Українська хвиля від серця

Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Українська хвиля від серця

Повідомлення Stephan »

Перепощую дискусію по темі. :tak2: :tak2: :tak2:

Розмова на одному Форумі. Тема Українська хвиля активності. У розмові тема розкрита.
Прошу всіх, хто розуміє та згоден підіймати Українську хвилю.
Пропонована назва
Українська хвиля від серця,
Ukrainische Welle vom Herzen,
Ukrainian wave from the heart
Onda ucraina dal cuore,


N cьогодні в 02:01
Тебе сильно хвилювала війна в Сирії


Це російський наратив який кацапи вбили в голову європейцям.
Хто напав на Сирію? Яка такая війна, коли на Сирію ніхто із сусідів не нападав?

X, cьогодні в 02:07
N, генеруй краще ідеї, що нам , експатам і біженцям, ще тут в допомогу чоловікам зробити можна, щоб скоріше Україну визволити, і щоб, звичайно, наших чоловіків якнайбільше!!! зберегти


У Швейцарії зараз 15 тисяч біженців. Всі по різним центрам -федеральнім - їх 6, та кантональним, або по домівкам швейцарців.
Я вважаю що саме головне - постійно показувати, нагадувати, що в Україні страшна війна.
Але без самих біженців неможливо нічого зробити.
Зараз шукаю серед біженців людей з вищою освітою.
Це дуже складно.
Саме сильно б'є швейцарців виставки дитячих малюнків "Я бачив війну...", жіночі зустрічі з місцевими жінками, тематичні зустрічі "Війна в Україні яка вона є" з показами фотографій з України, та виступами.
Мій проект це "Пам'ять про війну - на віки" . Але поки складно з цим проектом. Потрібно найти жінок з педагогічною, социальною, психологічною освітою. У межах мого міста це не так просто. Але я це зроблю.
Інші проекти це в залежності від місцевих ресурсів. У Швейцарії майже всі займаються біженцями з України. Але зараз перша хвиля і всі сконцентровані як і де розселити, та як надати речі, їжу, гроші.

N, cьогодні в 12:04
Наратив є.і змінити його за тиждень неможливо.


Не треба підтримувати цей кацапський наратив. Як тільки мова йде про Сирію, Афганістан, Ірак тощо тільки одне питання "Welches Land hat dieses Land angegrifen?"

N, cьогодні в 12:28
Його підтримують європейці і варто це розуміти.
Питання переклади, я не шарю німецькою ніяк


Ось так пробивається меншовартість українців, типу, є "Великі європейці" які думають кацапську муйню, та є ми "бідні українці", які повинні прислухатися то усякої кацапської муйні з рота "великих європейців".
А питання просте "Яка країна напала на цю країну?" "Вельхес ланд хат дізес ланд ангегріфен?" - Сирію, Афганістан, Ірак - в контексті розмови.
"Мої" швейцарці ротики позакривали після цього питання. Бо там внутрішні війни, громадянські конфлікти поміж груп громадян, та втягуванням у конфлікт інших країн.

N, cьогодні в 12:53
Ти знаєш, у мене з манією величі все доладу, меншовартістю не страждаю.
Але я реалістка і бачу, як потужно тут працює російське телебачення десятиліттями. І щовечора дивлюся українське телебачення - "Ми за крок до перемоги". Європейці поволі заспокоюють ся, біженців завалюють допомогою (ми безмежно вдячні, звісно), а легендарні чоловіки в Україні якось там переможуть, європейці ж грошей дають. От тільки озброєння на них не купиш, бо європейці і американці не продають.
І лейтмотив один "Ви на Рашу підете, вони ядерну бомбу на Європу кинуть".
А тому війна триватиме до останнього легендарного українського чоловіка. А аж потім гламурна Європа щось зрозуміє або й висловить дип консьорн, як зазвичай.
Це цинічна гірка правда. І її треба знати.


Я знаю тебе з 2005 р на цьому сайті.
Якщо ти зараз у Європі, то не гай часу! Шукай таких жінок як ти. Це складно, знаю. Але три українки в одному місті та мотивовані - це вже сила.
Але потрібно щоб жили в одному районі. Треба йти до місцевої церкви. Є два великі об'єднання католики та EKD (євангелісти, реформатори тощо) (У нНімеччині). Точніше не у саму церкву, а саме у місцеві соціально-кульутрні центри при цих церквах. Там працюють частіше саме жінки.
Потрібно шукати такі соціально-культурні центри. Знайомитися з людьми та домовлятися про проекти та програми для біженців з України, для дітей, жінок, для людей похилого віку.
Самі перші проекти це для дітей. У них є ресурси для цього. Проекти - зустрічі жінок - шукати та запрошувати у такий центр для зустрічей. Це і є так звана активність. Заявити що є група жінок з України це вже велика подія для соціально-культурного центру. Вони не можуть ігнорувати запит людей на допомогу та надання приміщення для зустрічей та спілкування.

