Українці в Швейцарії

Шукала про помідори, а натрапила на оце

http://job.ukr.net/news/2007/08/26/15357/

Но именно поэтому я не знаю, как правильно назвать уроженцев африканского континента, которых в больших городах Украины, особенно в Киеве, становится с каждым годом все больше. «Афроукраинцами» – не смешно и не совсем правильно: подавляющее большинство из них не имеет нашего гражданства. Хотя демографы предупреждают: через двадцать пять лет появление темнокожих граждан, для которых украинский язык – родной, а Украина – родина, уже не будет удивлять даже консервативные украинские села.

Тем не менее вопрос остается открытым: как правильно называть людей, которые сегодня в нашей стране находят работу? Причем работу достаточно выгодную – исключительно благодаря цвету кожи. То есть, негры работают неграми. Например, гостиница, ресторан или игорный дом считаются достаточно престижным, крутым и навороченным, если двери посетителям открывает улыбающийся чернокожий в фирменном костюме с галстуком-бабочкой, специальной униформе или даже в ливрее. Особого шарма и шика придают слова на украинском языке. Темнокожему достаточно выучить «Ласкаво просимо!», «Будь ласка!» и «Смачного!», чтобы посетители приходили в дикий восторг.

Молодые люди с темным цветом кожи все чаще выныривают на телевидении в качестве ведущих. Ну и, конечно, отдельная тема – шоу-бизнес. Сегодня редкая певица не пригласит для съемок в своем очередном клипе цветного мужчину. Думаю, это скорее мода и рейтинги, чем оценка профессиональных качеств. Появляются темнокожие певцы и певицы – экзотика ценится. Особенно если они поют на украинском – группа «Чорнобривці» нынче достаточно востребована.

Негр не обязательно украшает элитное место отдыха и развлечения. Если темнокожий человек трудится на обычной бензозаправке, то дела фирмы по определению идут на лад. Я видел такое на Волыни: машины заправлял африканец Марсель, и автомобилисты принципиально выстраивались в очередь, чтобы их заправил негр. Парень охотно общается с журналистами, понимая, что работает на имидж фирмы.

Но такое отношение к прессе – скорее исключение, чем правило. Когда-то меня попросили сделать репортаж о темнокожем учителе, который обосновался в одном из отдаленных сел Винницкой области. Тот отказался общаться, и аргументы привел железные: «Скажите, если бы я не был негром и занимался при этом сельским хозяйством, я был бы вам интересен?»

Комментарии, думаю, излишни. Ведь, по сути, человек прав: украинскому обывателю пока еще негры интересны, увы, исключительно из-за необычного для него цвета кожи.

Комментарии(1)
Бледно-голубой сказал:
Август 23, 2007 at 8:37 дп Это идиотизм и скотство!
Здесь всё шито белыми нитками. “Наши” олигархи Фельдманы, Рабиновичи, Коломойские, Ахметовы - сами являясь мягко говоря по национальности не украинцами и ненавидя всё укранское и саму Украину, хотят одного часть укранцем выселить на зароботки за кордон, часть здесь вымрет от нищеты и безисходности, а сюда заселить кавказцев, азиатов и негров - которые будут голосовать и делать то что им прикажут благодетели, которые их сюда заселили. А вспомните Францию в прошлом году, как там эти все афро, арабо и т. д. мигранты сжигали всё на своём пути - ну а нас ждёт как всегда в 10 раз хуже ситуация.
Нет олигархам! Нет нелегальной миграции!

Коли я перечитала статтю, то особливо мене вона не вразила. Це, гадаю, нормальний процес глобалізації. А в Україні він може свідчити ще і про піднесення добробуту країни в цілому. Бо ж раніше Україна приваблювала мешканців ще бідніших країн, ніж сама, лише можливістю правдами і неправдами потрапити до Європи.
Але коментар мене змусив задуматися.
А, може, то насправді таки біда?

Порушена тема надзвичайно цікава і актуальна. Хочеться сказати дуже багато….
З однієї сторони хочеться зберегти свою ідентичність в культурі, мові, не розмитися в безликому натовпі. Адже саме своєю самобутністю ми , як і кожний народ, цікаві світові і собі . З другої сторони коли бачиш дітей з «кольорових» шлюбів, які напам’ять читають Руданського чи Шевченка, співають наших пісень…. Які вголос заявляють про своє українство, і пишаються Україною……… Особисто мені приємніше спілкуватися саме з такими людьми, як з громадянами України, які українцями себе не вважають. Які люто ненавидять все українське. Погодьтеся, таких чимало. Звичайно, це обмежені і примітивні люди, яких по людськи шкода. Але такі є. Тому не в афроукраїнцях загроза для України, а в нас самих.
Це не мої слова, я навіть не знаю автора, я переписав цю цитату з львівського ‘’Post - Поступа’’. Але якраз така думка є правильною, прислухайтеся :
«………..ох, як остогидла наша звичка обов’язково силоміць клеїти кожному «українство» як якусь «королівську кров». Але ж «українство» не етнічне, не «голос крові», а національне, політичне, тобто «голос свідомості». І доки ми будемо впадати в підміну понять «етнічне»та «національне» ???»
Тож доки ???????

P.S.
Буквально вчора прочитав замітку в одній з газет, про негра з Хмельницького, вчителя французької, який прийняв посвяту в козаки. Це , та інше, ще зайвий раз переконує мене в правильності моєї думки. Треба просто нам усім любити Україну. Ось і все. Тоді її полюблять і поважатимуть усі інші. І саме тоді, Україні - бути.

мені все одно якого кольору шкіра головне щоб поважали наші закони і традиції.
до речі негр- то образливе слово. правильно говорити африканець або чорна людина.

А я гадаю, що образливим його зробили в Америці і передали до Європи. А після відкриття кордонів зараз роблять його образливим і в нас. В мене раніше (і зараз також) ніколи не виникає на думці, що "негр" - це щось нікчемне. Але, як і всі, кажу "чорний", щоб часом не образити чиїхось почуттів.

Darynka писав:мені все одно якого кольору шкіра головне щоб поважали наші закони і традиції.
до речі негр- то образливе слово. правильно говорити африканець або чорна людина.

так з Америки звісно. але мої друзі з Африки сказали що ображаються коли їх називають неграми тож я то слово більше е використовую.