Інтерв'ю української студентки у Швейцарії - як воно тут

Школи, вузи, курси, наука, все довкола освітньої галузі. Курси водіїв - в темі про странспорт, фахові курси та підтвердження дипломів - тема про роботу.
Info
Site Admin
Повідомлень: 543
З нами з: 09 червня 2010, 15:19

Інтерв'ю української студентки у Швейцарії - як воно тут

Повідомлення Info »

http://www.quadrivium.org.ua/ua/publica ... 1420465630

Ніна Карнаух



Університет Санкт-Галлен (Швейцарія)
(University of St. Gallen)


1. Де Ви навчаєтесь? (спеціальність, факультет)
Я навчаюсь в аспірантурі за спеціальністю «Економіка та фінанси» в Університеті Санкт-Галлену у Швейцарії.

2. Чому саме цей навчальний заклад Ви обрали, які документи Вам були потрібні для цього? Чи важким був аплікаційний процес?
До вступу в аспірантуру отримала освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра і магістра за спеціальністю «Комп'ютерні науки» в Інституті прикладного системного аналізу Київського політехнічного інституту. Починаючи з четвертого курсу, паралельно працювала на ставку 50-70% аналітиком у казначейському відділенні банку в Києві. Таким чином я побачила роботу фінансового сектору зсередини. Перші два роки мені було безмежно цікаво, я багато чому вчилась, але потім почала розуміти, що не зможу повністю використовувати свої знання та вміння в цій професії. В Україні в фінансовому світі рівень математики та моделей, що застосовуються, - на дуже простому рівні, і для цього геть не потрібно мати математично-орієнтовану КПІ-шну освіту. Мені стало шкода тих п’яти років, витрачених на здобуття непростих знань. Подумала, що напевне, в країні з найрозвинутішою фінансовою системою я зможу використати свої здобуті у КПІ знання. На той момент я жодного разу не була за кородоном. У вуз якої країни вступати? В голову прийшла стереотипна відповідь про найбільш фінансово розвинуту країну в світі – Швейцарію.
Ще рік до того я казала всім, що ніколи не буду вчитися в аспірантурі, що ніколи не зможу поїхати на довгий час за кордон... А тут несподовано для самої себе була готова до цього. Шукаючи грантові та стипендіальні програми в інтернеті, знайшла інформацію про стипендію уряду Швейцарії, яку пропонують для магістрів, аспірантів і постдокторських досліджень, вирішивши вступати до аспірантури.
Аплікаційний процес охоплював переклад залікової книжки, опис дослідницького проекту та лист-запрошення від професора швейцарського університету. Останній документ за відсутністю будь-яких контактів отримати не так просто, але можливо. Я написала в усі сім найбільших університетів Швейцарії – усім професорам мого профілю, загалом більше 50 імейлів. Професор, під керівництвом якого я зараз працюю, попросив ширшої інформації про мій дослідницький проект (я під час навчання в КПІ більшість проектів із програмування і наукових статей робила в сфері фінансів – це допомогло) та мої оцінки, після чого погодився написати запрошення.
До речі, виявилось, що той опис проекту на п’ять сторінок зробити не так і просто. Я витратила на цю роботу декілька тижнів, двічі отримувала зворотній зв’язок від свого професора, що допомогло мені вдосконалити проект.
Основним коментарем мого професора було «попроси когось відредагувати англійську»... Знайшла через інтернет аспіранта Олега з України – він, на щастя, мені просто так допоміг (до сьогодні з ним підтримую зв’язок, він тепер професор в Австралії).
Для вступу в аспірантуру необхідно було скласти два іспити – англійська мова та GRE математичний тест.
Свій рівень англійської активно вдосконалювала упродовж восьми місяців. Лише з четвертої спроби склала іспит TOEFL на 107 балів (прохідний бал – 110; перший пробний тест склала менше, ніж на 80). До GRE готувалась десь 2 тижні (з математичною освітою його скласти неважко), отримала максимальний результат.
Паралельно подала всі документи в посольство, потім пройшла співбесіду з консулом.
Аплікаційний процес був непростим, але в результаті стипендію мені дали, в університет прийняли. Наче мала змогу знову спати спокійно. Але ні, була вся в очікуванні – що воно таке – геть інша країна, інші люди, інший менталітет, навчання в закордонному вузі....

3. Яку принципову різницю або подібність між українською і закордонною системою вищої освіти Ви відчули у перший місяць свого навчання?
Різниці:
1) перші місяці було важко сприймати все англійською мовою;
2) «шара» по жодному предмету не пройде;
3) те, що на іспиті можна списати, – такого поняття не існує взагалі;
4) немає академічних студентських груп;
5) багатонаціональна аудиторія (аж очі розбігаються);
6) професори майже не використовують звичайну дошку – всі матеріли лекцій демонструються на слайдах;
7) можеш під час лекції займатись своїми справами – ніхто тебе за це не буде осуджувати, взагалі роби, що хочеш, тільки не заважай тим, хто хоче шось зрозуміти;
8) дуже типово начатися в бібліотеці чи в спеціально відведених кімнатах в університеті, де перед іспитами о 9 ранку вже нема місць.
Подібність:
1) так само можеш частину оцінки отримати завдяки активній роботі (виконання завдань, написання робіт) під час семестру;
2) іспити проходять як в усній, так і письмовій формі;
3) можеш задати питання професору, якщо тобі щось не зрозуміло;
4) більшість студентів готові допомогти, якщо потрібно, формуються невеличкі групи, з якими ти, як правильно, разом навчаєшся;
5) якщо стараєшся навіть з найважчого предмету з початку семестру, то все вийде, нема нічого неможливого.

