Після того, як у Тессіні українська сім"я біженців незадовго до замерзання була врятована, влада звернула свою увагу на дані про можливого проводиря.
Він вірогідно відправив сім"ю через непрохідну місцевість Монте Лема. Група з шести чоловік була затримана у стані виснаження в неділю.
Після врятування сім"ї біженців з України у горах Тесіна в понеділок зранку прикордонний патруль зібрав свідчення. З них випливає, що ці шість належали до групи, котра минулого тижня в поїзді з Італії в Чіассо були завернуті.
Як відповіла на запит Клементе Мілані з прикордонного відділення в Чіассо, минулого тижня було перевірено і, відповідно, відіслано назад групу осіб без документів у потязі з Італії. З досить дивного маршруту біженців випливає підозра, що тут не обійшлося без проводиря. Допит врятованих у понеділок поки не був успішним.
Відповідно до слів прес-секретаря тесінського поліцейського відділку в Чіассо Марко Бордолі, поки що чекають на повернення матері з Цюріха. Вона в неділю ввечері супроводила свого 9-річного сина до Цюріхської дитячої лікарні, де він через тяжке обмороження ступнів проходить лікування. Чи втратить він пальці на ногах, поки що невідомо.
47-річна мати разом зі своїм 21-річним сином та іншими дітьми у віці від 9 до 15 років видерлися на засніжену гору Монте Лема з італійського боку та потрапили у небезпеку. Сім"я змогла за допомогою радіопристрою подати сигнал про допомогу, котрий отримали радіолюбителі - розказала прессекретар рятувальної служби REGA Габріела Броггі.
Після багатогодинного пошуку з гелікоптера було виявлено та врятовано виснажених на висоті 1200 метрів над рівнем моря. Вони були наскрізь промоклі і через це частково познімали одяг та взуття. Через те, що вони чекали під скелями на безсніжній ділянці, було надзвичайно важко розгледіти їх з висоти. "Коли б вони мусіли чекати ще одну ніч, можна було б розраховувати на найгірше", сказала Броггі.
Як було повідомлено, йдеться про врятованих з України, котрі у Швейцарії хочуть попросити притулку. У Федеральній Службі у справах Біженців (Bundesamt für Flüchtlinge (BFF)) поки що немає ще такої заяви. Як пояснила прессекретар Служби Брігітте Гаузер у передачі "Рандеву" Радіо DRS, у кожної особи, незалежно від країни походження, в кожному окремому випадку встановлюється, чи є передумови для надання притулку, наприклад політичні переслідування.
У більшості випадків не зрозуміло, яким шляхом та способом вони прибули, сказала Гаузер. Проте надзвичайно мало з них мають справу з такими трагічними випадками. Більшість біженців переходить кордон через неконтрольовані ділянки, як повідомив начальник прикордонного полку Юрг Нот в радіоповідомленні. При посиленні контролю на звичайних пропускних пунктах зростає потік через неконтрольовані ділянки кордону.
Джерело
Врятовано біженців з України
Ukrainian family of six, lightly clothed and in some cases barefoot, has been rescued after illegally trying to cross the Alps into Switzerland.
The asylum seekers, including four children, had got lost near Monte Lema in the Italian-speaking southern canton of Ticino. Some suffered severe frostbite.
According to the Ticino police, the family was saved by the fact they were carrying a walkie-talkie.
Their appeals for help in English were picked up by an Italian amateur radio enthusiast, who alerted the police in Ticino on Sunday.
The Ticino justice authorities announced on Monday that they have started an investigation into the incident.
"The enquiry will try to establish whether a smuggling organisation helped this family to reach Ticino," Marco Bordoli, spokesman for the Ticino police, told the Swiss news agency. It is believed that a gang is in operation on the Swiss-Italian border.
The Ticino police said that the family had unsuccessfully tried to enter Switzerland via the border railway station in Chiasso last week, but they were turned back because they did not have the right documents.
Two requests for asylum filed by the family were rejected by the Swiss authorities last year.
The Ukrainians, a mother of 47, her 21-year-old son, and four other children between the ages of nine and 15, were found in the late afternoon and taken to safety by helicopter.
People travel at risk and some die every year.
Yann Golay, Swiss Refugee Council Frostbite
Three were suffering from frostbite. None are in a life threatening condition, but the nine year old is at risk of having a foot amputated.
The incident is reminiscent of a similar case 20 years ago when a smuggler took a Turkish Kurdish asylum seeker family across the Splügen Pass in freezing conditions. The seven-year-old son later died from exhaustion.
This was made into a Swiss film, "Reise der Hoffnung" (Journey of Hope), which won the Oscar for the Best Foreign Film in 1991.
Yann Golay, spokesman for the non-governmental Swiss Refugee Council, said that it was not unusual for people to try to cross the border at non-guarded points.
"A large number of asylum seekers coming to Switzerland and other European countries do this illegally and in many cases people travel at risk and some die every year," he told swissinfo.
Border checks
It is not known exactly how many people reach Switzerland this way. However, in the first half of last year Swiss border officials said they had apprehended 4,991 people trying to cross the green border illegally – about twice as many as in the first six months of 2006.
More than half were caught in the Geneva region bordering France. Officials also said they detained about twice as many human smugglers during the same period.
Golay said the issue of green borders was very much a topical one following the introduction of the agency Frontex, which promotes frontier cooperation between European Union countries, and includes checks on Swiss borders.
The Ukrainian family has already announced its intention to ask for asylum after having a request denied in Hungary, according to the Ticino police. But its reasons are not yet known.
Jonas Montani, spokesman for the Federal Migration Office, said that Switzerland did not normally receive many asylum requests from Ukraine.
"There were 21 asylum requests from people from Ukraine in 2007, which is a very small number," he told swissinfo. All were rejected, he added.
Golay said Ukraine was generally a quiet country where torture was not known to be widespread.
The asylum seekers, including four children, had got lost near Monte Lema in the Italian-speaking southern canton of Ticino. Some suffered severe frostbite.
According to the Ticino police, the family was saved by the fact they were carrying a walkie-talkie.
Their appeals for help in English were picked up by an Italian amateur radio enthusiast, who alerted the police in Ticino on Sunday.
The Ticino justice authorities announced on Monday that they have started an investigation into the incident.
"The enquiry will try to establish whether a smuggling organisation helped this family to reach Ticino," Marco Bordoli, spokesman for the Ticino police, told the Swiss news agency. It is believed that a gang is in operation on the Swiss-Italian border.
The Ticino police said that the family had unsuccessfully tried to enter Switzerland via the border railway station in Chiasso last week, but they were turned back because they did not have the right documents.
Two requests for asylum filed by the family were rejected by the Swiss authorities last year.
The Ukrainians, a mother of 47, her 21-year-old son, and four other children between the ages of nine and 15, were found in the late afternoon and taken to safety by helicopter.
People travel at risk and some die every year.
Yann Golay, Swiss Refugee Council Frostbite
Three were suffering from frostbite. None are in a life threatening condition, but the nine year old is at risk of having a foot amputated.
The incident is reminiscent of a similar case 20 years ago when a smuggler took a Turkish Kurdish asylum seeker family across the Splügen Pass in freezing conditions. The seven-year-old son later died from exhaustion.
This was made into a Swiss film, "Reise der Hoffnung" (Journey of Hope), which won the Oscar for the Best Foreign Film in 1991.
Yann Golay, spokesman for the non-governmental Swiss Refugee Council, said that it was not unusual for people to try to cross the border at non-guarded points.
"A large number of asylum seekers coming to Switzerland and other European countries do this illegally and in many cases people travel at risk and some die every year," he told swissinfo.
Border checks
It is not known exactly how many people reach Switzerland this way. However, in the first half of last year Swiss border officials said they had apprehended 4,991 people trying to cross the green border illegally – about twice as many as in the first six months of 2006.
More than half were caught in the Geneva region bordering France. Officials also said they detained about twice as many human smugglers during the same period.
Golay said the issue of green borders was very much a topical one following the introduction of the agency Frontex, which promotes frontier cooperation between European Union countries, and includes checks on Swiss borders.
The Ukrainian family has already announced its intention to ask for asylum after having a request denied in Hungary, according to the Ticino police. But its reasons are not yet known.
