Нова політичноекономічна вісь Стокгольм – Варшава – Київ
Додано: 08 квітня 2009, 21:57
КОНФЛІКТ інтересів: Україна програє з Литвою та Росією
Україна-Польща
# Якуб Логінов
Цього року з’явився унікальний шанс, щоб винести проект «Балтійський порт для України» на загальноєвропейський рівень. Це означало б нові ділові можливості для українців Вармії й Мазур та Помор’я, стало би вагомим кроком на шляху до європейської інтеґрації України. На жаль, Польща не бажає використати цей шанс, оскільки на заваді стоїть позиція віце-міністра інфраструктури Анни Випих-Намйотко.
Реґіон Балтійського моря 2009 р. матиме свої п’ять хвилин в ЄС, а разом з тим, хоч це звучить парадоксально, зросте увага Брюсселя й до України. 1 липня президентство в Євросоюзі займе Швеція, яка являється найбільшим союзником України серед країн «старої» Унії.
Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт не приховує своїх антиросійських переконань і бажає максимально відсунути зону впливу Росії від берегів Балтики. Саме тому Більдту потрібен союз із Києвом та послідовне зміцнення енергетичної незалежності України. Є навіть перші ефекти цієї політики – не так давно шведський прем’єр підписав з Юлією Тимошенко цілий ряд порозумінь про співпрацю у сфері енергетики, екології та науки, задумані як перший крок до формування нового «стратегічного партнерства», так званого північного виміру української євроінтеґрації.
Плани Більдта далекоглядні – створити нову політичноекономічну вісь Стокгольм – Варшава – Київ, яка буде надалі поширюватися в напрямку Закавказзя і Казахстану. Тим самим буде забезпечено створення транспортного коридору для енергоносіїв, який мав би вдарити по імперських амбіціях Росії. Разом з тим Швеція хотіла б налагодити й коридор для швидких поставок контейнерів, розвивати експансію скандинавських фірм на перспективних ринках України, Причорномор’я і Центральної Азії. Цей коридор – альтернативний для окружного морського маршруту й незалежний від Росії шлях до Китаю, а також Ірану та Індії, значення якого в сьогоднішніх реаліях важко переоцінити.
У ці тенденції досконало вписується започаткована в листопаді 2007 р. ініціатива «Балтійська Україна». Як відомо, вона передбачає утворення українськобілоруського портового комплексу в Ельблонзі, який після перекопання Коси мав би стати частиною портової асоціації Ґдиня-Ельблонґ з участю нового аеропорту Ґдиня-Косаково. Разом з тим пропонується модернізувати залізничні сполучення Ґдині й Ельблонґа з Україною (через Варшаву, Люблин і двома відгалуженнями на Раву-Руську та Ягодин), а також Білоруссю (через Ольштин, Елк, Білосток). Інтелектуальним центром такого бізнес-проекту мав би стати «Український діловий центр» – інкубатор підприємництва в ельблонзькому технопарку «Моджевина», де працювали б експерти українського й білоруського ринку.
Шведське головування в ЄС – це ідеальний момент для того, щоб цей проект набрав загальноєвропейського значення. Тим паче, що йдеться про створення залізничного коридору не тільки до маленького Ельблонґа, а й до Ґдині, яка поруч з ним мала б бути брамою між Україною та Скандинавією. [...]
Повний зміст статті: 13 квітня 2009
Автор є польським кореспондентом «Дзеркала тижня» та редактором порталу «Балтійська Україна» – www.baltic-ukraine.com
«Наше слово» №13, 29 березня 2009 року
http://nslowo.pl/content/view/387/103/
Україна-Польща
# Якуб Логінов
Цього року з’явився унікальний шанс, щоб винести проект «Балтійський порт для України» на загальноєвропейський рівень. Це означало б нові ділові можливості для українців Вармії й Мазур та Помор’я, стало би вагомим кроком на шляху до європейської інтеґрації України. На жаль, Польща не бажає використати цей шанс, оскільки на заваді стоїть позиція віце-міністра інфраструктури Анни Випих-Намйотко.
Реґіон Балтійського моря 2009 р. матиме свої п’ять хвилин в ЄС, а разом з тим, хоч це звучить парадоксально, зросте увага Брюсселя й до України. 1 липня президентство в Євросоюзі займе Швеція, яка являється найбільшим союзником України серед країн «старої» Унії.
Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт не приховує своїх антиросійських переконань і бажає максимально відсунути зону впливу Росії від берегів Балтики. Саме тому Більдту потрібен союз із Києвом та послідовне зміцнення енергетичної незалежності України. Є навіть перші ефекти цієї політики – не так давно шведський прем’єр підписав з Юлією Тимошенко цілий ряд порозумінь про співпрацю у сфері енергетики, екології та науки, задумані як перший крок до формування нового «стратегічного партнерства», так званого північного виміру української євроінтеґрації.
Плани Більдта далекоглядні – створити нову політичноекономічну вісь Стокгольм – Варшава – Київ, яка буде надалі поширюватися в напрямку Закавказзя і Казахстану. Тим самим буде забезпечено створення транспортного коридору для енергоносіїв, який мав би вдарити по імперських амбіціях Росії. Разом з тим Швеція хотіла б налагодити й коридор для швидких поставок контейнерів, розвивати експансію скандинавських фірм на перспективних ринках України, Причорномор’я і Центральної Азії. Цей коридор – альтернативний для окружного морського маршруту й незалежний від Росії шлях до Китаю, а також Ірану та Індії, значення якого в сьогоднішніх реаліях важко переоцінити.
У ці тенденції досконало вписується започаткована в листопаді 2007 р. ініціатива «Балтійська Україна». Як відомо, вона передбачає утворення українськобілоруського портового комплексу в Ельблонзі, який після перекопання Коси мав би стати частиною портової асоціації Ґдиня-Ельблонґ з участю нового аеропорту Ґдиня-Косаково. Разом з тим пропонується модернізувати залізничні сполучення Ґдині й Ельблонґа з Україною (через Варшаву, Люблин і двома відгалуженнями на Раву-Руську та Ягодин), а також Білоруссю (через Ольштин, Елк, Білосток). Інтелектуальним центром такого бізнес-проекту мав би стати «Український діловий центр» – інкубатор підприємництва в ельблонзькому технопарку «Моджевина», де працювали б експерти українського й білоруського ринку.
Шведське головування в ЄС – це ідеальний момент для того, щоб цей проект набрав загальноєвропейського значення. Тим паче, що йдеться про створення залізничного коридору не тільки до маленького Ельблонґа, а й до Ґдині, яка поруч з ним мала б бути брамою між Україною та Скандинавією. [...]
Повний зміст статті: 13 квітня 2009
Автор є польським кореспондентом «Дзеркала тижня» та редактором порталу «Балтійська Україна» – www.baltic-ukraine.com
«Наше слово» №13, 29 березня 2009 року
http://nslowo.pl/content/view/387/103/