4. Як зазвичай проходить Ваш навчальний день?
У мене період пар був лише перші півтора року, а зараз вже 2 роки, як триває дисертаційна фаза. Тобто я відвідую деякі семінари, але вони без оцінки. Там студенти презентують свої та інші роботи. Але більшість часу відведено на дослідження (написання статей). Як правило, зранку іду в офіс, працюю, а потім – додому чи на спорт, чи на зустріч із кимось. Більшість часу в офісі я займаюсь дослідженнями, тобто читаю статті, програмую щось, пишу імейли з результатами дослідження чи сам текст. Це займає близько 70% робочого дня. Оскільки зараз я працюю асистентом свого професора, в Інституті банківської справи та фінансів при університеті, у мої основні обов'язки входить допомога йому з організації навчальної дисципліни для магістрів «Теорія фінансів». Я допомогаю студентам, якщо вони не розуміють матеріал, перевіряю їх домашні завдання та іспити, відповідаю на їхні питання в соцальній мережі фейсбук у групі по курсу, тощо.

5. Ваш улюблений предмет? (чому?)
Я люблю Asset Pricing – спочатку проходила його в університеті, але мало що зрозуміла. Потім вирішила пройти цей курс на Coursera.org від автора однойменної книги, професора університету Chicago John Cochrane. Після того я полюбила цей предмет. Чому? Тому що для мене якість мого навчання дуже залежить від викладача. Взагалі вважаю, що онлайн курс – це дуже ефективний метод навчання. Будучи однією з кращих студентів цього курсу (серед 30000 осіб з усього світу), мені пощастило бути цього року «community teaching assistant», тобто онлайн відповідати на питання нових студентів. Якщо комусь цікавий цей курс, буду рада Вас тут бачити: https://www.coursera.org/course/assetpricing

6. Над яким проектом Ви зараз працюєте?
На разі працюю над двома дослідницькими проектами. Перший проект базується на статті, над якою я працюю з двома професорами. Взагалі мати гарного супервайзера (наукового керівника) – дуже важливо. Треба звертати увагу не тільки на те, щоб у Вас наукові інтереси були схожі, але ще й на особисті якості професора. Без його підтримки і віри в тебе далеко не підеш. Часто може щось не виходити, потрібна рекомендація чи просто гарне людське відношення, і тоді наукові керівники виступають у ролі твоїх других батьків. Інший проект – мій власний, і зараз над ним треба активно працювати, оскільки результати в співавторських проектах – це добре, але власні результати показують, що ти сам, як незалежний дослідник, є сильним.

7. Що Вас найбільше вразило в особливостях менталітету населення країни Вашого навчання?
1) Спорт – у Швейцарії всі, реально всі, займаються спортом мінімум раз на тиждень, а в середньому – 2-3 рази на тиждень. Я вирішила не пасти задніх, і ось уже два роки, як ходжу на теніс, і рік, як граю в сквош. Також граю за збірну жінок і чоловіків Сент Галлену в настільний тенніс. В ідеалі, хотіла б ще на танці ходити хоч інколи, але часу не вистачає. Планую в наступному році це надолужити.
2) Інтернаціональність – усі люди були за кордном, більшість подорожують щороку. І тут я маю на увазі не лише Європу, але й Азію, Америку, Африку.
3) Вік студентів – у Швейцарії школу закінчують у 19 років і після того можуть ще подорожувати, хлопці йдуть на рік на «воєнку» і тільки потім починають навчання в університеті, в 20-21 рік. Тому, почавши аспірантуру в свої 22 роки, я була тут наймолодшою. В 23 роки я навчала магістерських студентів, і їхня більшість була старша за мене. Але треба врахувати, що в Швейцарії лише 30% людей після школи ідуть в університет. Ще десь 20-30% ідуть у 4-5-річний технікум, більш орієнтований на практичні дисципліни. А всі інші упродовж 1-2 років «готуються» до професії, працюючи на посадах, які не вимагають тривалої освіти (наприклад, продавцями, консультантами, тощо)
4) Гендерний момент – на моїй спецільності в університеті – 70% хлопців. Це нетипово для економічного вузу (в Україні було б 70, а то і більше відсотків дівчат). Для довідки, в технічному вузі тут 90% хлопців. Хлопці тут за собою слідкують більше ніж українські, дівчата – менше.
5) Дорослішання пізніше – в 25 років типовий студент вчиться в магістратурі і не одружений. Середній вік одруження – 30-32 роки. 20-27 років тут – це час для «гулянок» і планування кар’єри, а геть не для будування сім’ї. Звичайно ж, є виключення, але загалом тенденція така.
6) Друзі – звісно, менталітет людей інший, і люди, які виросли в іншій культурі і за інших фінансових умов, просто по дефініції ніколи не зможуть зрозуміти нас повністю. Спочатку мене це гнітило. Треба просто їх зрозуміти, зрозуміти їх цінності і знаходити перетин з цим, і буде дуже цікаво. Людина, котра не жила і ніколи не була в Україні, не зможе пропустити через себе те, що в нас на душі, і це геть не їх вина. Звичайно ж, найглибші дискусії можуть бути тут у мене з російсько- та україномовними людьми. Але я навчилась знаходити спільну мову і добре проводити час і з іноземцями. Їхні погляди на життя дуже відрізняються, і мені дуже цікаво їх пізнавати і розуміти.

