хворі на голову, – потягнув Вексельберга за руку Пінчук.
Вексельберг скористався нагодою позбутися нав’язливої співрозмовниці – тим більше що він прибув не для того, щоб слухати слова про наближення кінця світу. У Вексельберга була мета попроситися на аудієнцію в Ющенка.
– Вікторе Андрійовичу, я хотів би з вами зустрітися, – звернуся Вексельберг до Ющенка, який в лобі готелю вітався з майбутніми учасниками обіду.
– Без питань, – відразу погодився Ющенко, даючи вказівки своєму помічнику. – Давайте в Києві, півгодини поговоримо.
Перекинувшись цією парою речень, Вексельберг пішов на вихід. Питання вдалося вирішити відразу, тому можна було не залишатися на пригощання.
– В Україні останнім часом сталися зміни, – сказав журналістам скупий на слово Вексельберг. – Але, не дивлячись на все це, ми хочемо брати учать у приватизації Одеського припортового заводу, а також металургії та енергетики.
Момент початку ланчу наближався.
– Вікторе Андрійовичу, це – текст вашого виступу. Почитайте його! – протягнув Ющенку бордову папку керівник його служби.
– Та я його читав... – сказав президент приреченим голосом. Що там було написано – невідомо, бо під час промови Ющенко жодного разу не подивився у шпаргалку.
– Так, давай сідати, бо без нас не почнуть, – звернувся Сергій Тарута до Ріната Ахметова.
Їм виділили місце за столиком номер один. Тут розмістили vip–гостей: Віктора, Катерину та Віталіну Ющенків, керівника ЄБРР Жана Лем'єра, екс–президента Всесвітнього банку Джеймса Вульфенсона, топ–менеджера PepsiCo Майкла Вайта, а також постійного учасника заходів у Пінчука Александра Квасьневського.
Ліворуч від Ахметова сів молодий індус, який зняв сонцезахисні окуляри і гаряче привітався з найбагатшим українцем. Щаслива усмішка хлопця виглядала як знущання, якщо знати, ким він був насправді. На бейджику в нього було написано "Адіт'я Міттал". Це був син Лакшмі Міттала – власника "Криворіжсталі", яку індуський мільярдер придбав внаслідок реприватизації підприємства у цих самих Ахметова і Пінчука.
Ющенку відвели місце посередині цього столу. Щойно подали гаряче, як президент взяв тарілку з борщем і почав швидко його їсти. Це був правильний розрахунок, бо майже відразу керівника України покликали виголосити вступну промову.
– Я хотів би подякувати Віктору Михайловичу Пінчуку за те, що ми маємо задоволення спілкуватися з людьми, які формують політику цілого регіону :shocked: , – розпочав Ющенко з трибуни.
– Те, що Україна сьогодні може запропонувати інвесторам... Цей пакет є одним із лідерів на теренах Європи, – оптимістично продовжив президент. – Програма Євро–2012 потребує 25 мільярдів доларів інвестицій...
У цей момент Віктор Пінчук підскочив зі свого місця.
– Не працює переклад! Усі, хто потребує перекладу – виберіть у навушниках канал перекладу №1, – вигукнув господар ланчу на весь зал англійською мовою.
Ющенко зрозумів, що весь цей час його ніхто не чув. На його обличчі читалися явно не позитивні емоції.
– Я не знаю, наскільки мені треба повторюватися... – з другої спроби почав виступ Ющенко.
Тим не менше, він пішов по–новій.
– Тема Євро–2012 – це 25 мільярдів інвестицій в Україну. Ми пропонуємо дуже цікавий пакет на приватизацію, починаючи з "Укртелекому" і закінчуючи проектами будівництва доріг.
Крім того, за словами Ющенка, українські підприємства мають почати котуватися на головній біржі світу.
– У 2008 році Україна вперше може вивести в лістинг Нью–Йоркської фондової біржі близько 10 національних підприємств, – заявив глава держави.
Ющенко презентував досягнення України як результат його приходу до влади. Він постійно оперував часовими рамками свого президентства.
– ...Раніше Україна щорічно отримувала 300–400 мільйонів доларів іноземних інвестицій. Але за останні три роки Україна має міжнародних інвестицій на 6–8 мільярдів доларів! Це вже стало нормою, – обнадіяв Ющенко.
– За останні три роки валютні резерви збільшилися в три з половиною рази і склали 33 мільярди доларів. Україна має достатньо важелів, щоб зустріти лихоманку на регіональних ринках, – продовжив він.
Далі він перейшов до характеристик політичних досягнень років свого президентства.
– Нещодавно в Україні відбулося те, чого ми давно потребували. Може, не з такою великою перевагою, але вперше за 16 років вдалося сформувати демократичний простір. Ми маємо демократичний парламент, демократичну коаліцію і демократичного президента, – несамокритично зазначив Ющенко.
Наступна порція оптимізму пролунала, коли глава держави анонсував членство України у Світовій організації торгівлі.
– Ми виконали всі умови, щоб 5 лютого вступити до СОТ. І у мене немає сумнівів, що 5 лютого буде великим днем для України! – оголосив Ющенко.
– And for Russia! – вигукнув хтось із зали.
:datz:
– Ми розпочинаємо переговори про поглиблену угоду з Євросоюзом. Україна повертається в Європу! – вирішив Ющенко, що оптимізму багато не буває.
– Я хотів би завершити, бо бачу, що всі дивляться в тарілки..., – почав підводити риску президент.
Однак сподівання Ющенка піти за обідній стіл були марними. Пінчук сказав, що тепер президент має відійти від трибуни і зайняти місце в кріслі посеред сцени.
– Мені дуже шкода, що ви не спробуєте страви української кухні, які ми приготували, однак час починати дискусію, – роз'яснив сценарій Пінчук.
Першим привернув на себе увагу американський економіст Фред Бергстен, який закинув ногу на ногу так, наче збирався сісти у позу лотоса. Він несподівано обрушився з критикою на грошову одиницю своєї батьківщини.
– Україні слід запровадити гнучкішу політику обмінного курсу! Ваша гривня прив’язана до долара. Справді, долар домінував сто років. Але часи змінилися. Тепер долар буде й надалі падати. Вам варто прив’язати гривню до євро, – заявив він.
– Це найбільша похвала євро, яку я коли–небудь чув! – захоплено підтримав його президент ЄБРР Жан Лем'єр.
Але уже після закінчення ланчу взявся розтлумачувати почуте глава ради Нацбанку Петро Порошенко, який також прилетів до Пінчука своїм приватним літаком. За його словами, до антидоларового спічу Бергстена не треба ставитися серйозно.
– Поважні банкіри не сприйняли ідею, що долар взагалі здає свою позицію. Я бачив по обличчях, ці погляди не поділяли ні Вульфенсон, ні Лем'єр, – поділився Порошенко тим, що прочитав на фейсах присутніх. – Максимум, що може статися – це через кілька років ми прив’яжемося до кошика валют.
У рамках панелі, виступаючи зі сцени, віце–президент PepsiCo повідомив присутнім секрет – виявляється, інтерес його компанії до України полягає не тільки в сфері напоїв.
– У нас сталися зміни при виготовленні картопляних чипсів. Ми вирішили використовувати не пальмове масло, а олію, яку роблять в Україні. Тому я молюся, щоб у вас був добрий врожай цього року.
Запитання із зали стосувалися двох тем – корупції в Україні та вступу до НАТО. І були вони адресовані тільки Ющенку.
– На порядку денному в нашій державі – створення антикорупційного бюро, – президент анонсував одне й те ж саме вже вкотре за останні три роки.
– Мене звати Христя Фрилянд, "Файненшл Таймс", – звернулася до Ющенка журналістка, яка провела багато років в Україні (в 90-ті роки). – Як ви уникнете конфлікту з Росією при вступі України до НАТО?
– Ви знаєте, оборона і безпека України – це наші внутрішні питання. Це має вирішувати суспільство і влада. І ми не потребуємо чиїхось згод або акцептів, – Ющенко нарешті знайшов застосування своєму улюбленому слову.
– Я пам’ятаю, як один міністр закордонних справ просто по карті малював лінію і казав, що Польща, Болгарія чи Литва не будуть в НАТО. Я хочу, щоб наші російські друзі розуміли: вступ до НАТО – це право нашого внутрішнього вибору, – жорстко як для нього сказав Ющенко, хоча до останнього моменту здавалося, що він не стане вживати слово "Росія" вголос.
На сам кінець президент несподівано виступив з компліментами на адресу Кабінету міністрів. Очевидно, міжнародна трибуна була би недоречним місцем для його критики.
– Я вважаю, що треба дати шанс українському уряду. Я високо оцінюю потенціал людей, які прийшли туди працювати.
Джеймс Вульфенсон, коли закривав засідання, спробував пожартувати. Однак сказане лягло в контекст роздумів над найближчими планами Кабміну Тимошенко.
– Якщо пан Пінчук буде достатньо багатий і запросить нас наступного року, то ми продовжимо дискусію, – заявив відставний керівник Світового банку.
Народ почав розходитися. Прямуючи до виходу, Рінат Ахметов натрапив на Катерину Ющенко. Він раптом набув серйозного вигляду і до половини вклонився "першій леді".
– Я хочу подякувати вам за вчорашні теплі слова на мою адресу, – сказав Ахметов. Як відомо, в четвер у Давосі проходив круглий стіл на тему філантропії, де дружина Ющенка назвала його і Пінчука "великими українськими благодійниками".
Протягом ланчу Ахметов не перекинувся і парою слів зі своїм молодим сусідом – Адіт'я Мітталом – далося взнаки незнання українським мільярдером англійської мови.
– Але, може, колись і ваш син буде сидіти на таких "обідах", а поруч з ним сидітиме син Лакшмі Міттала? – взялися розпитувати Ахметова журналісти.
– Думаю, що так і буде. Тому мій син для цього зараз отримує міжнародну освіту, – відповів Ахметов.
Поки ж свою бізнес–імперію Ахметов представляє сам. Він не захотів розповідати про свої переговори в Давосі.
– Вам щось запам’яталося з цих зустрічей?
– Ну, я поки не можу так сказати... Тепер треба сісти і все проаналізувати.
Насправді Ахметов просто уникав конкретики. Як вдалося з'ясувати "Українській правді", всі його зустрічі мали зрозумілу спрямованість. Так, він вкотре провів переговори з керівництвом Нью–Йоркської фондової біржі. Більш ніж очевидно, що Ахметов приглядає майданчик для проведення IPO. Тому варто зробити висновок, що і підприємства СКМ мав на увазі Ющенко, коли говорив про розміщення акцій у Нью–Йорку.
Також Ахметов провів зустрічі з Morgan Stanley та Merrill Lynch, мабуть, у пошуках агента для майбутнього ІРО.
– Рінате Леонідовичу, я хочу вам представити власника найбільшого казино в світі.., – звернувся до Ахметова керуючий партнер компанії Icon Private Equity Кирило Дмітрієв, який приїхав на ланч до Пінчука.