Jonas Montani, spokesman for the Federal Migration Office, said that Switzerland did not normally receive many asylum requests from Ukraine.
"There were 21 asylum requests from people from Ukraine in 2007, which is a very small number," he told swissinfo. All were rejected, he added.
Golay said Ukraine was generally a quiet country where torture was not known to be widespread.
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
-
Svitlana
- Айдгенос
- Повідомлень: 3853
- З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
- Звідки: ZH
- Контактна інформація:
Цікаво, які підстави висувають українські біженці?olenakos писав:
"There were 21 asylum requests from people from Ukraine in 2007, which is a very small number," he told swissinfo. All were rejected, he added.
Golay said Ukraine was generally a quiet country where torture was not known to be widespread.
Наскільки я чула, Швейцарія взагалі не приймає зараз "воєнних" біженців на підставі того, що вони добираючись до Швейцарії перетяли безпечні країни, а, значить, мали подати прохання там. Лишаються політичні та й то ті, котрі мають вагомі підстави чому вони не змогли подати прохання про притулок у жодній з країн по-сусідству. Враховуючи те, що Швейцарія оточена благополучним ЄС - шансів на біженство тут страшенно мало.
І хоча 21 запрос то можливо і є дуже мало, але, враховуючи ситуацію в Україні, як на мене - то насправді дуже багато.
Привіт всім,
зараз вже відомо що хлопчику ампутували ступні. Може ми би могли їм якось допомогти, підтримати, позбирати щось для них? Може просто поговорити? Ми все ж таки люди... і навіть однієї національності, що для багатьох дуже важливо!
Окрім того маю ще один цікавий лист з інтерпретацією подій
20 січня ц.р. у швейцарських Альпах (кантон Тессін) на висоті 1200 м. над рівнем моря з гелікоптера тессінської рятувальної служби було виявлено групу осіб, які, як з’ясувалося, є громадянами України. За повідомленням Посольства України в Швейцарській Конфедерації, врятовано громадянку України та п’ятеро її неповнолітніх дітей. На даний час четверо з врятованих дітей знаходяться в лікарні м.Лугано. Мати та ще одна дитина госпіталізовані до дитячої лікарні м.Цюрих. У телефонній бесіді з представниками Посольства України в Швейцарії потерпіла повідомила, що у 2000 році виїхала з України до Угорщини, де проживала разом з дітьми в надії отримати притулок. Після отримання відмови угорських властей у наданні притулку громадянка вирішила прямувати разом з дітьми далі на захід. Оскільки законодавством Європейського Союзу не передбачене повторне подання клопотання про надання притулку в іншій країні ЄС, українка подала відповідне прохання до консульства Швейцарії в Мілані (Італія). Не дочекавшись відповіді, зазначена особа вирішила перетнути італійсько-швейцарський кордон потягом, однак була повернута прикордонниками до Італії, після чого вирішила здійснити перехід через Альпи в обхід прикордонних постів. За даними Федерального відомства міграції Швейцарії, у разі подання заяви про надання притулку, врятовані українці будуть проживати в одному зі швейцарських міст, де передбачене утримання біженців до прийняття рішення про їх повернення до Італії чи Угорщини або реадмісію в Україну. Справа перебуває на контролі в Посольстві України у Швейцарії та Департаменті консульської служби МЗС України.
Якщо у когось є якісь ідеї чи пропозиції дзвоніть мені 0787238549 і можливо ми зможемо допомогти комусь.
зараз вже відомо що хлопчику ампутували ступні. Може ми би могли їм якось допомогти, підтримати, позбирати щось для них? Може просто поговорити? Ми все ж таки люди... і навіть однієї національності, що для багатьох дуже важливо!
Окрім того маю ще один цікавий лист з інтерпретацією подій
20 січня ц.р. у швейцарських Альпах (кантон Тессін) на висоті 1200 м. над рівнем моря з гелікоптера тессінської рятувальної служби було виявлено групу осіб, які, як з’ясувалося, є громадянами України. За повідомленням Посольства України в Швейцарській Конфедерації, врятовано громадянку України та п’ятеро її неповнолітніх дітей. На даний час четверо з врятованих дітей знаходяться в лікарні м.Лугано. Мати та ще одна дитина госпіталізовані до дитячої лікарні м.Цюрих. У телефонній бесіді з представниками Посольства України в Швейцарії потерпіла повідомила, що у 2000 році виїхала з України до Угорщини, де проживала разом з дітьми в надії отримати притулок. Після отримання відмови угорських властей у наданні притулку громадянка вирішила прямувати разом з дітьми далі на захід. Оскільки законодавством Європейського Союзу не передбачене повторне подання клопотання про надання притулку в іншій країні ЄС, українка подала відповідне прохання до консульства Швейцарії в Мілані (Італія). Не дочекавшись відповіді, зазначена особа вирішила перетнути італійсько-швейцарський кордон потягом, однак була повернута прикордонниками до Італії, після чого вирішила здійснити перехід через Альпи в обхід прикордонних постів. За даними Федерального відомства міграції Швейцарії, у разі подання заяви про надання притулку, врятовані українці будуть проживати в одному зі швейцарських міст, де передбачене утримання біженців до прийняття рішення про їх повернення до Італії чи Угорщини або реадмісію в Україну. Справа перебуває на контролі в Посольстві України у Швейцарії та Департаменті консульської служби МЗС України.
Якщо у когось є якісь ідеї чи пропозиції дзвоніть мені 0787238549 і можливо ми зможемо допомогти комусь.
"ДЕТИ БЫЛИ НАСТОЛЬКО ОБЕССИЛЕНЫ, ЧТО ДАЖЕ НЕ МОГЛИ КРИЧАТЬ. У ДВОИХ МЛАДШИХ БЫЛИ СТЕРТЫ ПОДОШВЫ БОТИНОК..."
Командир вертолета бригады спасателей швейцарского кантона Тичино Марио Агистони рассказал "ФАКТАМ" эксклюзивные подробности спасения в Альпах гражданки Украины и пяти ее детей в возрасте от девяти лет до 21 года... 10-летнему мальчику грозит ампутация обмороженных стоп
Дмитрий КОМАРОВ, Ирина РЫБИНСКАЯ
"ФАКТЫ"
48-летняя украинка с пятью детьми, опасаясь депортации из Италии, рискнула пробраться в Швейцарию через... заснеженные Альпы. На третьи сутки опасного путешествия заблудившихся и едва живых нелегалов увидели со спасательного вертолета на горе Монте-Лема на высоте 1500 метров!
- Этим несчастным повезло, что в тот день была хорошая, солнечная погода. Пожалуй, это их и спасло, - сказал "ФАКТАМ" по телефону командир вертолета бригады спасателей швейцарского кантона Тичино 31-летний Марио Агистони. - Сигнал бедствия, поданный беженцами около полудня в воскресенье, поймал радиолюбитель из Милана по имени Клаудио. В 13.30 наш вертолет с четырьмя членами экипажа на борту (пилот, альпинист, врач и медбрат) уже вылетел на поиски потерпевших. Связь с ними осуществлялась через посредника - Клаудио. Он с трудом понимал ломаный английский, на котором старшая дочь украинки говорила по рации "Воки-токи". Это очень осложняло поиски, которые продолжались два с половиной часа. Девушка сказала, что они находятся перед желтым домом, а затем сообщила, что слышит неподалеку звук летящего вертолета. Так радиус поиска постепенно сужался до трех-четырех километров. Тем временем заблудившиеся приободрились и вышли на солнце, чтоб хоть как-то согреться.
Когда мы их обнаружили, все дети сгрудились вокруг мамы. Младших ребятишек поместили в центр кольца, прикрывая от ветра. Их одежда была насквозь мокрая, ведь снега вокруг навалило около метра в высоту. Подлетая к прижавшимся друг к другу детям, я вдруг встретился взглядом с одним из малышей. Никогда не забуду этот взгляд, полный слез! Дети были настолько обессилены, что даже не могли кричать. У двоих младших были стерты подошвы ботинок.