8. Які Ваші враження від міста, студентського містечка, ВУЗу? Як Ви облаштовували свій побут? Які преференції, бонуси у студентів Вашого навчального закладу?
Сент Галлен невеличкий – тут 70 тис. осіб. Зовсім недалеко – Цюріх. Я три роки ділила квартиру з 1-2 іншими людьми, але вже півроку живу одна в квартирі з прекрасним видом на зелений схил.
Усі студенти мають можливість безкоштовно відвідувати багато спортивних секцій, мають великі знижки на заняття з тренерами (наприклад, теніс, сквош, плавання). Групові заняття з аеробіки та фітнесу, спортзал і т.п. – безкоштовні. Взагалі вибір можливих спортивних секцій дуже великий і, як на мене, задовільнить кожного, тільки б часу не все вистачило.
До 25 років проїзд на потязі по всій Швейцарії до 7 вечора – безкоштовний за умови покупки спеціальної картки. Мені вже скоро 26, тому такого щастя більше немає.

9. Як відпочивають студенти Вашого ВУЗу?
1) Спорт – походи в гори, катання на лижах, гра в теніс, біг. Все по-здоровому.
2) Відпочинок у барах та на дискотеках.
3) Вечірки в когось вдома – дешевше і зручніше. Була якось на вечірці, де було більше 100 чоловік у 4-кімнатній квартирі. Якщо при такій «паті» не викликали поліцію, значить, «паті» пройшла погано =) Але зазвичай домашні вечірки на 5-10 чоловік – це більш типово.
4) Якщо літо, студенти часто ходять в «Баді» – це такі відкриті басейни, де також можна купити поїсти, пограти в волейбол та позасмагати.

10. Чи плануєте Ви повертатись в Україну? Щоб Ви привнесли із закордонного ВУЗу, де Ви навчаєтесь, в українські ВНЗ?
З наступного вересня я хочу поїхати на рік до одного з топових американських вузів і подивитись, як там. Тоді в мене буде повніша картина, як хто в різних країнах навчається =) Привнесла б більшість пуктів, про які написала у «різницях» у моїй відповіді на третє питання. Залишила б часте використання звичайної дошки, а також наявність академічних груп – це зближує людей і допомагає в навчальному процесі.
Наприкінці скажу, що жодного разу не пожалкувала, що кинула хорошу роботу в Україні і своє життя там, щоб вступити тут в аспірантуру. Україна – це як моя сестра, вона моя рідна, я її дуже люблю і при можливості підтримаю та не залишу в біді. Швейцарія на разі – це мій бойфренд. Я не могла жити все життя з сестрою, захотілось пожити трохи з бойфрендом. На разі трохи наситилася цим бойфрендом і хочу спробувати нового – Америку. =) А там далі подивимось. Колись у житті настає час, коли треба робити те, що саме ВАМ хочеться, а не те що нав’язує суспільство чи батьки...
Аватар користувача
Kateryna

Re: Інтерв'ю української студентки у Швейцарії - як воно тут

Повідомлення Kateryna »

Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, як можна зв'язатися з цією студенткою? Маю декілька запитань до неї. Хотіла б поспілкуватися.
Заздлегідь вдячна!
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Re: Інтерв'ю української студентки у Швейцарії - як воно тут

Повідомлення Svitlana »

У вас до неї особисті запитання? Інакше, ви б тут краще написали запитання, якщо то загально щодо навчання у вузі, вам би може і інші досвідом поділилися.
Вона вже просто поїхала зі Швейцарії. Знайти її можна через пошук взагалі-то.
Kateryna
Транзит
Повідомлень: 2
З нами з: 26 вересня 2016, 20:02

Re: Інтерв'ю української студентки у Швейцарії - як воно тут

Повідомлення Kateryna »

Світлана, дуже дякую за відповідь! Наразі я вже зв'язалася з Ніною. У випадку необхідності загальної інформації обов'язково скористаюся більш ширшими можливостями Вашої сторінки. Дякую!
Відповісти

Повернутись до “Освіта, діти”