Чоловіки обмінялися рукостисканнями. Прізвище свого товариша, який стояв поруч, Дмітрієв назвати не встиг, бо Ахметов, відчувши знайому стихію азартних ігор, взявся жартувати.
– Ви хочете, щоб я вас зробив біднішим? Чи, може, багатшим?
– Ні, я хочу поговорити з вами про приватизацію Одеського припортового заводу, – відповів його новий анонімний знайомий.
Ахметов, зрозумівши, що оточений журналістами, не захотів поширюватися на цю тему.
На ланчі в Пінчука також був помічений Михайло Спектор. Це – представник "лужниковської групи", яка виступила гарантом примирення Пінчука і Коломойського навколо Нікопольського заводу феросплавів.
І тільки кореспондент "Української правди" взявся розпитувати Спектора про їх зв’язки з Юрієм Луценком, як підійшов один з українських мільярдерів із запитанням на вустах.
– Що у вас там в Москві відбувається? – звернувся він збентежено до Спектора.
– А що? – не зрозумів той.
– Арештували ж Могилевича! Ну мене президент і запитав: "Що це значить?" А я йому кажу: "Значить, будуть міняти схему поставки газу".
Тільки тут співрозмовник Спектора зрозумів, що говорив надто голосно...
Поїздка журналіста "Української правди" до Давосу організована за сприяння фонду Віктора Пінчука.
прочитала наступну статтю ... таке вразення що Давос налезут Пінчуку ... :pissed:
Віктор Пінчук грамотно заповнив нішу головного українця в Давосі. Він просто робить це, але хоча все так просто, конкурентів у нього досі не спостерігається.
Він скоріш за все всіх конкурентів ... :pipedown:
Пінчук уже четвертий рік поспіль організовує на швейцарському курорті головний майданчик для обговорення проблем України – у дні, коли тут проходить найважливіше неформальне зібрання світової еліти – "Всесвітній економічний форум".
Окрім офіційної програми, в цей час у Давосі відбувається безліч приватних заходів, які ніхто не регулює і на які приходять як учасники з бейджиками, так і просто гості. Власне, саме на цьому полі й діє Пінчук.
Цього разу гостем Пінчука став сам Ющенко, який вдруге за роки свого президентства бере участь у офіційному "Всесвітньому економічному форумі".
Взимку 2005 року він, осяяний ореолом "героя помаранчевої революції", не наважився завітати до зятя Кучми. Але тепер, взимку 2008 Ющенко зі своєю дружиною та донькою стали головним атрибутами заходів Пінчука.
Як і в попередні роки, свій дискусійний клуб Пінчук оформив як ланч. Однак наступного року він пропонує переходити на новий рівень – зробити гала–вечірку на честь України, яка би тривала до глибокої ночі та могла би навіть увійти у програму офіційного "Всесвітнього економічного форуму". Але для втілення цієї ідеї треба буде скинутися кільком українським мільярдерам.
За годину до приходу Ющенка офіціанти вже почали накривати на столи – вони розставляли тарілки з салом та чорним хлібом. Передбачалося, що гостей пригощатимуть українськими стравами. Кулінарним оператором ланча став один із ресторанів київського бізнесмена Льва Парцхаладзе, який також приїхав сюди в "пулі" Пінчука.
– Взагалі–то в Давосі можна ходити просто в светрі, бо це тусовка... Але ж до нас прийде президент, тому я вирішив надіти костюм, – пояснив Пінчук свій зовнішній вигляд, коли він вийшов зустрічати Ющенка на ганок.
Кортеж зупинився, вони обмінялися рукостисканнями. З першою леді господар заходу тричі поцілувався.
– Вікторе Андрійовичу, я чув, у вас тут була добра програма, – сказав Пінчук, який сам щойно прийшов із зустрічі з Боно – солістом гурту U2.
Двадцять кроків, які Пінчук супроводжував Ющенка до фуршетної зали, були їх шансом для розмови сам на сам. Власник "Інтерпайпу" скористався нагодою і розповів президенту про перші проблеми, які почалися після зміни влади в Кабміні.
Уряд Тимошенко зараз намагається переглянути рішення Януковича, який дозволив компаніям Пінчука будівництво лінії електропередач для забезпечення комбінату "Дніпросталь".
Але цих двадцяти кроків було явно не досить для того, щоб повністю ввести в курс справи президента.
Зайшовши всередину, Ющенко занурився у натовп, який зібрався у фойє в очікуванні ланчу. Тут президент наштовхнувся на бородатого чоловіка в кремовому пальто, який почав щось гаряче розповідати Ющенку англійською мовою.
Ющенко, нічого не розуміючи, дивився на нього, підперши рукою підборіддя. Нарешті підійшов перекладач.
– Вікторе Андрійовичу, він каже, що Бог за нами слідкує, що всі кризи – це кара Господня. І тільки той, хто має чисту душу, отримає Божу благодать, – пояснив він президенту суть сказаного.
Ні Ющенко, ні його охоронці не очікували такого сюжетного розвитку. Оскільки вхід до Пінчука був вільний, то цей непрошений співрозмовник пройшов всередину, не викликаючи підозр. Тим більше на його шиї висів бейджик учасника "Всесвітнього економічного форуму".
Як виявилося трохи згодом, на ланч проникла ціла група цих релігійних діячів з палаючими очима. У іншому кутку така ж дивна на вигляд жінка обробляла співачку Наталію Могилевську, яка перед цим розцілувалася з Ющенком і його дочкою Віталіною.
Закінчивши з Могилевською, фанатка переключилася на російського олігарха Віктора Вексельберга.
– Вітя, пішли відійдемо звідси, це хворі на голову, – потягнув Вексельберга за руку Пінчук.
Вексельберг скористався нагодою позбутися нав’язливої співрозмовниці – тим більше що він прибув не для того, щоб слухати слова про наближення кінця світу. У Вексельберга була мета попроситися на аудієнцію в Ющенка.
– Вікторе Андрійовичу, я хотів би з вами зустрітися, – звернуся Вексельберг до Ющенка, який в лобі готелю вітався з майбутніми учасниками обіду.
– Без питань, – відразу погодився Ющенко, даючи вказівки своєму помічнику. – Давайте в Києві, півгодини поговоримо.
Перекинувшись цією парою речень, Вексельберг пішов на вихід. Питання вдалося вирішити відразу, тому можна було не залишатися на пригощання.
– В Україні останнім часом сталися зміни, – сказав журналістам скупий на слово Вексельберг. – Але, не дивлячись на все це, ми хочемо брати учать у приватизації Одеського припортового заводу, а також металургії та енергетики.
Момент початку ланчу наближався.
– Вікторе Андрійовичу, це – текст вашого виступу. Почитайте його! – протягнув Ющенку бордову папку керівник його служби.
– Та я його читав... – сказав президент приреченим голосом. Що там було написано – невідомо, бо під час промови Ющенко жодного разу не подивився у шпаргалку.
– Так, давай сідати, бо без нас не почнуть, – звернувся Сергій Тарута до Ріната Ахметова.
Їм виділили місце за столиком номер один. Тут розмістили vip–гостей: Віктора, Катерину та Віталіну Ющенків, керівника ЄБРР Жана Лем'єра, екс–президента Всесвітнього банку Джеймса Вульфенсона, топ–менеджера PepsiCo Майкла Вайта, а також постійного учасника заходів у Пінчука Александра Квасьневського.
Ліворуч від Ахметова сів молодий індус, який зняв сонцезахисні окуляри і гаряче привітався з найбагатшим українцем. Щаслива усмішка хлопця виглядала як знущання, якщо знати, ким він був насправді. На бейджику в нього було написано "Адіт'я Міттал". Це був син Лакшмі Міттала – власника "Криворіжсталі", яку індуський мільярдер придбав внаслідок реприватизації підприємства у цих самих Ахметова і Пінчука.
Ющенку відвели місце посередині цього столу. Щойно подали гаряче, як президент взяв тарілку з борщем і почав швидко його їсти. Це був правильний розрахунок, бо майже відразу керівника України покликали виголосити вступну промову.
– Я хотів би подякувати Віктору Михайловичу Пінчуку за те, що ми маємо задоволення спілкуватися з людьми, які формують політику цілого регіону :shocked: , – розпочав Ющенко з трибуни.
– Те, що Україна сьогодні може запропонувати інвесторам... Цей пакет є одним із лідерів на теренах Європи, – оптимістично продовжив президент. – Програма Євро–2012 потребує 25 мільярдів доларів інвестицій...
У цей момент Віктор Пінчук підскочив зі свого місця.
– Не працює переклад! Усі, хто потребує перекладу – виберіть у навушниках канал перекладу №1, – вигукнув господар ланчу на весь зал англійською мовою.
Ющенко зрозумів, що весь цей час його ніхто не чув. На його обличчі читалися явно не позитивні емоції.
– Я не знаю, наскільки мені треба повторюватися... – з другої спроби почав виступ Ющенко.
Тим не менше, він пішов по–новій.
– Тема Євро–2012 – це 25 мільярдів інвестицій в Україну. Ми пропонуємо дуже цікавий пакет на приватизацію, починаючи з "Укртелекому" і закінчуючи проектами будівництва доріг.
Крім того, за словами Ющенка, українські підприємства мають почати котуватися на головній біржі світу.
– У 2008 році Україна вперше може вивести в лістинг Нью–Йоркської фондової біржі близько 10 національних підприємств, – заявив глава держави.
Ющенко презентував досягнення України як результат його приходу до влади. Він постійно оперував часовими рамками свого президентства.
– ...Раніше Україна щорічно отримувала 300–400 мільйонів доларів іноземних інвестицій. Але за останні три роки Україна має міжнародних інвестицій на 6–8 мільярдів доларів! Це вже стало нормою, – обнадіяв Ющенко.
– За останні три роки валютні резерви збільшилися в три з половиною рази і склали 33 мільярди доларів. Україна має достатньо важелів, щоб зустріти лихоманку на регіональних ринках, – продовжив він.
Далі він перейшов до характеристик політичних досягнень років свого президентства.
– Нещодавно в Україні відбулося те, чого ми давно потребували. Може, не з такою великою перевагою, але вперше за 16 років вдалося сформувати демократичний простір. Ми маємо демократичний парламент, демократичну коаліцію і демократичного президента, – несамокритично зазначив Ющенко.
Наступна порція оптимізму пролунала, коли глава держави анонсував членство України у Світовій організації торгівлі.
– Ми виконали всі умови, щоб 5 лютого вступити до СОТ. І у мене немає сумнівів, що 5 лютого буде великим днем для України! – оголосив Ющенко.
– And for Russia! – вигукнув хтось із зали.
:datz:
– Ми розпочинаємо переговори про поглиблену угоду з Євросоюзом. Україна повертається в Європу! – вирішив Ющенко, що оптимізму багато не буває.
– Я хотів би завершити, бо бачу, що всі дивляться в тарілки..., – почав підводити риску президент.