Поскольку всех пострадавших сразу взять на борт мы не могли, то первым делом отправили в ближайший населенный пункт самого маленького, 10-летнего, мальчика и его 13-летнего брата. У них были уже почерневшие стопы. Но оттуда пришлось срочно перевозить мальчиков в госпиталь в Лугано. Оставшимся в горах дали одеяла, теплые вещи, медики оказывали им помощь. Нам же пришлось лететь на дозаправку, теряя драгоценное время. Девушка, державшая связь с Клаудио, подумала, что мы больше не вернемся за ними, и в отчаянии умоляла, чтобы их не бросали. Ведь им уже пришлось пережить в горах две ночи. Третью они бы не выдержали...
В 18.40 все шестеро уже были в госпитале "Чивико" в Лугано. Всего пришлось делать три вылета в горы. К тому же медицинский консилиум решил, что 10-летнего мальчика, у которого оказалось самое сильное обморожение, надо срочно доставить в детскую больницу в Цюрих, там я был уже в 22.30.
Как сообщила "ФАКТАМ" сотрудник дирекции госпиталя "Чивико" в Лугано госпожа Тосканелли, жизнь женщины и четверых детей уже вне опасности. Что же касается 10-летнего мальчика, сейчас медики пытаются сохранить ребенку обмороженные ступни.
В полиции кантона Тичино "ФАКТАМ" заявили, что поговорить с потерпевшими журналистам сейчас не удастся, поскольку их сначала должны допросить по обвинению в незаконном пересечении швейцарской границы. По словам сотрудника местной полиции господина Бертранелли, украинка и пятеро ее детей (трое мальчиков 10-ти, 13-ти и 15 лет и две девочки 9 лет и 21 года) ранее в течение семи лет жили в Венгрии, а затем перебрались в Италию. В 2007 году семья дважды подавала прошение об убежище в Швейцарии и оба раза получила отказ. 12 января 2008 года швейцарские пограничники высадили эту семью из поезда, следовавшего из Милана в Цюрих. Вернувшись в Милан, упрямое семейство устроило сидячую забастовку в консульстве Швейцарии, откуда их выдворила итальянская полиция.
Как сообщили "ФАКТАМ" в украинском МИДе, спасенные украинцы до решения их дальнейшей судьбы будут проживать в одном из швейцарских лагерей для беженцев.
Командир вертолета бригады спасателей швейцарского кантона Тичино Марио Агистони рассказал "ФАКТАМ" эксклюзивные подробности спасения в Альпах гражданки Украины и пяти ее детей в возрасте от девяти лет до 21 года... 10-летнему мальчику грозит ампутация обмороженных стоп
Дмитрий КОМАРОВ, Ирина РЫБИНСКАЯ
"ФАКТЫ"
48-летняя украинка с пятью детьми, опасаясь депортации из Италии, рискнула пробраться в Швейцарию через... заснеженные Альпы. На третьи сутки опасного путешествия заблудившихся и едва живых нелегалов увидели со спасательного вертолета на горе Монте-Лема на высоте 1500 метров!
- Этим несчастным повезло, что в тот день была хорошая, солнечная погода. Пожалуй, это их и спасло, - сказал "ФАКТАМ" по телефону командир вертолета бригады спасателей швейцарского кантона Тичино 31-летний Марио Агистони. - Сигнал бедствия, поданный беженцами около полудня в воскресенье, поймал радиолюбитель из Милана по имени Клаудио. В 13.30 наш вертолет с четырьмя членами экипажа на борту (пилот, альпинист, врач и медбрат) уже вылетел на поиски потерпевших. Связь с ними осуществлялась через посредника - Клаудио. Он с трудом понимал ломаный английский, на котором старшая дочь украинки говорила по рации "Воки-токи". Это очень осложняло поиски, которые продолжались два с половиной часа. Девушка сказала, что они находятся перед желтым домом, а затем сообщила, что слышит неподалеку звук летящего вертолета. Так радиус поиска постепенно сужался до трех-четырех километров. Тем временем заблудившиеся приободрились и вышли на солнце, чтоб хоть как-то согреться.
Когда мы их обнаружили, все дети сгрудились вокруг мамы. Младших ребятишек поместили в центр кольца, прикрывая от ветра. Их одежда была насквозь мокрая, ведь снега вокруг навалило около метра в высоту. Подлетая к прижавшимся друг к другу детям, я вдруг встретился взглядом с одним из малышей. Никогда не забуду этот взгляд, полный слез! Дети были настолько обессилены, что даже не могли кричать. У двоих младших были стерты подошвы ботинок.
Поскольку всех пострадавших сразу взять на борт мы не могли, то первым делом отправили в ближайший населенный пункт самого маленького, 10-летнего, мальчика и его 13-летнего брата. У них были уже почерневшие стопы. Но оттуда пришлось срочно перевозить мальчиков в госпиталь в Лугано. Оставшимся в горах дали одеяла, теплые вещи, медики оказывали им помощь. Нам же пришлось лететь на дозаправку, теряя драгоценное время. Девушка, державшая связь с Клаудио, подумала, что мы больше не вернемся за ними, и в отчаянии умоляла, чтобы их не бросали. Ведь им уже пришлось пережить в горах две ночи. Третью они бы не выдержали...
В 18.40 все шестеро уже были в госпитале "Чивико" в Лугано. Всего пришлось делать три вылета в горы. К тому же медицинский консилиум решил, что 10-летнего мальчика, у которого оказалось самое сильное обморожение, надо срочно доставить в детскую больницу в Цюрих, там я был уже в 22.30.
Как сообщила "ФАКТАМ" сотрудник дирекции госпиталя "Чивико" в Лугано госпожа Тосканелли, жизнь женщины и четверых детей уже вне опасности. Что же касается 10-летнего мальчика, сейчас медики пытаются сохранить ребенку обмороженные ступни.
В полиции кантона Тичино "ФАКТАМ" заявили, что поговорить с потерпевшими журналистам сейчас не удастся, поскольку их сначала должны допросить по обвинению в незаконном пересечении швейцарской границы. По словам сотрудника местной полиции господина Бертранелли, украинка и пятеро ее детей (трое мальчиков 10-ти, 13-ти и 15 лет и две девочки 9 лет и 21 года) ранее в течение семи лет жили в Венгрии, а затем перебрались в Италию. В 2007 году семья дважды подавала прошение об убежище в Швейцарии и оба раза получила отказ. 12 января 2008 года швейцарские пограничники высадили эту семью из поезда, следовавшего из Милана в Цюрих. Вернувшись в Милан, упрямое семейство устроило сидячую забастовку в консульстве Швейцарии, откуда их выдворила итальянская полиция.
Как сообщили "ФАКТАМ" в украинском МИДе, спасенные украинцы до решения их дальнейшей судьбы будут проживать в одном из швейцарских лагерей для беженцев.
Треба було б йім поховорити с счшейзарскими асілантами. Тоді би вони сросуміли, шчо тут не так вге й добре. Але так як вони гитимут в притулку, то шче самі все побачат. У мене була снайома пара асілантів, то вони втікли сі CH у Швецію. Кагут шчо там набахато крашче. Але якос допомохти зім обморогеним все таки потрібно.
Treba bulo b jim pohovoryty s schwejzarskymy asilantamy. Todi by vony srosumily, shcho tut ne tak vge j dobre. Ale tak jak vony gytymut v prytulku, to shche sami vse pobachat. U mene bula snajoma para asilantiv, to vony vtikly si CH u Schweziju. Kagut shcho tam nabahato krashche. Ale jakos dopomohty zim obmorogenym vse taky potribno.
Treba bulo b jim pohovoryty s schwejzarskymy asilantamy. Todi by vony srosumily, shcho tut ne tak vge j dobre. Ale tak jak vony gytymut v prytulku, to shche sami vse pobachat. U mene bula snajoma para asilantiv, to vony vtikly si CH u Schweziju. Kagut shcho tam nabahato krashche. Ale jakos dopomohty zim obmorogenym vse taky potribno.
Jak bu mu znalu de same (v jakomy misti) vonu bydyt perebyvatu, mozna bylob do nux i pidjixatu i todi vze na misti schos podymatu i dopomogtu chumos.
mene osobusto dyze vrazaje take rischenna "perexodutu Alpu" v taky pory roky taj sche z ditmu, ale ja nemajy zodnogo prava osydzyvatu!
mene osobusto dyze vrazaje take rischenna "perexodutu Alpu" v taky pory roky taj sche z ditmu, ale ja nemajy zodnogo prava osydzyvatu!
