http://www.pravda.com.ua/news/2007/6/11/60199.htm (можна не читати)
Стаття про квоти у виборчому списку для НУ та інших... Серед іншого йдеться і про те, чи включати до виборчих списків депутатів, що відмовилися здавати свої депутатські мандати на користь саморозпуску ВР (результат так і не зрозуміло).
Як на мене, то не про це має йтися мова. Навіть якщо таке і практикується - послуга за послугу - це повинно робитися пошепки. Партія як не як є ідеологічним формуванням, що мало б стояти вище усіх "мирських суєт".
Але і не це мене вразило. Ось фраза золота:
Беспалий - принциповий. Прихильно поставимося. Горошкевич та Келестина - жертви бізнес-інтересів. Певно їм співчувають, як заблудшим синам. Ну тоді Удовенка і Одайника вже й поготів потрібно пожаліти - вони хворіють.Існує шестеро депутатів, які відмовився складати мандат - Беспалий, Горошкевич, Келестин, Одайник, Ружицький, Удовенко.
Беспалий свою незгоду нещодавно пояснив публічно, а раніше він це регулярно робив на внутрішніх засіданнях. "Нашоукраїнців" на "бентлі" Горошкевича та Келестина вважають жертвами бізнес-інтересів. Удовенко і Одайник хворіють, тому втрата депутатства для них матиме наслідки в медичному обслуговуванні.
Вибачте, панове. Але чи доцільно тоді їх взагалі включати у списки? Де ж тут суспільна користь від таких депутатів? Жертв бізнес-інтересів згідно зі здоровим глуздом взагалі подалі від парламенту гнати треба. Та що там! Подалі від будь-яких державних посад. Потім і дивуватися не треба, звідки перебіжчики беруться.
А хворі? Як людям я їм щиро співчуваю. І було б доречно партії навіть виділити одно- чи і багаторазову допомогу у вигляді доброго медстрахування. Але з цієї причини просувати знову до парламенту?!!! Чи я чогось не розумію, скажіть, будьте ласкаві? Парламент таки не реабілітаційний центр і не лікувально-оздоровчий санаторій. Як будь-яка робота, робота депутата вимагає (чи принаймні передбачає) багато енергії та фізичного і психічно-емоційного здоров"я. Чи то таки допустимі такі акції милосердя у вигляді депутатського крісла, а точніше - медичної допомоги та додаткових благ поза депутатським кріслом, котре, вочевидь, частенько пустуватиме?
Ну і як останню ланку для критики виберу журналіста (Віктор Чивокуня). Як можна так само-собою-зрозуміло писати ці рядки? Невже не виникнуло бажання бодай напівнатяком прокоментувати ці факти? Вкінці статті він все ж вдається до злегка іронічного коментаря про апетити на портфелі у Луценка. То повного нейтралітету він таки не мав на меті дотриматися. Невже такі факти настільки в"їлися у мозок як абсолютно нормальні?