Однак сподівання Ющенка піти за обідній стіл були марними. Пінчук сказав, що тепер президент має відійти від трибуни і зайняти місце в кріслі посеред сцени.
– Мені дуже шкода, що ви не спробуєте страви української кухні, які ми приготували, однак час починати дискусію, – роз'яснив сценарій Пінчук.
Першим привернув на себе увагу американський економіст Фред Бергстен, який закинув ногу на ногу так, наче збирався сісти у позу лотоса. Він несподівано обрушився з критикою на грошову одиницю своєї батьківщини.
– Україні слід запровадити гнучкішу політику обмінного курсу! Ваша гривня прив’язана до долара. Справді, долар домінував сто років. Але часи змінилися. Тепер долар буде й надалі падати. Вам варто прив’язати гривню до євро, – заявив він.
– Це найбільша похвала євро, яку я коли–небудь чув! – захоплено підтримав його президент ЄБРР Жан Лем'єр.
Але уже після закінчення ланчу взявся розтлумачувати почуте глава ради Нацбанку Петро Порошенко, який також прилетів до Пінчука своїм приватним літаком. За його словами, до антидоларового спічу Бергстена не треба ставитися серйозно.
– Поважні банкіри не сприйняли ідею, що долар взагалі здає свою позицію. Я бачив по обличчях, ці погляди не поділяли ні Вульфенсон, ні Лем'єр, – поділився Порошенко тим, що прочитав на фейсах присутніх. – Максимум, що може статися – це через кілька років ми прив’яжемося до кошика валют.
У рамках панелі, виступаючи зі сцени, віце–президент PepsiCo повідомив присутнім секрет – виявляється, інтерес його компанії до України полягає не тільки в сфері напоїв.
– У нас сталися зміни при виготовленні картопляних чипсів. Ми вирішили використовувати не пальмове масло, а олію, яку роблять в Україні. Тому я молюся, щоб у вас був добрий врожай цього року.
Запитання із зали стосувалися двох тем – корупції в Україні та вступу до НАТО. І були вони адресовані тільки Ющенку.
– На порядку денному в нашій державі – створення антикорупційного бюро, – президент анонсував одне й те ж саме вже вкотре за останні три роки.
– Мене звати Христя Фрилянд, "Файненшл Таймс", – звернулася до Ющенка журналістка, яка провела багато років в Україні (в 90-ті роки). – Як ви уникнете конфлікту з Росією при вступі України до НАТО?
– Ви знаєте, оборона і безпека України – це наші внутрішні питання. Це має вирішувати суспільство і влада. І ми не потребуємо чиїхось згод або акцептів, – Ющенко нарешті знайшов застосування своєму улюбленому слову.
– Я пам’ятаю, як один міністр закордонних справ просто по карті малював лінію і казав, що Польща, Болгарія чи Литва не будуть в НАТО. Я хочу, щоб наші російські друзі розуміли: вступ до НАТО – це право нашого внутрішнього вибору, – жорстко як для нього сказав Ющенко, хоча до останнього моменту здавалося, що він не стане вживати слово "Росія" вголос.
На сам кінець президент несподівано виступив з компліментами на адресу Кабінету міністрів. Очевидно, міжнародна трибуна була би недоречним місцем для його критики.
– Я вважаю, що треба дати шанс українському уряду. Я високо оцінюю потенціал людей, які прийшли туди працювати.
Джеймс Вульфенсон, коли закривав засідання, спробував пожартувати. Однак сказане лягло в контекст роздумів над найближчими планами Кабміну Тимошенко.
– Якщо пан Пінчук буде достатньо багатий і запросить нас наступного року, то ми продовжимо дискусію, – заявив відставний керівник Світового банку.
Народ почав розходитися. Прямуючи до виходу, Рінат Ахметов натрапив на Катерину Ющенко. Він раптом набув серйозного вигляду і до половини вклонився "першій леді".
– Я хочу подякувати вам за вчорашні теплі слова на мою адресу, – сказав Ахметов. Як відомо, в четвер у Давосі проходив круглий стіл на тему філантропії, де дружина Ющенка назвала його і Пінчука "великими українськими благодійниками".
Протягом ланчу Ахметов не перекинувся і парою слів зі своїм молодим сусідом – Адіт'я Мітталом – далося взнаки незнання українським мільярдером англійської мови.
– Але, може, колись і ваш син буде сидіти на таких "обідах", а поруч з ним сидітиме син Лакшмі Міттала? – взялися розпитувати Ахметова журналісти.
– Думаю, що так і буде. Тому мій син для цього зараз отримує міжнародну освіту, – відповів Ахметов.
Поки ж свою бізнес–імперію Ахметов представляє сам. Він не захотів розповідати про свої переговори в Давосі.
– Вам щось запам’яталося з цих зустрічей?
– Ну, я поки не можу так сказати... Тепер треба сісти і все проаналізувати.
Насправді Ахметов просто уникав конкретики. Як вдалося з'ясувати "Українській правді", всі його зустрічі мали зрозумілу спрямованість. Так, він вкотре провів переговори з керівництвом Нью–Йоркської фондової біржі. Більш ніж очевидно, що Ахметов приглядає майданчик для проведення IPO. Тому варто зробити висновок, що і підприємства СКМ мав на увазі Ющенко, коли говорив про розміщення акцій у Нью–Йорку.
Також Ахметов провів зустрічі з Morgan Stanley та Merrill Lynch, мабуть, у пошуках агента для майбутнього ІРО.
– Рінате Леонідовичу, я хочу вам представити власника найбільшого казино в світі.., – звернувся до Ахметова керуючий партнер компанії Icon Private Equity Кирило Дмітрієв, який приїхав на ланч до Пінчука.
Чоловіки обмінялися рукостисканнями. Прізвище свого товариша, який стояв поруч, Дмітрієв назвати не встиг, бо Ахметов, відчувши знайому стихію азартних ігор, взявся жартувати.
– Ви хочете, щоб я вас зробив біднішим? Чи, може, багатшим?
– Ні, я хочу поговорити з вами про приватизацію Одеського припортового заводу, – відповів його новий анонімний знайомий.
Ахметов, зрозумівши, що оточений журналістами, не захотів поширюватися на цю тему.
На ланчі в Пінчука також був помічений Михайло Спектор. Це – представник "лужниковської групи", яка виступила гарантом примирення Пінчука і Коломойського навколо Нікопольського заводу феросплавів.
І тільки кореспондент "Української правди" взявся розпитувати Спектора про їх зв’язки з Юрієм Луценком, як підійшов один з українських мільярдерів із запитанням на вустах.
– Що у вас там в Москві відбувається? – звернувся він збентежено до Спектора.
– А що? – не зрозумів той.
– Арештували ж Могилевича! Ну мене президент і запитав: "Що це значить?" А я йому кажу: "Значить, будуть міняти схему поставки газу".
Тільки тут співрозмовник Спектора зрозумів, що говорив надто голосно...
Поїздка журналіста "Української правди" до Давосу організована за сприяння фонду Віктора Пінчука.
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
– Що у вас там в Москві відбувається? – звернувся він збентежено до Спектора.
– А що? – не зрозумів той.
– Арештували ж Могилевича! Ну мене президент і запитав: "Що це значить?" А я йому кажу: "Значить, будуть міняти схему поставки газу".
ИЗБЕГАТЬ ПРАВОСУДИЯ "ОТЦУ РУССКОЙ МАФИИ" СЕМЕНУ МОГИЛЕВИЧУ УДАВАЛОСЬ БЛАГОДАРЯ... УСПЕХУ У ЖЕНЩИН: В ОЧЕРЕДНОЙ РАЗ ЖЕНИВШИСЬ, МОШЕННИК МЕНЯЛ ФАМИЛИЮ И СТАНОВИЛСЯ НЕДОСЯГАЕМЫМ ДЛЯ ПРАВООХРАНИТЕЛЕЙВ Москве задержали уроженца Киева Сергея Шнайдера, считающегося одним из крупнейших преступников в мире
В минувшую среду вечером посетители Центра международной торговли на Красной Пресне в Москве могли наблюдать за ходом спецоперации, в которой, как уже сообщали "ФАКТЫ", участвовали 43 бойца спецотряда быстрого реагирования. Молниеносный бросок невесть откуда взявшихся вооруженных людей в камуфляже и масках застал врасплох телохранителей известного российского бизнесмена Владимира Некрасова и его спутника Сергея Шнайдера. Арест обоих был санкционирован Останкинским судом российской столицы. "По оперативным материалам Главного управления МВД России по Центральному федеральному округу было возбуждено уголовное дело по факту неуплаты налогов в особо крупном размере. В рамках данного уголовного дела задержаны и арестованы владелец сети "Арбат-Престиж" (парфюмерно-косметические магазины. - Авт.) Владимир Некрасов, а также Сергей Шнайдер, более известный как Семен Могилевич", - сообщила в пятницу руководитель пресс-службы Главного управления МВД по Центральному федеральному округу Анжела Кастуева.
Анатолий ГАВРИШ "ФАКТЫ"
Первый арест Севы Могилевича был "назначен" Владимиром Щербицким?
Владимир Некрасов подозревается в создании схемы незаконного возврата НДС: якобы в 2005-2006 годах, по мнению следствия, из-за него бюджет России лишился 49 миллионов 511 тысяч рублей (около 2 миллионов долларов). Но сам Некрасов является мелкой сошкой по сравнению с задержанным вместе с ним и числящимся консультантом российской фирмы "Эвергейт" Могилевичем-Шнайдером, в течение многих лет разыскивающимся правоохранительными органами многих стран, в том числе США. Предполагают, что главной целью спецоперации был именно он, а не Некрасов. В то же время адвокат Могилевича Александр Погончиков утверждает, что его подзащитный не признает своей вины, поскольку не имеет никакого отношения к "Арбат-Престижу". Российские правоохранители тоже пока не уточняют, как Могилевич связан с этой компанией. Задержана и бывшая жена Семена Могилевича Ольга Шнайдер, которая в последнее время занималась юридическим обеспечением дел Владимира Некрасова.
Семен Юдкович Могилевич (он же Сэм, Дон Сименон, а также Палагнюк, Шнайдер, Сайман, Суворов) родился в 1946 году в Киеве. Получая экономическое образование во Львовском университете, параллельно занимался подпольной покупкой-продажей золота и валюты. Когда же в начале 70-х годов многие советские евреи получили возможность выехать на историческую родину и нуждались в валюте для проживания на новом месте, им на помощь, как говорят злые языки, приходил молодой еврей, утверждавший, что имеет огромные связи "наверху". Скупая по дешевке имущество эмигрантов, он обещал, что заплатят за него уже в Вене (у Советского Союза с Израилем дипломатических отношений и прямого сообщения не было, поэтому желающие попасть в Израиль ехали через столицу Австрии. - Авт.). Однако в Вене никаких денег эмигранты не получали. Могилевич же выгодно перепродавал мебель, хрусталь, ковры, золото.