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
Так, зе дуге несвичайний шліах шчоб потрапити в Ч. Я, як мати двох дітей, на таке не свагиласіа б. І шче хірше мені робтсіа коли я подумаю шчо йіх чекає: хлопчик бес ступнів і депортазія туди с відки вони так довхо втікали нехай навіт по невідомим нікоми причинам.
А шчо до тохо де вони будут перебувати, то зе напевно могна буде діснатисіа :шінк: . Могливо хтос с наших впливових друсів с товариства смоге допомохти.
Tak, ze duge nesvychajnyj shliah shchob potrapyty v CH. Ja, jak maty dvoh ditej, na take ne svagylasia b. I shche hirshe meni robtsia koly ja podumaju shcho jih chekaje: hlopchyk bes stupniv i deportazija tudy s vidky vony tak dovho vtikaly nehaj navit po nevidomym nikomy prychynam.
A shcho do toho de vony budut perebuvaty, to ze napevno mogna bude disnatysia
. Moglyvo htos s nashyh vplyvovyh drusiv s tovarystva smoge dopomohty.
А шчо до тохо де вони будут перебувати, то зе напевно могна буде діснатисіа :шінк: . Могливо хтос с наших впливових друсів с товариства смоге допомохти.
Tak, ze duge nesvychajnyj shliah shchob potrapyty v CH. Ja, jak maty dvoh ditej, na take ne svagylasia b. I shche hirshe meni robtsia koly ja podumaju shcho jih chekaje: hlopchyk bes stupniv i deportazija tudy s vidky vony tak dovho vtikaly nehaj navit po nevidomym nikomy prychynam.
A shcho do toho de vony budut perebuvaty, to ze napevno mogna bude disnatysia
. Moglyvo htos s nashyh vplyvovyh drusiv s tovarystva smoge dopomohty.-
Svitlana
- Айдгенос
- Повідомлень: 3853
- З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
- Звідки: ZH
- Контактна інформація:
Знаєш, я прочитала про твою пропозицію допомогти. Чесно кажучи в такій ситуації їм поки потрібен якийсь спокій я так думаю. Ситуація найближчим часом не зміниться, а людям треба від шоку оговтатись. Я можу помилятися, звичайно. Але зараз я так бачу "Факти" мають на меті оточити нещасних своєю "турботою", як тільки вдасться до них пробитися. Може і місцеві журналісти цікавляться персональним інтерв"ю. То ще як невідомо хто буде від них невідомо чого хотіти.... Не треба забувати, що благими намірами...
Хіба що спитати в посольства (які вже з ними розмовляли) в якому вони стані, чого потребують і як настроєні на спілкування. Ну і тим більше вони знатимуть, де нещасні перебуватимуть. Як тобі така ідея?
Хіба що спитати в посольства (які вже з ними розмовляли) в якому вони стані, чого потребують і як настроєні на спілкування. Ну і тим більше вони знатимуть, де нещасні перебуватимуть. Як тобі така ідея?
Chudova ideja. Dopomohty ne osnachaje obovjaskovo s nymy sustrichatysia i t.d. Jim u CH nichoho ne svityt, i ze odnosnachno shcho jih vidishliut nasad do ukrajiny. Jak jim tam gyty, mami s pjatma ditmy, sered jakyh odyn invalid? Svychajno jakshcho je rodyna to moge j pomogut. Moge i jakshcho. A jakshcho nema? Ta j chym mogna dopomohty? Snajty jim hatu, chy robotu, chy hroshej dlia nyh nasbyraty, shchob vony jakos tam pershyj chas perebuly...Svitlana писав: Хіба що спитати в посольства (які вже з ними розмовляли) в якому вони стані, чого потребують і як настроєні на спілкування. Ну і тим більше вони знатимуть, де нещасні перебуватимуть. Як тобі така ідея?
Звичайно бідній дитині можна тільки поспівчувати. І якщо можна чимось тій сімї допомогти, то треба допомогти. Але я не згідна зі Славусею, що в Україні їй світить чорна біда. Бо зараз багатодітним сімям приділяється велика увага. На кожну дитину виплачується якась сума грошей. Така сімя має багато різних соціальних пільг. Крім того є різні громадські, благодійні організації, які, я впевнена, не залишили б таку сімю напризволяще. Зрештою, є асоціація багатодітних матерів, де можна шукати підтримки чи поради.
Єдине не відомо, за яких таких обставин ця сімя змушена була просити притулку закордоном.
Єдине не відомо, за яких таких обставин ця сімя змушена була просити притулку закордоном.
Добре , що в Україні ще не всюди дійшло до "чорної біди " .
Більшість людей якось намагаються виживати, чи десь на зарібки поїхати, чи дома якусь роботу, хоч би й копійчану , знайти ( правда вибір не великий - базар, магазини або банки ( але не всім же туди )
Проблема в тому, що той хто відносно благоплучне життя в Швейцарії має ,і не подумає колись на нашу обдерту Україну повернутися, хіба що в ролі заморської швейцатської пані .
Тим більше ніхто з нас не може і уявити ,що таке на допомогу для багатодітних сімей сісти. Ще більша дурниця- на допомогу благодійних організацій сподіватися.
За мій багаторічний досвід роботи в інтернаті я ще не бачила щоб вони для дітей щось більше
як гуманітарка або банка просроченого майонезу дали. Може й існують десь меценати , може кидають вони щось, на благодійність.( щоб податки менші платити). Але і ці крихти ніколи не доходять за адресою, переважно зникає все по дорозі.
Тому, люди добрі, не судіть жорстоко ту матір, що в засніжену дорогу дітей взяла. Дурна була ( вибачте на слові), в казки вірила.
Та й хто з нас не вірив? Чи не хотів вірити? Жорстоко, дорого заплатила вона за свою довірливіть- ампутованими ніжками сина.
А дітям тим б напевне все ж таки хоч би одяг теплий здався, чи навіть плитка того ними омріяного швейцарського шоколаду.
Більшість людей якось намагаються виживати, чи десь на зарібки поїхати, чи дома якусь роботу, хоч би й копійчану , знайти ( правда вибір не великий - базар, магазини або банки ( але не всім же туди )
Проблема в тому, що той хто відносно благоплучне життя в Швейцарії має ,і не подумає колись на нашу обдерту Україну повернутися, хіба що в ролі заморської швейцатської пані .
Тим більше ніхто з нас не може і уявити ,що таке на допомогу для багатодітних сімей сісти. Ще більша дурниця- на допомогу благодійних організацій сподіватися.
За мій багаторічний досвід роботи в інтернаті я ще не бачила щоб вони для дітей щось більше
як гуманітарка або банка просроченого майонезу дали. Може й існують десь меценати , може кидають вони щось, на благодійність.( щоб податки менші платити). Але і ці крихти ніколи не доходять за адресою, переважно зникає все по дорозі.
Тому, люди добрі, не судіть жорстоко ту матір, що в засніжену дорогу дітей взяла. Дурна була ( вибачте на слові), в казки вірила.
Та й хто з нас не вірив? Чи не хотів вірити? Жорстоко, дорого заплатила вона за свою довірливіть- ампутованими ніжками сина.
А дітям тим б напевне все ж таки хоч би одяг теплий здався, чи навіть плитка того ними омріяного швейцарського шоколаду.
і кожен фініш -це по суті старт
і наперед не треба ворожити
і за минулим плакати не варт
і наперед не треба ворожити
і за минулим плакати не варт
Ija
Тобто швейцарці ТАКОЖ виживають. Деякі з них також на заробітки в інші країни поїхали.
Українці ж цього ще остаточно не вирішили. А жаль...
Людина має право жити там, де вона цього бажає, при умові, що є також можливості для цього.
Якщо якась українська жінка знайшла свою долю у Швейцарїї, то це її можливість. І чому за цю можливість комусь повинно бути соромно?
Благодійні організації це добра воля тих, хто їх стврив. Вони мають ті ресурси, які мають. І допомагають іншим тим, чим можуть - гуманітаркою, чи майонезом. Не булоб цих організацій -не булоб ні гуманітраки, ні майонезу.