N, cьогодні в 12:53
Ти знаєш, у мене з манією величі все доладу, меншовартістю не страждаю.
Але я реалістка і бачу, як потужно тут працює російське телебачення десятиліттями. І щовечора дивлюся українське телебачення - "Ми за крок до перемоги". Європейці поволі заспокоюють ся, біженців завалюють допомогою (ми безмежно вдячні, звісно), а легендарні чоловіки в Україні якось там переможуть, європейці ж грошей дають. От тільки озброєння на них не купиш, бо європейці і американці не продають.
І лейтмотив один "Ви на Рашу підете, вони ядерну бомбу на Європу кинуть".
А тому війна триватиме до останнього легендарного українського чоловіка. А аж потім гламурна Європа щось зрозуміє або й висловить дип консьорн, як зазвичай.
Це цинічна гірка правда. І її треба знати.


Це добре, що ти можеш про це написати. Але крім балакати та пророкувати про майбутнє, треба жити "ось тут, та саме зараз". Тема про те, що можуть робити українці які зараз у Європі.
Це потрібно робити!
Якщо жінки в країнах Європи проявлять активність та силу, не меншу ніж ту які проявляють чоловіки на війні, то це є та сила, яка може впливати на майбутнє ось тут, та саме зараз.
Не треба багато думати та хвилюватися про речі, на які нема впливу.
Але якщо у кожному місті Європи, у кожному районі міста, селі де є соціально-культурні центри при церквах, або при соціальних місцевих службах прийдуть по три українських жінки і скажуть "Ми є! Нам потрібна ваша допомога! Нам потрібні ваші ресурси для проектів!" розкажуть про себе, про "свою війну", приведуть своїх дітей, старих, приведуть своїх песиків тощо. Організують "Українські зустрічі" з українськими пирогами тощо, зорганізують недільні школи, та що завгодно, саме це і є прояв любові до України, до українських чоловіків-воїнів, які боронять Україну.
Це треба розпочати негайно!
Я би назвав це "Українська хвиля активності"! Цю хвилю потрібно підіймати.
За одежу, гроші, їжу, житло казати велике спасибі, а після цього йти та заявляти про себе та про свої потреби, які я перелічив вище.
Не боятися! Шукати перекладачів, спілкуватися англійською, шукати людей, але приходити , знайомитися і казати про те, чого ви потребуєте!

N, cьогодні в 13:20
А от як німцям в уряді пояснити, що легендарним чоловікам на фронті потрібна потужна сучасна зброя, я не бачу шляху поки що. Мітинги безсенсові.



Це добре питання.
Моя відповідь така : Жінки України через свою соціальну активність по місцю проживання, у місцевих социально-культурних центрах при церквах, при соціальних місцевих службах постійно нагадувати жінкам - європейкам, що в Україні війна, гинуть люди, гинуть чоловіки-воїни.
Робити у всіх можливих місцях виставки дитячих малюнків "Я бачив війну...". Просити виділити кімнату пам'яті , де вивішувати фотографії з війни, фото загиблих чоловіків, братів, батьків, дядьків тощо. Проводити "Українські зустрічі" та запрошувати людей на пироги, але там показувати повер-пойнт презентації про війну. Не стидатися казати про війну. Розповідати новини про війну з тим, з ким є розмова.
Якщо жінки в країнах Європи не піднімуть Українську хвилю активності, то це буде велика помилка всіх, хто втік від війни в країни Європи.
Тільки соціальна активність не дасть заспокоєння європейцям! Тільки постійні проекти, різні зустрічі, виставки, круглі столи, презентації тощо це те, що і буде суттєвою допомогою чоловікам-воїнам.
Постійне нагадування про війну, її страхіття, про пережите, про свої відчуття, про те, що не дивлячись на це українки тримаються, сильні, дружні, добрі, мають гумор, вміють посміхатися, проявляти вдячність, не собачитесь між собою тощо.
Жіноча сила у цьому! І ця сила не дасть європейцям натерти душевну мозоль.

N, cьогодні в 14:03
Дякую. Думаю.
Є деякі ідеї, спробую втілити.


Я знаю як це все складно втілювати.
Там де я живу є федеральний центр так званий БАЦ. Там люди на декілька днів, а потім їх переміщують у кантональні центри, або по домівкам у швейцарців. Складно найти людей. Складно витягти жінок із цих центрів та з комфортних будинків. Я розумію все це.
Але потрібен розголос.
Потрібна українська хвиля активності .
А тобі натхнення та благословення на добрі справи!
Якось буде!

Повернутись до “Демонстрації, заходи, зустрічі - Demo's, events, meetings”