Сам Семен Юдкович утверждает, что это сплетни, тиражирующиеся ополчившимися на него спецслужбами: "Ни один еврей ни в Израиле, ни в Америке не пришел в правоохранительные органы и не сказал: "Да, именно Сева Могилевич меня обманул", - несколько лет назад заявлял Могилевич газете "Столичные новости". Впрочем, в те годы жаловаться на Сэма было опасно - в Союзе пострадавшую сторону судили бы за незаконные валютные операции, а зарубежным правоохранителям было не до гражданина СССР Могилевича.
Впрочем, дважды посидеть преступнику таки довелось - за нарушение правил валютных операций и мошенничество. Первый раз 29-летнего Севу арестовали в 1975 году за скупку золота у эмигрирующих. Хотя сам Дон Сименон видит в этом деле политику. По словам Могилевича, он купил всего лишь маленькую золотую монетку, чтобы сделать украшение своей девушке. Но в дело вмешался сам Владимир Щербицкий, с сыном которого приятельствовал Семен. Пытаясь оградить сына от этой нежелательной дружбы, Щербицкий якобы и распорядился наказать Могилевича по всей строгости.
Своего будущего соратника Дон Сименон "кинул" на 53 тысячи советских рублей
После первой отсидки дружба Могилевича с сыном Владимира Щербицкого не прекратилась, как и его экономическая деятельность. Вскоре последовал второй срок. По словам Могилевича, спецслужбы провернули многоходовую операцию, в которой был задействован даже министр обороны Республики Конго: "Это был легкий детектив, который закончился четырьмя годами лишения свободы. Статья традиционная, когда хотят упрятать невинного человека за решетку, - мошенничество". Но если верить "самому гуманному в мире советскому суду", многоходовую операцию проводили не правоохранители, а сам Могилевич.
Хотя в Советском Союзе (да и в Украине в первые годы независимости) валютные операции считались уголовным преступлением, многие граждане, располагавшие большими деньгами, старались хранить их не только в сберкассах (слишком большие суммы на счету привлекли бы внимание правоохранителей), но также в долларах и золоте. И если золото еще можно было приобрести в ювелирных магазинах, то доллары, кроме как на черном рынке, было не достать. Этим неоднократно пользовался Семен Могилевич, покупая валюту у одних и выгодно перепродавая другим. В сделках фигурировали суммы с тремя-четырьмя нулями - в то время как большинство сограждан жило на зарплату в 100-200 рублей в месяц.
Схема обмана покупателей валюты была проста. К жертве, "богатенькому Буратино", желающему приобрести доллары, присылали внушающего уважение человека - якобы дипломата или "фирмача" (представителя зарубежной фирмы). Выяснялось, что зарубежный гость имеет кучу валюты и очень мало рублей. Менять же доллары у государства по курсу 55-65 копеек мало кому хотелось. Радостный "Буратино" предлагал курс гораздо более выгодный и бежал вскрывать тайники с деньгами...
В разработанной Могилевичем операции участвовал, как тогда неполиткорректно выражались, негр - студент из дружественной африканской страны и племянник африканского президента (студента выдавали за дипломата). Жертвой же избрали собравшегося на ПМЖ за рубеж мясника Юхимовича, за комплекцию и нрав получившего кличку Бык. Договорившись о покупке валюты и соблюдая все правила конспирации, Бык вместе с Могилевичем принесли чемоданчик с 53 тысячами рублей, честно заработанными на обвесе покупателей, к дому на киевской улице Горького, где якобы жил "дипломат". Выйдя к мяснику, для пущей убедительности, в тапочках, негр позвал свою "жену" (ее роль сыграла киевская проститутка). Та выглянула в бигуди, взяла чемоданчик, пообещала пересчитать деньги в квартире и через несколько минут вынести чемоданчик с долларами. Больше Бык ее не видел.
Вместо "жены дипломата" к Юхимовичу вскоре подошел специально подготовленный Могилевичем милиционер. Поинтересовался, что это наши граждане делают с негром - не незаконными ли делами занимаются. Пришлось Быку с Сэмом оправдываться и уходить - свобода дороже. Когда же Юхимович позже вернулся, пытаясь разыскать дипломата, то увидел, что парадное сквозное, и понял, что его обманули.
Но не зря мясник получил свою кличку. Вычислив кафе, где собирались "кидалы", он явился туда, вооруженный двумя пистолетами. В ходе мирных переговоров было достигнуто соглашение о возврате похищенных ценностей. Однако предшествовавшая переговорам пальба, почти по-македонски - из двух стволов, не могла остаться не замеченной милицией. В результате участники операции получили различные сроки по "валютной статье", а Быку еще и добавили за применение оружия. Вместо отъезда на Землю обетованную ему пришлось девять лет провести в местах не столь отдаленных. Но, как говорил герой фильма "Касабланка", это таки стало началом большой дружбы.
Проститутки Сэма занимались контрабандой оружия в... интимных местах
Заведя во время отсидки полезные знакомства, Могилевич после освобождения расширил свой бизнес. В Киеве он вместе с Юхимовичем создал "вокзальную" группировку. Укрепил налаженные ранее связи с подмосковной люберецкой бандой, установил контакты с "солнцевскими".
В середине 80-х годов Дон Сименон переезжает в Москву и женится, несмотря на то, что в Киеве у него осталась супруга. На волне перестройки совместно с крупным криминальным авторитетом Сильвестром он создает фирму "Арбат-Интернешнл" (не оттуда ли корни "Арбат-Престижа"?), занимающуюся морскими перевозками грузов на арендованных у Черноморского морского пароходства судах. Кроме того, к концу 80-х Могилевич организовывает кооператив "Внуково", владеющий сетью платных туалетов на московских вокзалах. В Киеве же создается филиал "Внуково", директором которого становится один из лидеров "вокзальной" группировки по кличке Ваха.
В дальнейшем "присмотр" за киевским вокзалом осуществляет Юхимович (говорят, нынешний криминальный хозяин вокзала Бабай также здравствует там с его благословения), а Ваха стараниями Могилевича устраивается в одну из крупнейших транспортных организаций уже независимой Украины. Дальше его карьера идет по нарастающей. Ведая закупками топлива, он приобретает горюче-смазочные материалы у российских фирм, контролируемых Могилевичем и Сильвестром. Естественно - с большой выгодой для них. Вскоре Ваха становится заместителем председателя совета акционеров одного из ведомственных банков, контролирует финансовые потоки. Параллельно он вступает в одну из начавших появляться в Украине партий. Затем его приглашают в США - обучаться демократии. В Америке, как подозревали правоохранительные органы, Ваха заводит влиятельные знакомства с "русской мафией". По возвращении некоторое время ему пришлось поработать директором пляжа(!), но вскоре он организовал несколько фирм в различных отраслях, приобрел вес в энергетическом и транспортном бизнесе, а также стал заместителем мэра одного из крупных портовых городов.
Между тем Могилевич распространял свое влияние на Восточную Европу. В 1988 году, наладив российский бизнес и оставив его на Сильвестра и других партнеров, он поселился в Венгрии. Здесь Сева завладел десятком ночных клубов и приобрел несколько заводов, связанных с производством оружия. Сейчас Могилевич рассказывает, что заводской бизнес стал для него убыточным из-за плохого отношения венгерских властей к иностранцам. Но по другим данным, заводы использовались не столько для производства, сколько для прикрытия контрабанды оружия. После распада Варшавского договора войска СССР массово выводились из стран договора. И так же массово продавалось их вооружение. Большая часть оружия, незаконно проданного военными из группы советских войск в Германии и советского контингента в Венгрии, прошла через руки Сэма, в основном, по направлению Ближнего Востока и Балкан.
Расширяя сеть ночных клубов и публичных домов в Венгрии, Могилевич также занялся экспортом из Украины девушек для проституции. Для этого он наладил связи с лидером киевской преступной группировки Черепом. Бригады последнего не только поставляли девушек, но и лично участвовали в захвате территории конкурентов и охране собственности Дона Сименона. Возвращавшиеся в Украину с заработков проститутки использовались для контрабанды валюты и небольших пистолетов, спрятанных в... интимных местах.
Но на проститутках бизнес Могилевича не закончился. Он поддерживал отношения с киевскими криминальными авторитетами Татарином и Солохой. Проводимые под их эгидой в столице Украины различные конкурсы красоты служили для отбора кандидаток в... зарубежные бордели. Создаваемые в те годы модельные агентства становились практически передвижными публичными домами.
Совместно с лидерами солнцевской группировки Могилевич приобрел в Будапеште ювелирный завод, занимавшийся якобы реставрацией ювелирных ценностей, экспонировавшихся в музеях стран бывшего Союза и Восточной Европы. Однако эти раритеты потом появлялись на аукционе Сотбис (как, например, яйца Фаберже, прибывшие из России), а их владельцам, передававшим изделия на реставрацию возвращались... копии.
К концу 90-х годов "империя Могилевича" охватывала не только Восточную Европу и СНГ, но также Великобританию и США
Постепенно Семен Юдкович стал значительной фигурой. На состоявшейся в 1994 году в Италии сходке крупнейших криминальных авторитетов мира он представлял СНГ. К тому времени Могилевич уже был представителем Иванькова-Япончика в Европе. Кроме того, он успел побывать в Израиле и приобрести (вслед за российским и венгерским) гражданство этой страны.
Исследователь русской преступности за рубежом Роберт Фриман пишет, что к концу 90-х годов "империя Могилевича" охватывала уже не только Восточную Европу и СНГ, но также Великобританию и США. Принадлежавшая ему юридическая фирма в Лондоне контролировала легальный и полулегальный бизнес (только в Украине это приватизированные облэнерго, сотни аптек, заводы). Правда, в 1995 году британские правоохранители за отмывание через лондонские банки десятков миллионов долларов возбудили против Могилевича уголовное дело и подали его в розыск, а вскоре запретили ему въезд в страну. Через несколько лет Дону Сименону пришлось покинуть и США, где он "подмял" под себя американскую часть империи Япончика после ареста последнего. В Америке Севу обвинили в мошенничестве, рэкете и отмывании 10 миллиардов долларов.
Пресса неоднократно приписывала совершение различных преступлений Могилевичу. Обычно он отмалчивался, но несколько раз пытался судиться с газетами. И, естественно, иски выигрывал, поскольку доказать свою правоту газетчики не могли.
В 2003 году ФБР объявило Могилевича в международный розыск в связи с делом об обмане инвесторов компании YBM (компания была создана Могилевичем сотоварищи в 1993 году в Америке и занималась якобы производством индустриальных магнитов), в результате чего те потеряли более 150 миллионов долларов. Могилевич, особо не скрываясь, жил в России. Да и в Киеве частенько бывал по делам - говорят, он вел их не только с обычными преступниками и бизнесменами, но даже с некоторыми людьми из властных структур и спецслужб. Избегать правосудия США, Великобритании, Венгрии, Израиля и других стран Семену Юдковичу нередко удавалось благодаря... успеху у женщин. Что способствовало этому успеху, неизвестно. В очередной раз женившись, Могилевич обычно менял фамилию, а иногда и имя, после чего становился для правоохранителей совершенно другим человеком.