Нема таких. У Швейцарії тим паче.
Багата людина у Швейцарії це не товстяк з грошима у кишені, а людина, яка вклала свої грошу у робоці місця.
Зауважу - в Україні шоколад смачніше.
Не треба метафорами писат. Що таке "чорна біда"?Добре , що в Україні ще не всюди дійшло до "чорної біди " .
Чи Ви будете здивовані, що базар, магазин, бани, дома щось робити -ТАКОЖ це та робота, яку роблять люди у Швейцаріїї, тобто швейцарці?Більшість людей якось намагаються виживати, чи десь на зарібки поїхати, чи дома якусь роботу, хоч би й копійчану , знайти ( правда вибір не великий - базар, магазини або банки ( але не всім же туди ).
Тобто швейцарці ТАКОЖ виживають. Деякі з них також на заробітки в інші країни поїхали.
Це благополучне життя завдяки РОБОТІ, та тому, що швейцарці знають, що Швейцарія -це ЇХ країна і їм самим робити її або благополучною, або обдертою. Швейцарці вирішили, що краще її робити благополучною.Проблема в тому, що той хто відносно благоплучне життя в Швейцарії має ,і не подумає колись на нашу обдерту Україну повернутися, хіба що в ролі заморської швейцатської пані .
Українці ж цього ще остаточно не вирішили. А жаль...
Людина має право жити там, де вона цього бажає, при умові, що є також можливості для цього.
Якщо якась українська жінка знайшла свою долю у Швейцарїї, то це її можливість. І чому за цю можливість комусь повинно бути соромно?
А хто таке може уявити? А хто сподівається?Тим більше ніхто з нас не може і уявити ,що таке на допомогу для багатодітних сімей сісти. Ще більша дурниця- на допомогу благодійних організацій сподіватися.
Благодійні організації це добра воля тих, хто їх стврив. Вони мають ті ресурси, які мають. І допомагають іншим тим, чим можуть - гуманітаркою, чи майонезом. Не булоб цих організацій -не булоб ні гуманітраки, ні майонезу.
Може й існують десь меценати , може кидають вони щось, на благодійність.( щоб податки менші платити).
Нема таких. У Швейцарії тим паче.
Багата людина у Швейцарії це не товстяк з грошима у кишені, а людина, яка вклала свої грошу у робоці місця.
Проблема в тім, що сама дорого коштує дорожче, чим те, що відправляють.Але і ці крихти ніколи не доходять за адресою, переважно зникає все по дорозі.
Доросла жінка, яка народила 5 дітей та 7 років прожила в Угорщині дурна? Не вірю!Тому, люди добрі, не судіть жорстоко ту матір, що в засніжену дорогу дітей взяла. Дурна була ( вибачте на слові), в казки вірила.
Про яку довірливість Ви говорие? Кому? Те, що вона зробила свою дитину інвалідом - страхіття.Та й хто з нас не вірив? Чи не хотів вірити? Жорстоко, дорого заплатила вона за свою довірливіть- ампутованими ніжками сина.
В Україні голі ходять?А дітям тим б напевне все ж таки хоч би одяг теплий здався, чи навіть плитка того ними омріяного швейцарського шоколаду.
Зауважу - в Україні шоколад смачніше.
Якось буде!
Я не ідеалізую ситуацію в Україні. Нам всім відомі її плюси і мінуси. Але погодьтеся, що біди чорної там немає!!!. Можливо 300 гривень на одну дитину то небагато, але якщо таких сум разом є 4-5, то набігає достатня сума в кілька сотень доларів. За такі гроші прохарчуватися, нехай скромно вже точно можна. А щодо гуманітарної допомоги багатодітним сімям, то я знаю на прикладі сімї, в якій є 7 дітей, що гуманітарка видається регулярно. І сімя ця зовсім не бідує, хоча і статків якихось там безмірних теж немає.
Щодо роботи, то і роботу можна знайти. У мене знайомий працює на будівельній фірмі. Так в них чорноробочим платять 1000-1500 гривень і не можуть знайти достатньої кількості робочих рук. Зайдіть на український сайт http://www.ukr.job.ua і ви побачите, скільки там пропозицій на роботу, причому по регіонах. І зовсім не на базарах.
Мені чисто по людськи цю жінку дуже шкода, а найбільше - то її дитину. Бо каліцтво, яке вона набула не засолодиш ніяким швейцарським шоколадом.
Щодо роботи, то і роботу можна знайти. У мене знайомий працює на будівельній фірмі. Так в них чорноробочим платять 1000-1500 гривень і не можуть знайти достатньої кількості робочих рук. Зайдіть на український сайт http://www.ukr.job.ua і ви побачите, скільки там пропозицій на роботу, причому по регіонах. І зовсім не на базарах.
Мені чисто по людськи цю жінку дуже шкода, а найбільше - то її дитину. Бо каліцтво, яке вона набула не засолодиш ніяким швейцарським шоколадом.
Перепрошую, адреса сайту по вакансіях http://job.ukr.net/
-
Svitlana
- Айдгенос
- Повідомлень: 3853
- З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
- Звідки: ZH
- Контактна інформація:
Знаєте, мене, як і Степана, також трохи обурила ваша відповідь. Гуманітарка - вживані речі - як на мене також досить непогана допомога. Чи, може, хтось повинен, якщо вже займатися благодійністю, то неодмінно новим і за останньою модою? До речі, тут (узагальнюю про благополучну Європу) є також люди, що купують гуманітарку. Так, і магазини гуманітарні є. І працюють ті люди за копійки (відносно до трат). А он-лайн аукціони вживаних речей якрах переживають пік свого розквіту. Тому не варто так з погордою судити. І серед наших українців тут є досить багато ситуацій, коли допомога була би дуже доречною. Але про них ніхто не знає і ніхто не питає. Бо як вони вже тут опинилися, автоматично значить "пани".Ija писав: За мій багаторічний досвід роботи в інтернаті я ще не бачила щоб вони для дітей щось більше
як гуманітарка або банка просроченого майонезу дали. Може й існують десь меценати , може кидають вони щось, на благодійність.( щоб податки менші платити). Але і ці крихти ніколи не доходять за адресою, переважно зникає все по дорозі.
Тому, люди добрі, не судіть жорстоко ту матір, що в засніжену дорогу дітей взяла. Дурна була ( вибачте на слові), в казки вірила.
Та й хто з нас не вірив? Чи не хотів вірити? Жорстоко, дорого заплатила вона за свою довірливіть- ампутованими ніжками сина.
А дітям тим б напевне все ж таки хоч би одяг теплий здався, чи навіть плитка того ними омріяного швейцарського шоколаду.
Я колись давніше знала багато людей і дітей-сиіт в Україні, що були безмежно вдячні подарованій, а не проданій (!) гуманітарці. Їм і тягала цілі міхи назбираних для них речей (про затрачений час на збирання, сортування, прання речей, вистоювання на кордонах і місяці пошуків законного виходу переправлення речей через наш кордон мене ніхто ніколи не спитав).
Проте зараз я таких людей вже не знаю так багато (хоча, певно, що є). І тішуся з того. Тішуся так само і з того, що в інтернаті діти-сироти вже не хочуть ношеного одягу, а хочуть нового і модного. Значить, дожилися до якого-неякого добра. Хоча б в одному інтернаті.
А матір.... Думаю зовсім вона не дурна. Про яку наівність можна говорити, коли вона пів-Європи проїхала? Наївною її можна було би назвати, якби вона лише вперше в житті потрапила у гори. Тоді так. Хоча... навіть у цьому випадку потрібно просто з лісу вийти, не бачити ні разу жодної передачі про гори, не знати і не чути що то таке та ще й взимку.
До речі, з такими кордонами як в Швейцарії нещасним просто не пощастило - стільки спроб і щоразу попадатися.
