Щоденник хворого на коронавірус. Медбрат, 31 рік, без хронічних захворювань

Інформація довкола пандемії
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3822
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Щоденник хворого на коронавірус. Медбрат, 31 рік, без хронічних захворювань

Повідомлення Svitlana » 26 березня 2020, 12:32

Blick.ch
3 березня: Починається хвороба, схожа на бронхіт. Сухий кашель, лихоманка.

5 березня: Починається низька температура, але я все ще думаю про бронхіт.

6 березня: лихоманка піднімається з 37,7 до 38,9 градусів протягом години, думаю, що це грип, Таміфлю, ймовірно, вже не допоможе. Залишаюся вдома для лікування симптомів.

9 березня: Лихоманка до майже 39 градусів зберігається, грип не може бути, звертаюся до лікаря швидкої допомоги, діагностується пневмонія, лікування Левакіном.

11 березня: Три дози Levaquin внутрівено не покращують симптоматику, вирушаю до відділення невідкладної допомоги. Мене реєструють, потім беруть мазок на Ковід-19, отримую внутрішньовенно антибіотики, комп'ютерна томографія грудей показує пневмонію.

12 березня: привезли у приміщення і підключили киснем через кисневу канюлю, один літр на хвилину. Я самостійно досягаю всього 500 своїми легенями. Для порівняння: я б зробив 4000 зі своїми здоровими легенями.

13 березня: насичення киснем починає зменшуватися, подача кисню збільшується до двох літрів на хвилину, потім до трьох літрів на хвилину і нарешті до 5 літрів на хвилину. При п’яти літрах на хвилину насиченість киснем становить 88 відсотків. Вирішено використовувати пристрій з високим потоком (Vapotherm) і перейти до реанімаційного відділення. Зараз подача складає 40 літрів на хвилину і 60 відсотків кисню. У цей момент мені стає страшно, тому що Vapotherm - це все, що все ще стоїть між мною та апаратом штучного дихання. Це той момент, коли б я помер вдома, якби вчасно не потрапив до лікарні. Вдома у ліжку в мене вже була б зупинка дихання.

14 березня: у мене поганий приступ кашлю, насиченість киснем падає приблизно до 80 відсотків. Мені дають 40 літрів на хвилину і 60 відсотків. Намагаюся не задихнутися, але через стан моїх легенів я можу робити лише невеликі вдихи, щоб більше не кашляти. Я відчуваю ніби зараз помру, серце скаче, рівень кисню все ще низький, і я рясно потію. Мені не вистачає повітря! Я натискаю кнопку тривоги, щоб привернути увагу всіх, хто може допомогти. Моя медсестра перебуває в іншій кімнаті і опікується іншим пацієнтом. На щастя, вона побачила мене і прийшла до моєї кімнати. Мені дають 40 літрів на хвилину і 100 відсотків кисню, наступний крок - апарат штучного дихання. Мені страшно. Дихання уповільнюється, коли моє насичення киснем повільно повертається до 90-х. Мене знижують до 60 відсотків. Потім те саме відбувається знову вночі, і я знову думаю, що покидаю цей світ. Мене знову переводять на 100 відсотків кисню, цього разу на кілька годин. Тоді мене повільно повертають до 60 відсотків.

15 березня: Ранковий аналіз газів артеріальної крові, який же він болісний!, показує нормальні значення. Мене знижують до 50 відсотків.

16 березня: Моє насичення киснем становить 97 відсотків, мене знижують до 30 літрів на хвилину і 40 відсотків.

17 березня: Я був у відділенні інтенсивної терапії чотири дні і змушений був користуватися нічним судном, тому що моє насичення киснем зменшується, коли я занадто сильно повертаюсь чи рухаюся. Я не можу помитися. Я відчуваю себе абсолютно безпорадним і мені страшенно соромно, але мої медсестри чудові і дуже чуйні. Зараз я справді розумію почуття своїх пацієнтів за всі роки догляду за ними. Мене зменшують до 25 літрів на хвилину і 30 відсотків. Тепер мене переводять у терапевтичне відділення.

18 березня: я зменшений до 28 відсотків. Нарешті я можу досягти 1500 своїми легенями. Я сподіваюся врешті залишитися зі звичайною носовою канюлею. Приходить лікар. Я весь час чекав результатів мого мазка. Я - позитивний на Covid-19 ... Я чекав шість з половиною днів, щоб зовнішня лабораторія обробила тест. Мені легше, бо я нарешті маю діагноз, знаю, чомга я так захворів. Мені зменшують до чотирьох літрів на хвилину звичайною носовою канюлею, через чотири години до двох літрів на хвилину. Ще через чотири години мене переводять на оточуюче повітря. Моє насичення киснем становить 93 відсотки і більше протягом ночі.

19 березня: Коли я це пишу, я очікую, коли почнеться шестихвилинний тест на ходьбу. Це повинно показати, чи зможу я тримати рівень кисню, щоб повернутися додому. Через ізоляцію я весь час не мав відвідувачів.

Люди, з усіх цих причин, соціальна ізоляція - це добре. Будучи 31-річним, я ніколи не думав, що захворію. Я ніколи не думав, що буду госпіталізований або в реанімації. Багатьом не пощастить, як мені. Багато хто помре, особливо ті, хто має хворі легені або проблеми з серцем. Я прошу вас залишитися вдома.

https://www.blick.ch/news/ausland/31-ja ... 06853.html

Повернутись до “Коронавірус SARS-Covid-19”