В 2005 году тогдашний глава Службы безопасности Украины Александр Турчинов заявлял, что у украинских следователей "есть основания допускать", что Могилевич имел отношение к серьезным финансовым махинациям в сфере поставок в Украину туркменского газа через российско-украинскую компанию "Росукрэнерго". Директор Института национальной стратегии Станислав Белковский считает, что благодаря Могилевичу из российского "Газпрома", "ушли" Рэма Вяхирева и его людей. По данным ФБР и "Моссад", многомиллионное состояние 61-летнего Семена Могилевича нажито различными противоправными действиями - от мелкого мошенничества в юные годы до бизнеса на проститутках, наркотиках, незаконной торговле оружием (включая ракеты и бронетехнику), а также ядерными материалами, драгоценностями и предметами искусства.
Арестованный в 2005 году в Нью-Йорке (кстати, при активном участии украинских правоохранителей) сподвижник Могилевича, уроженец Кишинева Моня Эльсон, известный как "киллер русской мафии" Моня Кишиневский, заявлял, что Дон Сименон "является самым могущественным гангстером в мире".
Известный исследователь русской зарубежной преступности Роберт Фриман в своей книге "Красная мафия" уделяет Могилевичу немало внимания: "На окраине города Рикани, что вблизи Праги, находятся две ухоженные виллы, где одна из самых страшных в мире преступных семей по-дикарски убивает своих заложников. Натренированные ветеранами афганской войны молодые боевики этой преступной семьи хорошо известны своими зверствами. Заложников - а ими, как правило, становятся коммерсанты, которые отказались платить вымогателям, - полосуют ножами, подвергают пыткам, калечат, чтобы в завершение в буквальном смысле порезать на куски. Бойня настолько ужасна, что по своей дикости она ошеломила даже враждующие преступные сообщества, действующие в этой местности.
Злодейства совершает отпетое российское бандитское формирование, которое на протяжении всего шести лет превратилось в глобальный преступный картель и которое полицейские руководители во многих странах мира называют "Красной мафией".
Теневым лидером Красной мафии является 54-летний еврей, уроженец Украины по имени Семен Могилевич.
Защищенный связями с высокопоставленными официальными лицами в службах безопасности многих стран мира , он создал высокоструктурированную преступную организацию по типу классической американской мафиозной семьи, в которой главную роль играют кровные узы: многие из трехсот ведущих членов этой организации являются его кровными родственниками, любовницами или родственниками через брак. Организация имеет четкую вертикаль управления, где отобранные лица назначены руководить определенной деятельностью, как, например, перевозка оружия или проституция, в то время как иные члены организации отвечают за конкретные географические области. Сильные руководящие качества Могилевича, его хорошие финансовые навыки, его талантливые сообщники и политические связи сделали Могилевича недосягаемым для длани закона".
– А що? – не зрозумів той.
– Арештували ж Могилевича! Ну мене президент і запитав: "Що це значить?" А я йому кажу: "Значить, будуть міняти схему поставки газу".
ИЗБЕГАТЬ ПРАВОСУДИЯ "ОТЦУ РУССКОЙ МАФИИ" СЕМЕНУ МОГИЛЕВИЧУ УДАВАЛОСЬ БЛАГОДАРЯ... УСПЕХУ У ЖЕНЩИН: В ОЧЕРЕДНОЙ РАЗ ЖЕНИВШИСЬ, МОШЕННИК МЕНЯЛ ФАМИЛИЮ И СТАНОВИЛСЯ НЕДОСЯГАЕМЫМ ДЛЯ ПРАВООХРАНИТЕЛЕЙВ Москве задержали уроженца Киева Сергея Шнайдера, считающегося одним из крупнейших преступников в мире
В минувшую среду вечером посетители Центра международной торговли на Красной Пресне в Москве могли наблюдать за ходом спецоперации, в которой, как уже сообщали "ФАКТЫ", участвовали 43 бойца спецотряда быстрого реагирования. Молниеносный бросок невесть откуда взявшихся вооруженных людей в камуфляже и масках застал врасплох телохранителей известного российского бизнесмена Владимира Некрасова и его спутника Сергея Шнайдера. Арест обоих был санкционирован Останкинским судом российской столицы. "По оперативным материалам Главного управления МВД России по Центральному федеральному округу было возбуждено уголовное дело по факту неуплаты налогов в особо крупном размере. В рамках данного уголовного дела задержаны и арестованы владелец сети "Арбат-Престиж" (парфюмерно-косметические магазины. - Авт.) Владимир Некрасов, а также Сергей Шнайдер, более известный как Семен Могилевич", - сообщила в пятницу руководитель пресс-службы Главного управления МВД по Центральному федеральному округу Анжела Кастуева.
Анатолий ГАВРИШ "ФАКТЫ"
Первый арест Севы Могилевича был "назначен" Владимиром Щербицким?
Владимир Некрасов подозревается в создании схемы незаконного возврата НДС: якобы в 2005-2006 годах, по мнению следствия, из-за него бюджет России лишился 49 миллионов 511 тысяч рублей (около 2 миллионов долларов). Но сам Некрасов является мелкой сошкой по сравнению с задержанным вместе с ним и числящимся консультантом российской фирмы "Эвергейт" Могилевичем-Шнайдером, в течение многих лет разыскивающимся правоохранительными органами многих стран, в том числе США. Предполагают, что главной целью спецоперации был именно он, а не Некрасов. В то же время адвокат Могилевича Александр Погончиков утверждает, что его подзащитный не признает своей вины, поскольку не имеет никакого отношения к "Арбат-Престижу". Российские правоохранители тоже пока не уточняют, как Могилевич связан с этой компанией. Задержана и бывшая жена Семена Могилевича Ольга Шнайдер, которая в последнее время занималась юридическим обеспечением дел Владимира Некрасова.
Семен Юдкович Могилевич (он же Сэм, Дон Сименон, а также Палагнюк, Шнайдер, Сайман, Суворов) родился в 1946 году в Киеве. Получая экономическое образование во Львовском университете, параллельно занимался подпольной покупкой-продажей золота и валюты. Когда же в начале 70-х годов многие советские евреи получили возможность выехать на историческую родину и нуждались в валюте для проживания на новом месте, им на помощь, как говорят злые языки, приходил молодой еврей, утверждавший, что имеет огромные связи "наверху". Скупая по дешевке имущество эмигрантов, он обещал, что заплатят за него уже в Вене (у Советского Союза с Израилем дипломатических отношений и прямого сообщения не было, поэтому желающие попасть в Израиль ехали через столицу Австрии. - Авт.). Однако в Вене никаких денег эмигранты не получали. Могилевич же выгодно перепродавал мебель, хрусталь, ковры, золото.
Сам Семен Юдкович утверждает, что это сплетни, тиражирующиеся ополчившимися на него спецслужбами: "Ни один еврей ни в Израиле, ни в Америке не пришел в правоохранительные органы и не сказал: "Да, именно Сева Могилевич меня обманул", - несколько лет назад заявлял Могилевич газете "Столичные новости". Впрочем, в те годы жаловаться на Сэма было опасно - в Союзе пострадавшую сторону судили бы за незаконные валютные операции, а зарубежным правоохранителям было не до гражданина СССР Могилевича.
Впрочем, дважды посидеть преступнику таки довелось - за нарушение правил валютных операций и мошенничество. Первый раз 29-летнего Севу арестовали в 1975 году за скупку золота у эмигрирующих. Хотя сам Дон Сименон видит в этом деле политику. По словам Могилевича, он купил всего лишь маленькую золотую монетку, чтобы сделать украшение своей девушке. Но в дело вмешался сам Владимир Щербицкий, с сыном которого приятельствовал Семен. Пытаясь оградить сына от этой нежелательной дружбы, Щербицкий якобы и распорядился наказать Могилевича по всей строгости.
Своего будущего соратника Дон Сименон "кинул" на 53 тысячи советских рублей
После первой отсидки дружба Могилевича с сыном Владимира Щербицкого не прекратилась, как и его экономическая деятельность. Вскоре последовал второй срок. По словам Могилевича, спецслужбы провернули многоходовую операцию, в которой был задействован даже министр обороны Республики Конго: "Это был легкий детектив, который закончился четырьмя годами лишения свободы. Статья традиционная, когда хотят упрятать невинного человека за решетку, - мошенничество". Но если верить "самому гуманному в мире советскому суду", многоходовую операцию проводили не правоохранители, а сам Могилевич.
Хотя в Советском Союзе (да и в Украине в первые годы независимости) валютные операции считались уголовным преступлением, многие граждане, располагавшие большими деньгами, старались хранить их не только в сберкассах (слишком большие суммы на счету привлекли бы внимание правоохранителей), но также в долларах и золоте. И если золото еще можно было приобрести в ювелирных магазинах, то доллары, кроме как на черном рынке, было не достать. Этим неоднократно пользовался Семен Могилевич, покупая валюту у одних и выгодно перепродавая другим. В сделках фигурировали суммы с тремя-четырьмя нулями - в то время как большинство сограждан жило на зарплату в 100-200 рублей в месяц.
Схема обмана покупателей валюты была проста. К жертве, "богатенькому Буратино", желающему приобрести доллары, присылали внушающего уважение человека - якобы дипломата или "фирмача" (представителя зарубежной фирмы). Выяснялось, что зарубежный гость имеет кучу валюты и очень мало рублей. Менять же доллары у государства по курсу 55-65 копеек мало кому хотелось. Радостный "Буратино" предлагал курс гораздо более выгодный и бежал вскрывать тайники с деньгами...
В разработанной Могилевичем операции участвовал, как тогда неполиткорректно выражались, негр - студент из дружественной африканской страны и племянник африканского президента (студента выдавали за дипломата). Жертвой же избрали собравшегося на ПМЖ за рубеж мясника Юхимовича, за комплекцию и нрав получившего кличку Бык. Договорившись о покупке валюты и соблюдая все правила конспирации, Бык вместе с Могилевичем принесли чемоданчик с 53 тысячами рублей, честно заработанными на обвесе покупателей, к дому на киевской улице Горького, где якобы жил "дипломат". Выйдя к мяснику, для пущей убедительности, в тапочках, негр позвал свою "жену" (ее роль сыграла киевская проститутка). Та выглянула в бигуди, взяла чемоданчик, пообещала пересчитать деньги в квартире и через несколько минут вынести чемоданчик с долларами. Больше Бык ее не видел.
Вместо "жены дипломата" к Юхимовичу вскоре подошел специально подготовленный Могилевичем милиционер. Поинтересовался, что это наши граждане делают с негром - не незаконными ли делами занимаются. Пришлось Быку с Сэмом оправдываться и уходить - свобода дороже. Когда же Юхимович позже вернулся, пытаясь разыскать дипломата, то увидел, что парадное сквозное, и понял, что его обманули.