Знаєте, мене, як і Степана, також трохи обурила ваша відповідь. Гуманітарка - вживані речі - як на мене також досить непогана допомога. Чи, може, хтось повинен, якщо вже займатися благодійністю, то неодмінно новим і за останньою модою? До речі, тут (узагальнюю про благополучну Європу) є також люди, що купують гуманітарку. Так, і магазини гуманітарні є. І працюють ті люди за копійки (відносно до трат). А он-лайн аукціони вживаних речей якрах переживають пік свого розквіту. Тому не варто так з погордою судити. І серед наших українців тут є досить багато ситуацій, коли допомога була би дуже доречною. Але про них ніхто не знає і ніхто не питає. Бо як вони вже тут опинилися, автоматично значить "пани".
Я колись давніше знала багато людей і дітей-сиіт в Україні, що були безмежно вдячні подарованій, а не проданій (!) гуманітарці. Їм і тягала цілі міхи назбираних для них речей (про затрачений час на збирання, сортування, прання речей, вистоювання на кордонах і місяці пошуків законного виходу переправлення речей через наш кордон мене ніхто ніколи не спитав).
Проте зараз я таких людей вже не знаю так багато (хоча, певно, що є). І тішуся з того. Тішуся так само і з того, що в інтернаті діти-сироти вже не хочуть ношеного одягу, а хочуть нового і модного. Значить, дожилися до якого-неякого добра. Хоча б в одному інтернаті.
А матір.... Думаю зовсім вона не дурна. Про яку наівність можна говорити, коли вона пів-Європи проїхала? Наївною її можна було би назвати, якби вона лише вперше в житті потрапила у гори. Тоді так. Хоча... навіть у цьому випадку потрібно просто з лісу вийти, не бачити ні разу жодної передачі про гори, не знати і не чути що то таке та ще й взимку.
До речі, з такими кордонами як в Швейцарії нещасним просто не пощастило - стільки спроб і щоразу попадатися.[/quote]
Знаєте шановні,
мене в певній мірі здивувала ваша реакція теж. Не обурила, ні . Просто розсмішила.
Я не знаю наскільки ви є відірвані від реальної ситуації в нашій Батьківщині- погодьтеся розмірене життя в Швейцатії розслабляє.
Але життя в Україні не стоїть на місці. Там вже ніхто не кидається на поношений одяг. Це я вважаю добре. Люди бажають для себе та своїх дітей більшого. Хочуть пристойно заробляти. пристойно жити.
Але можливостей для цього немає. Ви вважаєте , що 1000-1500 гривень -добра зарплата за важку працю? Помиляєтеся.
Це вже не ті гроші , що були 4-5 років тому.
Крім того, я повернулася 3 тижні тому від батьків з України. Повірте, безробіття досить високе. Тому є люди (навіть чоловіки ) які змушені триматися за платню в 600-700 гр, бо іншої немає. При тому ж ціни тільки трохи дешевші ніж у Швейцаріі, а деякі речі (особливо ті що якісні) дорожчі як тут. Я перед Новим Роком пішла в супермаркет закупитися для святкового столу. Я нічого особливого не купила- а 100 євро вже нема. ( стіл за ці гроші для 5 персон не накрила.) 1 кг. поганенької ковбаски - 10 Євро. Не говорю вже про м"ясо та сметанку, яблука та банани. Мій знайомий закуповує продукти в Польщі. там дешевше. А батотодітна сім"я має багато видатків саме на харчі. тих ваших 300 гр . на дитину вистачить хіба що на 2 -3 дні на продукти (для ощадливої господині.) А де ж гроші на одяг (дешевенький, бо діти ростуть ) і житло?
Щодо подяки тим що хоч щось дають. Я з вами не згідна. Благодійність по принципу " На тобі небоже , що мені не гоже"? За це дякувати?
Звичайно, для дитини, яка ніяких чобіт не має, це порятунок на певний час. Вона вам буде вдячна і за поношені. по мірі свого розуміння. А далі що? Вона чекатиме на наступну порцію подачки. Потім виросте і зрозуміє , що час подачок минув. А сама де заробить? І чи хтось їй показав і навчив, як ту копійку заробити і де ? Піде і вкраде, чи просто озлобиться на всіх, в тому числі і на " благодійників" .
Повернемося до наших порятованих. Чи хтось наважився до них сходити і чи хоч задзвонити ? ... Про шоколадки: ви не рівняйте дешевенький шоколад з Кооп чи з Деннера до українських. В цьому ви маєте рацію. Наш таки кращий. Але спробуйте чогось кращого , хоча б наприклад з Роґґвіллер.
За тон моєї вдповіді вибачайте: за що купила - за те й продаю.
За слово "дурна " - я більше мала на увазі " наївність" чи навіть " наївна простота". Виходить можна таки наївною бути і пів -Європи проїхати . А потім на собі волосся рвати.
Я колись давніше знала багато людей і дітей-сиіт в Україні, що були безмежно вдячні подарованій, а не проданій (!) гуманітарці. Їм і тягала цілі міхи назбираних для них речей (про затрачений час на збирання, сортування, прання речей, вистоювання на кордонах і місяці пошуків законного виходу переправлення речей через наш кордон мене ніхто ніколи не спитав).
Проте зараз я таких людей вже не знаю так багато (хоча, певно, що є). І тішуся з того. Тішуся так само і з того, що в інтернаті діти-сироти вже не хочуть ношеного одягу, а хочуть нового і модного. Значить, дожилися до якого-неякого добра. Хоча б в одному інтернаті.
А матір.... Думаю зовсім вона не дурна. Про яку наівність можна говорити, коли вона пів-Європи проїхала? Наївною її можна було би назвати, якби вона лише вперше в житті потрапила у гори. Тоді так. Хоча... навіть у цьому випадку потрібно просто з лісу вийти, не бачити ні разу жодної передачі про гори, не знати і не чути що то таке та ще й взимку.
До речі, з такими кордонами як в Швейцарії нещасним просто не пощастило - стільки спроб і щоразу попадатися.[/quote]
Знаєте шановні,
мене в певній мірі здивувала ваша реакція теж. Не обурила, ні . Просто розсмішила.
Я не знаю наскільки ви є відірвані від реальної ситуації в нашій Батьківщині- погодьтеся розмірене життя в Швейцатії розслабляє.
Але життя в Україні не стоїть на місці. Там вже ніхто не кидається на поношений одяг. Це я вважаю добре. Люди бажають для себе та своїх дітей більшого. Хочуть пристойно заробляти. пристойно жити.
Але можливостей для цього немає. Ви вважаєте , що 1000-1500 гривень -добра зарплата за важку працю? Помиляєтеся.
Це вже не ті гроші , що були 4-5 років тому.
Крім того, я повернулася 3 тижні тому від батьків з України. Повірте, безробіття досить високе. Тому є люди (навіть чоловіки ) які змушені триматися за платню в 600-700 гр, бо іншої немає. При тому ж ціни тільки трохи дешевші ніж у Швейцаріі, а деякі речі (особливо ті що якісні) дорожчі як тут. Я перед Новим Роком пішла в супермаркет закупитися для святкового столу. Я нічого особливого не купила- а 100 євро вже нема. ( стіл за ці гроші для 5 персон не накрила.) 1 кг. поганенької ковбаски - 10 Євро. Не говорю вже про м"ясо та сметанку, яблука та банани. Мій знайомий закуповує продукти в Польщі. там дешевше. А батотодітна сім"я має багато видатків саме на харчі. тих ваших 300 гр . на дитину вистачить хіба що на 2 -3 дні на продукти (для ощадливої господині.) А де ж гроші на одяг (дешевенький, бо діти ростуть ) і житло?
Щодо подяки тим що хоч щось дають. Я з вами не згідна. Благодійність по принципу " На тобі небоже , що мені не гоже"? За це дякувати?
Звичайно, для дитини, яка ніяких чобіт не має, це порятунок на певний час. Вона вам буде вдячна і за поношені. по мірі свого розуміння. А далі що? Вона чекатиме на наступну порцію подачки. Потім виросте і зрозуміє , що час подачок минув. А сама де заробить? І чи хтось їй показав і навчив, як ту копійку заробити і де ? Піде і вкраде, чи просто озлобиться на всіх, в тому числі і на " благодійників" .
Повернемося до наших порятованих. Чи хтось наважився до них сходити і чи хоч задзвонити ? ... Про шоколадки: ви не рівняйте дешевенький шоколад з Кооп чи з Деннера до українських. В цьому ви маєте рацію. Наш таки кращий. Але спробуйте чогось кращого , хоча б наприклад з Роґґвіллер.
