На всі 250% згідна. Була там я пізньої осені, коли всі квіти вже пов"яли і трава пожухла, а дощ моросив цілісінький день. Але навіть і у таку пору я була вражена красою Софіївки. І завжди всім радила туди їхати. І досі раджу. До речі, я десь чула, що цей парк входить до десятки найкращих парків світу. І охоче погоджуся з цим.
А ще б радила взяти якогось гіда - тоді цей парк перед вами просто оживає багатьма різноманітними історіями, легендами, переказами.
У старовинному українському місті Умані є мальовничий, гідний великого подиву, куточок, який цілком справедливо здобув право називатися чудом України, перлиною України. Такою перлиною є дендрологічний парк Софіївка Національної Академії наук України - видатне творіння кінця XVIII-початку XIX ст., поема з каменю, води, зелені, архітектурних споруд і скульптур. Парк, що розкинувся на площі близько 170 га, і сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю.
Парк Софіївка був створений власником міста Умані польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як подарунок красуні-дружині, гречанці Софії Вітт-Потоцькій. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено талановитого польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку народні майстри- умільці Уманщини. Місце для будівництва Софіївки було вибране дуже вдало: невеликий струмок, здавна прозваний Багном
(пізніше річка Кам'янка), столітні дуби, яруги і природні джерела кришталево чистої води, нагромадження кам'яних брил .
З 1796 до 1802 року копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд . В парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу .
Прикрасили парк мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії та Франції.
Уманські умільці створили в долині свою невелику Елладу, батьківщину красуні дружини Потоцького. Багато безіменних трударів позбулися біля цього "дива" здоров'я й життя. Імена їхні невідомі. Проте зберігся список у Центральному державному історичному архіві (м. Київ), за яким встановлено, що серед творців Софіївки були кріпаки з прізвищами Заремба, Закуренко, Герасименко, Троян, Чорнокриленко .
Вічна їм слава й шана, нашим талановитим предкам, за їхнє геніальне творіння. Парк не вдалося завершити за початковим планом: він переходив від одного господаря до іншого. Після смерті Станіслава й Софії Потоцьких парк успадкував їхній син Олександр.
У 1831 році після польського повстання, в якому він брав участь, всі володіння Потоцьких були конфісковані й передані Київській казенній палаті, а з 1836 до 1859 року парк підпорядковується Управлінню військових поселень, яке розпочало в ньому реставраційні й відновлювальні роботи. За цей період збудовано багато архітектурних споруд і об'єктів ( башти при входах у сад, павільйон Флори, Рожевий павільйон на острові Анти - Цирцеї, обладнана тераса Муз, встановлено чавунного змія на фонтані ). У цей період Софіївка називається Царициним садом.
У 1859 році парк перейшов на утримання Головного училища садівництва Росії переведеного з Одеси до Умані. Під керівництвом відомого вченого В. Пашкевича в Софіївці значно збагатилась колекція рідкісних екзотичних рослин. У 1919 році парк стали називати Садом III Інтернаціоналу.
У 1929 році парк оголошено державним заповідником. Йому надається статус самостійної установи, яка кілька разів передається в підпорядкування різних відомств. З 1955 року парк підпорядковується Академії наук України. Сьогодні Софіївка є цінним науковим і культурно-освітнім центром .З 1991 року їй надається статус науково-дослідної установи НАН України. Кожний куточок парку овіяний міфами й легендами стародавньої Греції та Риму, пов'язаний з переказами та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. З якого б ви боку не зайшли до парку, він скрізь прекрасний !
Але наскільки я знаю - траса там непогана (Одеська), тому можна і швидко доїхати. Скільки зараз такса за перевищення швидкості? 2 десятки? То можеш як в тому анекдоті:
зупиняє посеред села міліціонер мерса:
- Як же так, хлопці. Тут знак 40, а ви 140... Негарно, негарно... Будемо щось думати.
- Ну то кажіть, що думати будемо.
- Я так думаю 20.
"Хлопці" дають 40.
- Хлопці, я кажу -20.
- Та ми чули, тільки хочемо на такій же швидкості і виїхати з вашого села.
Svitlana писав:Але наскільки я знаю - траса там непогана (Одеська), тому можна і швидко доїхати. Скільки зараз такса за перевищення швидкості? 2 десятки?
Траса пречудова! Але ж не автобан, знаку нема. Та в нас в Україні я один раз бачила знак автобану, як їхати до Борисполя, то там може кілометрів 10 його протяжність. Ото й все :( !
А за перевищення швидкості не більш як на 20 км/год - попередження (що жоден наш міліціонер не зробить) або 17 грн (з копійками).
Блукаючи в інтернеті натрапила на гарний сайт про цікаві місця України. Цей сайт створений дівчиною, яка багато подорожує, все що бачить фотографує і вміщує на цьому сайті з коментарями і короткою довідкою. Там подані такі місця, про які я ніколи не чула і не бачила.