Но не зря мясник получил свою кличку. Вычислив кафе, где собирались "кидалы", он явился туда, вооруженный двумя пистолетами. В ходе мирных переговоров было достигнуто соглашение о возврате похищенных ценностей. Однако предшествовавшая переговорам пальба, почти по-македонски - из двух стволов, не могла остаться не замеченной милицией. В результате участники операции получили различные сроки по "валютной статье", а Быку еще и добавили за применение оружия. Вместо отъезда на Землю обетованную ему пришлось девять лет провести в местах не столь отдаленных. Но, как говорил герой фильма "Касабланка", это таки стало началом большой дружбы.
Проститутки Сэма занимались контрабандой оружия в... интимных местах
Заведя во время отсидки полезные знакомства, Могилевич после освобождения расширил свой бизнес. В Киеве он вместе с Юхимовичем создал "вокзальную" группировку. Укрепил налаженные ранее связи с подмосковной люберецкой бандой, установил контакты с "солнцевскими".
В середине 80-х годов Дон Сименон переезжает в Москву и женится, несмотря на то, что в Киеве у него осталась супруга. На волне перестройки совместно с крупным криминальным авторитетом Сильвестром он создает фирму "Арбат-Интернешнл" (не оттуда ли корни "Арбат-Престижа"?), занимающуюся морскими перевозками грузов на арендованных у Черноморского морского пароходства судах. Кроме того, к концу 80-х Могилевич организовывает кооператив "Внуково", владеющий сетью платных туалетов на московских вокзалах. В Киеве же создается филиал "Внуково", директором которого становится один из лидеров "вокзальной" группировки по кличке Ваха.
В дальнейшем "присмотр" за киевским вокзалом осуществляет Юхимович (говорят, нынешний криминальный хозяин вокзала Бабай также здравствует там с его благословения), а Ваха стараниями Могилевича устраивается в одну из крупнейших транспортных организаций уже независимой Украины. Дальше его карьера идет по нарастающей. Ведая закупками топлива, он приобретает горюче-смазочные материалы у российских фирм, контролируемых Могилевичем и Сильвестром. Естественно - с большой выгодой для них. Вскоре Ваха становится заместителем председателя совета акционеров одного из ведомственных банков, контролирует финансовые потоки. Параллельно он вступает в одну из начавших появляться в Украине партий. Затем его приглашают в США - обучаться демократии. В Америке, как подозревали правоохранительные органы, Ваха заводит влиятельные знакомства с "русской мафией". По возвращении некоторое время ему пришлось поработать директором пляжа(!), но вскоре он организовал несколько фирм в различных отраслях, приобрел вес в энергетическом и транспортном бизнесе, а также стал заместителем мэра одного из крупных портовых городов.
Между тем Могилевич распространял свое влияние на Восточную Европу. В 1988 году, наладив российский бизнес и оставив его на Сильвестра и других партнеров, он поселился в Венгрии. Здесь Сева завладел десятком ночных клубов и приобрел несколько заводов, связанных с производством оружия. Сейчас Могилевич рассказывает, что заводской бизнес стал для него убыточным из-за плохого отношения венгерских властей к иностранцам. Но по другим данным, заводы использовались не столько для производства, сколько для прикрытия контрабанды оружия. После распада Варшавского договора войска СССР массово выводились из стран договора. И так же массово продавалось их вооружение. Большая часть оружия, незаконно проданного военными из группы советских войск в Германии и советского контингента в Венгрии, прошла через руки Сэма, в основном, по направлению Ближнего Востока и Балкан.
Расширяя сеть ночных клубов и публичных домов в Венгрии, Могилевич также занялся экспортом из Украины девушек для проституции. Для этого он наладил связи с лидером киевской преступной группировки Черепом. Бригады последнего не только поставляли девушек, но и лично участвовали в захвате территории конкурентов и охране собственности Дона Сименона. Возвращавшиеся в Украину с заработков проститутки использовались для контрабанды валюты и небольших пистолетов, спрятанных в... интимных местах.
Но на проститутках бизнес Могилевича не закончился. Он поддерживал отношения с киевскими криминальными авторитетами Татарином и Солохой. Проводимые под их эгидой в столице Украины различные конкурсы красоты служили для отбора кандидаток в... зарубежные бордели. Создаваемые в те годы модельные агентства становились практически передвижными публичными домами.
Совместно с лидерами солнцевской группировки Могилевич приобрел в Будапеште ювелирный завод, занимавшийся якобы реставрацией ювелирных ценностей, экспонировавшихся в музеях стран бывшего Союза и Восточной Европы. Однако эти раритеты потом появлялись на аукционе Сотбис (как, например, яйца Фаберже, прибывшие из России), а их владельцам, передававшим изделия на реставрацию возвращались... копии.
К концу 90-х годов "империя Могилевича" охватывала не только Восточную Европу и СНГ, но также Великобританию и США
Постепенно Семен Юдкович стал значительной фигурой. На состоявшейся в 1994 году в Италии сходке крупнейших криминальных авторитетов мира он представлял СНГ. К тому времени Могилевич уже был представителем Иванькова-Япончика в Европе. Кроме того, он успел побывать в Израиле и приобрести (вслед за российским и венгерским) гражданство этой страны.
Исследователь русской преступности за рубежом Роберт Фриман пишет, что к концу 90-х годов "империя Могилевича" охватывала уже не только Восточную Европу и СНГ, но также Великобританию и США. Принадлежавшая ему юридическая фирма в Лондоне контролировала легальный и полулегальный бизнес (только в Украине это приватизированные облэнерго, сотни аптек, заводы). Правда, в 1995 году британские правоохранители за отмывание через лондонские банки десятков миллионов долларов возбудили против Могилевича уголовное дело и подали его в розыск, а вскоре запретили ему въезд в страну. Через несколько лет Дону Сименону пришлось покинуть и США, где он "подмял" под себя американскую часть империи Япончика после ареста последнего. В Америке Севу обвинили в мошенничестве, рэкете и отмывании 10 миллиардов долларов.
Пресса неоднократно приписывала совершение различных преступлений Могилевичу. Обычно он отмалчивался, но несколько раз пытался судиться с газетами. И, естественно, иски выигрывал, поскольку доказать свою правоту газетчики не могли.
В 2003 году ФБР объявило Могилевича в международный розыск в связи с делом об обмане инвесторов компании YBM (компания была создана Могилевичем сотоварищи в 1993 году в Америке и занималась якобы производством индустриальных магнитов), в результате чего те потеряли более 150 миллионов долларов. Могилевич, особо не скрываясь, жил в России. Да и в Киеве частенько бывал по делам - говорят, он вел их не только с обычными преступниками и бизнесменами, но даже с некоторыми людьми из властных структур и спецслужб. Избегать правосудия США, Великобритании, Венгрии, Израиля и других стран Семену Юдковичу нередко удавалось благодаря... успеху у женщин. Что способствовало этому успеху, неизвестно. В очередной раз женившись, Могилевич обычно менял фамилию, а иногда и имя, после чего становился для правоохранителей совершенно другим человеком.
В 2005 году тогдашний глава Службы безопасности Украины Александр Турчинов заявлял, что у украинских следователей "есть основания допускать", что Могилевич имел отношение к серьезным финансовым махинациям в сфере поставок в Украину туркменского газа через российско-украинскую компанию "Росукрэнерго". Директор Института национальной стратегии Станислав Белковский считает, что благодаря Могилевичу из российского "Газпрома", "ушли" Рэма Вяхирева и его людей. По данным ФБР и "Моссад", многомиллионное состояние 61-летнего Семена Могилевича нажито различными противоправными действиями - от мелкого мошенничества в юные годы до бизнеса на проститутках, наркотиках, незаконной торговле оружием (включая ракеты и бронетехнику), а также ядерными материалами, драгоценностями и предметами искусства.
Арестованный в 2005 году в Нью-Йорке (кстати, при активном участии украинских правоохранителей) сподвижник Могилевича, уроженец Кишинева Моня Эльсон, известный как "киллер русской мафии" Моня Кишиневский, заявлял, что Дон Сименон "является самым могущественным гангстером в мире".
Известный исследователь русской зарубежной преступности Роберт Фриман в своей книге "Красная мафия" уделяет Могилевичу немало внимания: "На окраине города Рикани, что вблизи Праги, находятся две ухоженные виллы, где одна из самых страшных в мире преступных семей по-дикарски убивает своих заложников. Натренированные ветеранами афганской войны молодые боевики этой преступной семьи хорошо известны своими зверствами. Заложников - а ими, как правило, становятся коммерсанты, которые отказались платить вымогателям, - полосуют ножами, подвергают пыткам, калечат, чтобы в завершение в буквальном смысле порезать на куски. Бойня настолько ужасна, что по своей дикости она ошеломила даже враждующие преступные сообщества, действующие в этой местности.
Злодейства совершает отпетое российское бандитское формирование, которое на протяжении всего шести лет превратилось в глобальный преступный картель и которое полицейские руководители во многих странах мира называют "Красной мафией".
Теневым лидером Красной мафии является 54-летний еврей, уроженец Украины по имени Семен Могилевич.
Защищенный связями с высокопоставленными официальными лицами в службах безопасности многих стран мира , он создал высокоструктурированную преступную организацию по типу классической американской мафиозной семьи, в которой главную роль играют кровные узы: многие из трехсот ведущих членов этой организации являются его кровными родственниками, любовницами или родственниками через брак. Организация имеет четкую вертикаль управления, где отобранные лица назначены руководить определенной деятельностью, как, например, перевозка оружия или проституция, в то время как иные члены организации отвечают за конкретные географические области. Сильные руководящие качества Могилевича, его хорошие финансовые навыки, его талантливые сообщники и политические связи сделали Могилевича недосягаемым для длани закона".
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
-
Svitlana
- Айдгенос
- Повідомлень: 3853
- З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
- Звідки: ZH
- Контактна інформація:
Українські цінні папери вже котрий рік поспіль дають високі прибутки. Так, в 2005 році Україна лідирувала серед європейських країн з непоганим відривом, залишивши позаду Чехію та Польщу. Думаю, що міжнародні біржі дійсно не за горамиKOlenka писав: Крім того, за словами Ющенка, українські підприємства мають почати котуватися на головній біржі світу.
– У 2008 році Україна вперше може вивести в лістинг Нью–Йоркської фондової біржі близько 10 національних підприємств, – заявив глава держави.
Арешт батька російської мафії і чорних газових схем України
"Хрещений батько російської мафії заарештований у Москві". Приблизно такими заголовками майорять в п'ятницю російські видання.
24 січня в столиці Росії був заарештований Семен Могилевич, людина на яку уже кілька років полюють спецслужби десятка країн.
У Москві його взяли... за несплату податків парфумерною фірмою.
Могилевич був заарештований як Сергій Шнайдер, один зі співвласників компанії "Арбат-престиж".