За тон моєї вдповіді вибачайте: за що купила - за те й продаю.
За слово "дурна " - я більше мала на увазі " наївність" чи навіть " наївна простота". Виходить можна таки наївною бути і пів -Європи проїхати . А потім на собі волосся рвати.
і кожен фініш -це по суті старт
і наперед не треба ворожити
і за минулим плакати не варт
і наперед не треба ворожити
і за минулим плакати не варт
Ija
Запевняю Вас, що доволі швейцарців Роґґвіллер не бачуть, не купують, не їдять.
Нема в Швейцарії "розміренного життя". Всі хто може працює, та ще й як працює!Я не знаю наскільки ви є відірвані від реальної ситуації в нашій Батьківщині- погодьтеся розмірене життя в Швейцатії розслабляє.
Вам вже написали, що у Швейцарії люди спокійно відносяться до поношенного одягу, бо поважають працю тих, хто її зробив.Там вже ніхто не кидається на поношений одяг.
У Швейцарії -аналогічно.Люди бажають для себе та своїх дітей більшого. Хочуть пристойно заробляти. пристойно жити.
Я вважаю, що всі гроші, які отримує за свою працю лидина -це те, що вона може заробити. так ж саме і у Швейцарії.Але можливостей для цього немає. Ви вважаєте , що 1000-1500 гривень -добра зарплата за важку працю?
Ринок праці має обмеження у любій державі.Повірте, безробіття досить високе.
А швейцарці закуповують продукти у Німеччині, або Франції, або в Австрії, або в Італії- там дешевше.Мій знайомий закуповує продукти в Польщі. там дешевше.
Тобто 300 гр. на дитину це всі гроші, які отримує сімя?А батотодітна сім"я має багато видатків саме на харчі. тих ваших 300 гр . на дитину вистачить хіба що на 2 -3 дні на продукти (для ощадливої господині.) А де ж гроші на одяг (дешевенький, бо діти ростуть ) і житло?
Ніхто не заставляє щось брати насильно. Хто не хоче -не бере. І які проблеми?Щодо подяки тим що хоч щось дають. Я з вами не згідна. Благодійність по принципу " На тобі небоже , що мені не гоже"? За це дякувати?
Хм... Люба дитина чи в Україні, чи в Швейцарії завжди отримує порції подачок, бо вона - дитина. І які проблеми?Звичайно, для дитини, яка ніяких чобіт не має, це порятунок на певний час. Вона вам буде вдячна і за поношені. по мірі свого розуміння. А далі що? Вона чекатиме на наступну порцію подачки. Потім виросте і зрозуміє , що час подачок минув.
Це відповідальність батьків. Якщо вони це не зробили будуть мати те, що мають.А сама де заробить? І чи хтось їй показав і навчив, як ту копійку заробити і де ? Піде і вкраде, чи просто озлобиться на всіх, в тому числі і на " благодійників" .
Це питання задає той, хто сам сходив чи подзвонив?Повернемося до наших порятованих. Чи хтось наважився до них сходити і чи хоч задзвонити ? ...
Тобто Ви пропонуєте українцям жити не по свої грошам?Про шоколадки: ви не рівняйте дешевенький шоколад з Кооп чи з Деннера до українських. В цьому ви маєте рацію. Наш таки кращий. Але спробуйте чогось кращого , хоча б наприклад з Роґґвіллер.
Запевняю Вас, що доволі швейцарців Роґґвіллер не бачуть, не купують, не їдять.
У мене особисто нема до Вас претензій. Я поважаю Вашу точку зору.За тон моєї вдповіді вибачайте: за що купила - за те й продаю.
Це не наївність і не простота. Це Asyl-Missbrauch, тобто такая справа, яка за межами етичного відношення до життя.За слово "дурна " - я більше мала на увазі " наївність" чи навіть " наївна простота". Виходить можна таки наївною бути і пів -Європи проїхати . А потім на собі волосся рвати.
Якось буде!
-
Svitlana
- Айдгенос
- Повідомлень: 3853
- З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
- Звідки: ZH
- Контактна інформація:
Знаєте, Іє, я в основному з вами погоджуюся. Навіть не в основному, а в переважній більшості. Не така я вже далека від України та своїх родичів там, як ви думаєте. Ціни - такі самі вони були і минулого січня. Ті самі 100 євро на продукти і нічого путнього.
І те, що минулося те, що заглядають на поношене. Тільки в цьому випадку я кажу слава тобі, Господи, що так. Добре, що більше не хочуть ношеного, то я нарешті дам собі спокій і з чемоданчиком літаком полечу замість машиною з причіпом 2 дні.
І навіть про те, що подачки давати не потрібно. Бо таки не потрібно вчити, правду кажеш. Треба вчити заробляти.
Але, все одно, коли бачиш, що людина не має, діти коло хати ходять босі, бо черевики тільки до школи - то і везеш, що мені (не) гоже (воно може ще і мені дуже навіть гоже, але я їх раз до разу візьму, а та людська дитина таки щодня буде тягати хоч коло хати). Тому я не погоджуся у цьому. Віддаю не кому-небудь, аби щось дати, а дійсно тим, кому треба. А ви мабуть ще ніколи не займалися таким видом благодійсності, то і не знаєте скільки то роботи і часу займає, а також і коштів (лише для прикладу: транспорт, прання, сортування, пакування).
Так само не погоджуся, що можливостей в Україні для пристойно жити нема. Бо всі з голки вдягнуті, їздять відпочивати хоч кудись. А на продукти дійсно правду кажете - нема. Бо приоритети там не ті, що тут. Тут в першу чергу добре з"їсти самим, потім гостям, а потім вже шмотки-меблі-коври. В Україні ж навпаки: шмотки, хата, фото та відеотехніка (не побутова!), подорожі, а вже потім харчі.
Ви такі ж зарплатні називаєте, що і я знаю. Але ті ж люди якось умудряються ще й квартири купувати за ті гроші. Добре, що купують, але тоді я не відчуватиму себе зобов"язаною займатися благодійністю.
Про дурна та наївна як синоніми і я мала на увазі. Інші, мабуть, теж.
До теми, повертаючить, довільно перекажу суть одного коментаря від Швейцарця під статею про наших біженців. Вони 7 років жили у благополучній Угорщині. Але захотіли до ще привабливішої Швейцарії. Складається враження, що вони тікали не від лиха, а йшли конкретно до мети "статус біженців у Швейцарії".
І мені таке саме спадає на думку.
Я дуже намагаюся не завалюватися на якийсь бік. Але у даному випадку у мене це виходить дуже погано. Ну не вдається мені пожаліти цю матір. Дітей молодших і особливо найменшого калічку - так. Старшого бугая 21 рік - так само ні. Бо міг би і сам вже давно допомагати з заробітком.
І те, що минулося те, що заглядають на поношене. Тільки в цьому випадку я кажу слава тобі, Господи, що так. Добре, що більше не хочуть ношеного, то я нарешті дам собі спокій і з чемоданчиком літаком полечу замість машиною з причіпом 2 дні.
І навіть про те, що подачки давати не потрібно. Бо таки не потрібно вчити, правду кажеш. Треба вчити заробляти.
Але, все одно, коли бачиш, що людина не має, діти коло хати ходять босі, бо черевики тільки до школи - то і везеш, що мені (не) гоже (воно може ще і мені дуже навіть гоже, але я їх раз до разу візьму, а та людська дитина таки щодня буде тягати хоч коло хати). Тому я не погоджуся у цьому. Віддаю не кому-небудь, аби щось дати, а дійсно тим, кому треба. А ви мабуть ще ніколи не займалися таким видом благодійсності, то і не знаєте скільки то роботи і часу займає, а також і коштів (лише для прикладу: транспорт, прання, сортування, пакування).
Так само не погоджуся, що можливостей в Україні для пристойно жити нема. Бо всі з голки вдягнуті, їздять відпочивати хоч кудись. А на продукти дійсно правду кажете - нема. Бо приоритети там не ті, що тут. Тут в першу чергу добре з"їсти самим, потім гостям, а потім вже шмотки-меблі-коври. В Україні ж навпаки: шмотки, хата, фото та відеотехніка (не побутова!), подорожі, а вже потім харчі.
Ви такі ж зарплатні називаєте, що і я знаю. Але ті ж люди якось умудряються ще й квартири купувати за ті гроші. Добре, що купують, але тоді я не відчуватиму себе зобов"язаною займатися благодійністю.
Про дурна та наївна як синоніми і я мала на увазі. Інші, мабуть, теж.
До теми, повертаючить, довільно перекажу суть одного коментаря від Швейцарця під статею про наших біженців. Вони 7 років жили у благополучній Угорщині. Але захотіли до ще привабливішої Швейцарії. Складається враження, що вони тікали не від лиха, а йшли конкретно до мети "статус біженців у Швейцарії".
І мені таке саме спадає на думку.
Я дуже намагаюся не завалюватися на якийсь бік. Але у даному випадку у мене це виходить дуже погано. Ну не вдається мені пожаліти цю матір. Дітей молодших і особливо найменшого калічку - так. Старшого бугая 21 рік - так само ні. Бо міг би і сам вже давно допомагати з заробітком.
Zikava dyskusija.
A bidni i bahati je skris: v Ukrajini, v Schwejzariji i v Uhorshchyni.
Dlia sebe ja vyrishyla, shcho sprobuju disnatysia de vony saras perebuvajut i potim vidvidaju. Moglyvo dovedetsia trohy pochekaty poky agiotag navkolo nyh deshcho smenshytsia. Meni zikavo (taka vge gahlyva rysa ginocha zikavist) jak, shcho i chomu. Sa svoju zikavist saplachu jim 100 Fr. (ne te shcho v mene hroshej kury ne kliujut, ale jakos vge progyvu. (Take stavlennia do hroshej napevno vidrisniaje potenzijno bidnu liudynu (ze ja pro sebe) vid potenzijno bahatoji)). Nehaj vytrachajut jak hochut ( v restoran na pizu shodiat, pojidut des pohuliaty (jakshcho vidpustiat: bo bigenzi v CH duge kontroliujutsia), chy vidkladut). A sudyty jih (pravylno chy ne pravylno, durni chy ni, robotiashchi chy ledashchi) - ze ne moja sprava.
A bidni i bahati je skris: v Ukrajini, v Schwejzariji i v Uhorshchyni.
Dlia sebe ja vyrishyla, shcho sprobuju disnatysia de vony saras perebuvajut i potim vidvidaju. Moglyvo dovedetsia trohy pochekaty poky agiotag navkolo nyh deshcho smenshytsia. Meni zikavo (taka vge gahlyva rysa ginocha zikavist) jak, shcho i chomu. Sa svoju zikavist saplachu jim 100 Fr. (ne te shcho v mene hroshej kury ne kliujut, ale jakos vge progyvu. (Take stavlennia do hroshej napevno vidrisniaje potenzijno bidnu liudynu (ze ja pro sebe) vid potenzijno bahatoji)). Nehaj vytrachajut jak hochut ( v restoran na pizu shodiat, pojidut des pohuliaty (jakshcho vidpustiat: bo bigenzi v CH duge kontroliujutsia), chy vidkladut). A sudyty jih (pravylno chy ne pravylno, durni chy ni, robotiashchi chy ledashchi) - ze ne moja sprava.
Місячний заробіток середньостатистичного киянина в грудні минулого року досяг 3048 гривень. Це в два рази більше, ніж у середньому по країні.Ija писав:Добре , що в Україні ще не всюди дійшло до "чорної біди " .
Більшість людей якось намагаються виживати, чи десь на зарібки поїхати, чи дома якусь роботу, хоч би й копійчану , знайти ( правда вибір не великий - базар, магазини або банки ( але не всім же туди )
Проблема в тому, що той хто відносно благоплучне життя в Швейцарії має ,і не подумає колись на нашу обдерту Україну повернутися, хіба що в ролі заморської швейцатської пані. .
За даними Держкомстату, у цілому по Україні рівень зарплат за 2007 рік виріс на третину, склавши 1675 гривень, пише газета "Дело".
При цьому торік заробітки українців росли швидше, ніж у позаминулому. Але цей позитив повністю нівелювала інфляція, що досягла 17%.
Традиційно трохи вище оплачується праця громадян у промислових регіонах. У Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях середня зарплата коливається в межах 1680-1840 гривень.
Найнижчі зарплати одержують жителі Тернопільської області - у середньому 1191 гривня на місяць. Не набагато більші заробітки у Вінницькій, Сумській, Волинській, Чернігівській областях. Такий же розрив між столицею і регіонами спостерігався й у 2006 році.
Як і раніше одні з найвищих зарплат одержують працівники вугільних, хімічних, нафтопереробних, металургійної галузей.
Там середній рівень зарплат сягає 2000 гривень і вище. Найнижчі зарплати - 800 гривень - у текстильній промисловості.
Деякі роботодавці ставлять під сумнів свіжі дані Держкомстату. Неофіційно вони пояснюють, що дотепер більшість працівників одержують зарплати в конвертах. І менеджмент компаній не зацікавлений змінювати таку схему відносин з персоналом.
Говорити про реальні зарплати своїх співробітників топ-менджмент більшості компаній відмовляється навідріз.
За словами директора в Україні рекрутингової компанії World Staff Віталія Михайлова, найбільш затребуваними спеціальностями в топ-сегменті в 2007 році були девелопери, фінансисти, юристи, програмісти, інженери, співробітники рекрутингових агенцій.
"Директорам девелоперських компаній пропонували зі старту від 10 до 15 тисяч доларів. Старшим менеджерам девелоперських компаній - 3-5 тисяч доларів. Фінансовим директорам - 5-7 тисяч доларів. Хорошим юристам - від 3 до 5 тисяч доларів", - розповів він.
"... Я в серці маю те, що не вмирає"
- Леся Українка
- Леся Українка
slavusia
Це питання непросте, але щось можно зробити.
Я контактую с Посльством і дам інформацію про те де вони зараз та як їх знайти.
Також, хто бажає отримати інформацію може звертатися напряму до Консула України у Швейцарії:
http://www.ukremb.ch/konsulat.htm
Frau Svitlana Shevko (Світлана Шевко)
Konsulin, Erste Sekretärin; Consul, Première Secrétaire
031 351 63 16
Непогано було б поздвонити Вам сюди:
MIGRATIONSAMT
des Kantons Zürich
Telefonische Auskünfte
Montag bis Freitag
8.00 bis 16.30 Uhr
043 259 88 00
Зробіть це. Може вони напряму можуть Вам сказати де вони зараз.
Це слушна ідея.Sa svoju zikavist saplachu jim 100 Fr. (ne te shcho v mene hroshej kury ne kliujut, ale jakos vge progyvu. (Take stavlennia do hroshej napevno vidrisniaje potenzijno bidnu liudynu (ze ja pro sebe) vid potenzijno bahatoji)). Nehaj vytrachajut jak hochut ( v restoran na pizu shodiat, pojidut des pohuliaty (jakshcho vidpustiat: bo bigenzi v CH duge kontroliujutsia), chy vidkladut).
Це питання непросте, але щось можно зробити.
Я контактую с Посльством і дам інформацію про те де вони зараз та як їх знайти.
Також, хто бажає отримати інформацію може звертатися напряму до Консула України у Швейцарії:
http://www.ukremb.ch/konsulat.htm
Frau Svitlana Shevko (Світлана Шевко)
Konsulin, Erste Sekretärin; Consul, Première Secrétaire
031 351 63 16
Непогано було б поздвонити Вам сюди:
MIGRATIONSAMT
des Kantons Zürich
Telefonische Auskünfte
Montag bis Freitag
8.00 bis 16.30 Uhr
043 259 88 00
Зробіть це. Може вони напряму можуть Вам сказати де вони зараз.
Я з цим не згоден. Ви відмовляєтесь від питання моралі. Це не дуже гарно. Брехня, зловживання, небезпека для дітей -це завжди у суспільстві сприймалося негативно. І якщо Ви робите виглядя, що ці питаня Вас не стосуються, то це -страхіття.A sudyty jih (pravylno chy ne pravylno, durni chy ni, robotiashchi chy ledashchi) - ze ne moja sprava.
Якось буде!