Його і другого власника компанії Володимира Некрасова заарештували в рамках кримінальної справи, порушеної в зв'язку з тим, що "з січня 2005 року по грудень 2006 року шляхом внесення в податкову декларацію свідомо помилкових свідчень комерсанти ухилились від сплати податків від діяльності ТОВ "Арбат енд Ко".
Сума невиплачених податків складає, за словами джерела РІА Новини, 49 мільйонів 511 тисяч 515 карбованців. Стаття, за якою заарештували "арбатівців", передбачає максимальне покарання у вигляді шести років позбавлення волі.
Щоб заарештувати двох власників парфумерної мережі знадобилися 43 бійці СЗШРа, кинутих на штурм будинку в центрі Москви.
Who is Mr. Mogilevich?
У кримінальних колах Шнайдер-Могилевич відомий під кличкою "Сєва", крім того, він має документи ще на низку імен: Моглеритис, Шнайдер, Палагнюк, Телеш, Макелвич.
Також Могилевича іноді називають "Сєва київський", оскільки колись він починав свій бізнес з контролю лотків на київському залізничному вокзалі разом з Вахтангом Убірією.
Відомий українець народився 30 червня 1946 у Києві. Закінчив економічний факультет Львівського університету.
Перший його арешт відбувся в далекому 1973 році. Як розповів сам Могилевич в інтерв'ю "Столичним новинам", його взяли за купівлю золотої монети зі скарбу.
"Я купив золоту монету зі скарбу. Збирався виготовити медальйончик своїй дівчині. Це у ті часи називалося "порушення правил валютних операцій" - придбання золота і дорогоцінних металів в обхід Центробанку СРСР", - розповів він.
"І якби я купив монету, наприклад, у Російській Федерації, то відбувся б тільки конфіскацією цієї золотої монетки. Вона була розміром з двокопієчну монету, коштувала 60 карбованців. Але, оскільки це сталося в Україні, то мене судили. Ну, була ще причина. Я дружив із сином першого секретаря ЦК КПУ України, а Володимир Васильович Щербицький не хотів, щоб його сина оточували особи із сумнівною репутацією", - розкрив таємниці своєї молодості Могилевич.
У 1977 році він був засуджений на 4 роки за шахрайство. Як пише "Україна кримінальна", він "обібрав на пристойну суму якогось м'ясника Юхимовича (кличка "Бик") — п'ятдесят три тисячі карбованців при "купівлі" валюти в "негра-дипломата", з класичною "постановкою" — відходом з грішми через прохідний двір по вулиці Горького".
Правда, через деякий час Могилевич і Юхимович знайшли спільну мову – пізніше вони навіть сиділи у в'язниці разом.
А коли Могилевич поїхав за кордон, його представником в Україні залишився Юхимович. 3-го вересня минулого року Юхимович помер.
Після в'язниці Семен працював головним художником, головним інженером, головним технологом, начальником цеху.
У 1985 Могилевич переїхав у Москву, у 1990 році емігрував в Ізраїль, "де почав займатися торгівлею зброєю і наркотиками. Особливо "прославився" тим, що за $20 млн. продав Ірану кілька ракет класу "земля-повітря" і 12 БТРів", - пишуть РИА Новости.
Потім він переїхав в Угорщину, одружився з громадянкою цієї країни Каталіною Папп і, таким чином, уже до 1992 року мав громадянство чотирьох країн - Росії, України, Ізраїлю й Угорщини.
Як пише автор УК, в Угорщині Могилевич купив декілька нічних клубів, два збройових заводи і один ювелірний.
"Його агенти сповістили музеї України, Угорщини, Польщі, Чехії, що завод професійно займається реставрацією ювелірних раритетів. Багато музеїв цих країн почали співробітництво з заводом. Але, як виявилося пізніше, назад вони одержували замість відреставрованих раритетів, так звані, "чисті" копії цінностей, зроблені кваліфікованими ювелірами", - відзначає УК.
"Наприклад, справжні яйця роботи Фаберже, що надійшли на реставрацію з Росії, незабаром були виставлені через підставних осіб на торги аукціону Сотбі. Офіційно займалися виробництвом жорстких дисків для комп'ютерів, випуском магнітофонів, складових до телефонів тощо", - говориться в матеріалі УК.
Цікаво, що 15 січня 1991 року на Байковому цвинтарі в Києві був вбитий відомий український колекціонер Ян Бєлкін – відомий спец із Фаберже. Кажуть, його колекції заздрив Ермітаж. Справа не розкрита, але в колі українських антикварів ходять плітки, що Бєлкін брав участь у скупівлі і переправлянні за кордон виробів Фаберже і начебто в чомусь провинився перед шахраями...
Потихеньку Могилевич, як пишуть ЗМІ, створив структуру на зразок "Коза ностра". У ЗМІ все частіше почали з'являтися матеріали про криваві вбивства, в яких фігурувало його ім'я.
На цій хвилі США йому заборонили в'їзд, а спецслужби декількох країн почали його розшук.
Кажуть, США вкрай стурбував надмірний вплив Могилевича в Угорщині, яку американські спецслужби обрали своєю базою в Східній Європі. А в цей час Могилевич перетворювався в некоронованого керівника Угорщини.
Могилевич довгі роки знаходиться в міжнародному розшуку по лінії Інтерполу.
Він знаходиться в списку людей, розшукуваних ФБР за навмисну участь у махінаціях з акціями YBM Magnex International Inc., що завдали шкоди інвесторам компанії на суму $150 млн. Американська преса обвинувачувала його у відмиванні грошей російської мафії в Bank of New York.
Скотленд-Ярд розшукує Могилевича за відмивання в англійських банках грошей, отриманих від нелегальної торгівлі зброєю, наркотиками і від проституції.
Останнім часом Могилевич жив у Москві. Більше того, декілька років тому ФБР попросило Россію видати Могилевича. Росія відмовила. Її Конституція забороняє видавати росіян.
І ось раптом арешт за не дуже резонансною справою. Це і змусило російські ЗМІ задуматися, що причиною арешту легендарної особистості у визначеній сфері стала аж ніяк не несплата податків за парфум, а куди важливіший – "газовий" привід.
Газовий барон
Свого часу в Угорщини Могилевич створив компанію "Eural Trans Gas", що в обмін на постачання товарів широкого вжитку в Туркменію, стала постачати звідти газ.
З 2002 року по 2006 вона постачала туркменський газ в Україну. Злі язики стверджували, що тодішній президент Кучма через главу "Нафтогазу" Бакая одержував свої відкати від діяльності цієї структури, що зі статутним фондом в 12 тисяч доларів стала оператором газового ринку в масштабах СНД.
До 2004 року саме цією компанією керував не хто інший як Дмитро Фірташ, один з нинішніх власників RosUkrEnergo.
У 2006 році Мін'юст США і ФБР у пошуках матеріалів на Могилевича дуже зацікавились Rosukrenergo и Highrock Holdings, яка нібито і володіла цим транзитером газу.
При цьому Фірташ стверджував, що є головним власником Highrock Holdings.
Він розповідав, що "декілька разів бачив Семена Могилевича, але не був з ним близько знайомий".
Однак згодом з'ясувалося, що одному з трьох акціонерів Highrock Holdings - Могилевичу - належала на 40% кіпрська фірма Agatheas Trading, а одним з її директорів була дружина Могилевича Галина Телеш.
У той же час представники "Газпрому" і "Нафтогазу України" спростовували будь-який зв'язок Rosukrenergo з Могилевичем або його людьми, стверджуючи, що не знають імена бенефіціарів, що ховаються за Raiffeisen Investment.
Але саме коли в США почалося розслідування про можливу причетність Могилевича до RosUkrEnergo, було оголошено, що одним з українських бенефіціарів (з 45-процентною часткою) є Дмитро Фірташ.
Сєва і Юля
Влітку 2005 року екс-глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що бізнес газотрейдера RosUkrEnergo може знаходитися під контролем Семена Могилевича.
А вже до весни наступного року сам Турчинов опинився в центрі скандалу через те, що СБУ під його керівництвом знищила розшукну справу Могилевича.
Як повідомив заступник генпрокурора Віктор Шокін, 8 вересня 2005 року за розпорядженням тодішнього заступника глави СБУ Андрія Кожемякіна матеріали ОРС (20 томів) були знищені "за 40 хвилин".
Восени Печерський суд виправдав дії Кожемякіна, але це дало привід ЗМІ, близьким до Партії регіонів, обнародувати статті про зв'язок нібито самої Тимошенко з Могилевичем. Наголос робився на зв'язок Могилевича з компанією "Ітера", у лобіюванні інтересів якої в свою чергу обвинувачували Тимошенко.
Туди ж додали той факт, що соратник Могилевича Фішерман співпрацював з урядом Лазаренка.
До речі, це не перший випадок використання Могилевича в українських політичних іграх. За словами Миколи Мельниченка, свого часу Леонід Кучма через Леоніда Деркача контактував з Могилевичем, щоб забезпечити "потрібні свідчення" свідків у справі Лазаренка на суді і не дати тому вийти на волю.
У 2005 році відбулася ще одна подія, що пов'язала імена Тимошенко і Могилевича. Це витік у ЗМІ, а потім і підтвердження СБУ про те, що Могилевич начебто готує замах на Тимошенко. Два тижні потому адвокати Сєви змусили журналістів спростувати інформацію, і більше до неї ніхто не повертався.
Надалі ЮВТ згадувала Могилевича винятково в контексті зв'язків керівництва "Нафтогазу" з цією одіозною особистістю.
Нинішній арешт, вважають у Росії, може зіграти на руку Тимошенко, що багаторазово заявляла про свій намір позбавити Україну від посередництва RosUkrEnergo в поставках російского газу.
Зокрема російське видання "Газета" відзначає: " Справа в тому, що Могилевич, який вважається однією з великих фігур кримінального світу, володіє, за даними української преси, "Арбат Престижем" у партнерстві з українським підприємцем Дмитром Фірташем, якому, у свою чергу, належать 50% компанії RosUkrEnergo. Тому ці арешти можуть завдати серйозного удару по структурі постачань російського газу на Україну", – говориться в публікації.
Як відомо, Тимошенко поїде в Москву наприкінці лютого. Тоді і стане зрозуміло, наскільки виправдані такі побоювання.
Більше того, інформовані джерела відмовляються вірити в арешт Могилевича. Це людина, яку дуже цінують у Кремлі. Нібито він пропонує такі економічні схеми, що кожного разу справджуються і приводять до великого виграшу росіян, а за схему " Eural Trans Gas - RosUkrЕnergo Могилевичу час вручати героя Росії.
Спостерігачі роблять припущення: Могилевича можуть віддати на розтерзання тільки в одному випадку – якщо Путін почне розчищати шлях своєму наступнику.
24 січня в столиці Росії був заарештований Семен Могилевич, людина на яку уже кілька років полюють спецслужби десятка країн.
У Москві його взяли... за несплату податків парфумерною фірмою.
Могилевич був заарештований як Сергій Шнайдер, один зі співвласників компанії "Арбат-престиж".
Його і другого власника компанії Володимира Некрасова заарештували в рамках кримінальної справи, порушеної в зв'язку з тим, що "з січня 2005 року по грудень 2006 року шляхом внесення в податкову декларацію свідомо помилкових свідчень комерсанти ухилились від сплати податків від діяльності ТОВ "Арбат енд Ко".
Сума невиплачених податків складає, за словами джерела РІА Новини, 49 мільйонів 511 тисяч 515 карбованців. Стаття, за якою заарештували "арбатівців", передбачає максимальне покарання у вигляді шести років позбавлення волі.
Щоб заарештувати двох власників парфумерної мережі знадобилися 43 бійці СЗШРа, кинутих на штурм будинку в центрі Москви.
Who is Mr. Mogilevich?
У кримінальних колах Шнайдер-Могилевич відомий під кличкою "Сєва", крім того, він має документи ще на низку імен: Моглеритис, Шнайдер, Палагнюк, Телеш, Макелвич.
Також Могилевича іноді називають "Сєва київський", оскільки колись він починав свій бізнес з контролю лотків на київському залізничному вокзалі разом з Вахтангом Убірією.
Відомий українець народився 30 червня 1946 у Києві. Закінчив економічний факультет Львівського університету.
Перший його арешт відбувся в далекому 1973 році. Як розповів сам Могилевич в інтерв'ю "Столичним новинам", його взяли за купівлю золотої монети зі скарбу.
"Я купив золоту монету зі скарбу. Збирався виготовити медальйончик своїй дівчині. Це у ті часи називалося "порушення правил валютних операцій" - придбання золота і дорогоцінних металів в обхід Центробанку СРСР", - розповів він.
"І якби я купив монету, наприклад, у Російській Федерації, то відбувся б тільки конфіскацією цієї золотої монетки. Вона була розміром з двокопієчну монету, коштувала 60 карбованців. Але, оскільки це сталося в Україні, то мене судили. Ну, була ще причина. Я дружив із сином першого секретаря ЦК КПУ України, а Володимир Васильович Щербицький не хотів, щоб його сина оточували особи із сумнівною репутацією", - розкрив таємниці своєї молодості Могилевич.
У 1977 році він був засуджений на 4 роки за шахрайство. Як пише "Україна кримінальна", він "обібрав на пристойну суму якогось м'ясника Юхимовича (кличка "Бик") — п'ятдесят три тисячі карбованців при "купівлі" валюти в "негра-дипломата", з класичною "постановкою" — відходом з грішми через прохідний двір по вулиці Горького".
Правда, через деякий час Могилевич і Юхимович знайшли спільну мову – пізніше вони навіть сиділи у в'язниці разом.
А коли Могилевич поїхав за кордон, його представником в Україні залишився Юхимович. 3-го вересня минулого року Юхимович помер.
Після в'язниці Семен працював головним художником, головним інженером, головним технологом, начальником цеху.
У 1985 Могилевич переїхав у Москву, у 1990 році емігрував в Ізраїль, "де почав займатися торгівлею зброєю і наркотиками. Особливо "прославився" тим, що за $20 млн. продав Ірану кілька ракет класу "земля-повітря" і 12 БТРів", - пишуть РИА Новости.
Потім він переїхав в Угорщину, одружився з громадянкою цієї країни Каталіною Папп і, таким чином, уже до 1992 року мав громадянство чотирьох країн - Росії, України, Ізраїлю й Угорщини.
Як пише автор УК, в Угорщині Могилевич купив декілька нічних клубів, два збройових заводи і один ювелірний.
"Його агенти сповістили музеї України, Угорщини, Польщі, Чехії, що завод професійно займається реставрацією ювелірних раритетів. Багато музеїв цих країн почали співробітництво з заводом. Але, як виявилося пізніше, назад вони одержували замість відреставрованих раритетів, так звані, "чисті" копії цінностей, зроблені кваліфікованими ювелірами", - відзначає УК.
"Наприклад, справжні яйця роботи Фаберже, що надійшли на реставрацію з Росії, незабаром були виставлені через підставних осіб на торги аукціону Сотбі. Офіційно займалися виробництвом жорстких дисків для комп'ютерів, випуском магнітофонів, складових до телефонів тощо", - говориться в матеріалі УК.
Цікаво, що 15 січня 1991 року на Байковому цвинтарі в Києві був вбитий відомий український колекціонер Ян Бєлкін – відомий спец із Фаберже. Кажуть, його колекції заздрив Ермітаж. Справа не розкрита, але в колі українських антикварів ходять плітки, що Бєлкін брав участь у скупівлі і переправлянні за кордон виробів Фаберже і начебто в чомусь провинився перед шахраями...
Потихеньку Могилевич, як пишуть ЗМІ, створив структуру на зразок "Коза ностра". У ЗМІ все частіше почали з'являтися матеріали про криваві вбивства, в яких фігурувало його ім'я.
На цій хвилі США йому заборонили в'їзд, а спецслужби декількох країн почали його розшук.
Кажуть, США вкрай стурбував надмірний вплив Могилевича в Угорщині, яку американські спецслужби обрали своєю базою в Східній Європі. А в цей час Могилевич перетворювався в некоронованого керівника Угорщини.
Могилевич довгі роки знаходиться в міжнародному розшуку по лінії Інтерполу.
Він знаходиться в списку людей, розшукуваних ФБР за навмисну участь у махінаціях з акціями YBM Magnex International Inc., що завдали шкоди інвесторам компанії на суму $150 млн. Американська преса обвинувачувала його у відмиванні грошей російської мафії в Bank of New York.
Скотленд-Ярд розшукує Могилевича за відмивання в англійських банках грошей, отриманих від нелегальної торгівлі зброєю, наркотиками і від проституції.
Останнім часом Могилевич жив у Москві. Більше того, декілька років тому ФБР попросило Россію видати Могилевича. Росія відмовила. Її Конституція забороняє видавати росіян.
І ось раптом арешт за не дуже резонансною справою. Це і змусило російські ЗМІ задуматися, що причиною арешту легендарної особистості у визначеній сфері стала аж ніяк не несплата податків за парфум, а куди важливіший – "газовий" привід.
Газовий барон
Свого часу в Угорщини Могилевич створив компанію "Eural Trans Gas", що в обмін на постачання товарів широкого вжитку в Туркменію, стала постачати звідти газ.
З 2002 року по 2006 вона постачала туркменський газ в Україну. Злі язики стверджували, що тодішній президент Кучма через главу "Нафтогазу" Бакая одержував свої відкати від діяльності цієї структури, що зі статутним фондом в 12 тисяч доларів стала оператором газового ринку в масштабах СНД.
До 2004 року саме цією компанією керував не хто інший як Дмитро Фірташ, один з нинішніх власників RosUkrEnergo.
У 2006 році Мін'юст США і ФБР у пошуках матеріалів на Могилевича дуже зацікавились Rosukrenergo и Highrock Holdings, яка нібито і володіла цим транзитером газу.
При цьому Фірташ стверджував, що є головним власником Highrock Holdings.
Він розповідав, що "декілька разів бачив Семена Могилевича, але не був з ним близько знайомий".
Однак згодом з'ясувалося, що одному з трьох акціонерів Highrock Holdings - Могилевичу - належала на 40% кіпрська фірма Agatheas Trading, а одним з її директорів була дружина Могилевича Галина Телеш.
У той же час представники "Газпрому" і "Нафтогазу України" спростовували будь-який зв'язок Rosukrenergo з Могилевичем або його людьми, стверджуючи, що не знають імена бенефіціарів, що ховаються за Raiffeisen Investment.
Але саме коли в США почалося розслідування про можливу причетність Могилевича до RosUkrEnergo, було оголошено, що одним з українських бенефіціарів (з 45-процентною часткою) є Дмитро Фірташ.
Сєва і Юля
Влітку 2005 року екс-глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що бізнес газотрейдера RosUkrEnergo може знаходитися під контролем Семена Могилевича.
А вже до весни наступного року сам Турчинов опинився в центрі скандалу через те, що СБУ під його керівництвом знищила розшукну справу Могилевича.
Як повідомив заступник генпрокурора Віктор Шокін, 8 вересня 2005 року за розпорядженням тодішнього заступника глави СБУ Андрія Кожемякіна матеріали ОРС (20 томів) були знищені "за 40 хвилин".
Восени Печерський суд виправдав дії Кожемякіна, але це дало привід ЗМІ, близьким до Партії регіонів, обнародувати статті про зв'язок нібито самої Тимошенко з Могилевичем. Наголос робився на зв'язок Могилевича з компанією "Ітера", у лобіюванні інтересів якої в свою чергу обвинувачували Тимошенко.
Туди ж додали той факт, що соратник Могилевича Фішерман співпрацював з урядом Лазаренка.
До речі, це не перший випадок використання Могилевича в українських політичних іграх. За словами Миколи Мельниченка, свого часу Леонід Кучма через Леоніда Деркача контактував з Могилевичем, щоб забезпечити "потрібні свідчення" свідків у справі Лазаренка на суді і не дати тому вийти на волю.
У 2005 році відбулася ще одна подія, що пов'язала імена Тимошенко і Могилевича. Це витік у ЗМІ, а потім і підтвердження СБУ про те, що Могилевич начебто готує замах на Тимошенко. Два тижні потому адвокати Сєви змусили журналістів спростувати інформацію, і більше до неї ніхто не повертався.
Надалі ЮВТ згадувала Могилевича винятково в контексті зв'язків керівництва "Нафтогазу" з цією одіозною особистістю.
Нинішній арешт, вважають у Росії, може зіграти на руку Тимошенко, що багаторазово заявляла про свій намір позбавити Україну від посередництва RosUkrEnergo в поставках російского газу.
Зокрема російське видання "Газета" відзначає: " Справа в тому, що Могилевич, який вважається однією з великих фігур кримінального світу, володіє, за даними української преси, "Арбат Престижем" у партнерстві з українським підприємцем Дмитром Фірташем, якому, у свою чергу, належать 50% компанії RosUkrEnergo. Тому ці арешти можуть завдати серйозного удару по структурі постачань російського газу на Україну", – говориться в публікації.
Як відомо, Тимошенко поїде в Москву наприкінці лютого. Тоді і стане зрозуміло, наскільки виправдані такі побоювання.
Більше того, інформовані джерела відмовляються вірити в арешт Могилевича. Це людина, яку дуже цінують у Кремлі. Нібито він пропонує такі економічні схеми, що кожного разу справджуються і приводять до великого виграшу росіян, а за схему " Eural Trans Gas - RosUkrЕnergo Могилевичу час вручати героя Росії.
Спостерігачі роблять припущення: Могилевича можуть віддати на розтерзання тільки в одному випадку – якщо Путін почне розчищати шлях своєму наступнику.
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка