Дарунок до Миколая :)

[Оксанка]

Мої вітання у чудовий Андріївський вечір ;)
Ось і знову я прийшла до Вас із гостинцями, які збирали усі поети нашої гутірки Sevama, найкращі із дарунків ми передаємо українським діточкам

:) Хай похваляться Святому Миколаю своїм умінням розказувати віршики :)

твори для дітей :)

Віталій Шуркало

Сувора тітонька-зима
Кожух свій білий зодягла,
Сніжком присипала дахівки,
Усі подвір’я і домівки.

Мороз чіпляється за ніс,
До рученяток не поліз –
Вдягнула мама рукавички,
Поцілувала тепло в личко.


Олексій Бик

Про Котика

Котик Мурчик не мурчить -
Ліг на ліжко і мовчить.
Я тягну його за вухо -
Хочу пісеньки навчить

[Оксанка]

Тетяна ДІГАЙ

Ген, попідлісся...

Ген, попідлісся
Хатка підлізла.
Шиби засліплі
Бавляться світлом.
Річечка бродом
Воду скородить.
Давня криничка...
Хто ж тут господар?
Півень? Синичка?
Спокій і тиша.
Тільки десь миша
Точить горішок.


Оксанка Яблонська

Медова :)

Бігла якось по дорозі -
Й поколола чимось нозі...
Глечик несла та й розбила,
Меду всюди я налила!
Так у ньому липко й в'язко,
Що налипла люба казка..
Та прибігли чоловічки,
Принесли мені водички:
Ми від меду все відмили
І таке воно вже миле!
Ще прийшли маленькі гноми,
Вмили крапки, вмили коми
І слова усі чудові
Засвітились в любій мові.
Колір меду - колір злата...
Смаком - грушенька крислата...
Ручки мию, йду до хати -
Ніч прийшла... Потрібно спати...
Щоби завтра знову зранку
Меду нести повну банку

[Оксанка]

Ірина Ярошенко

Морквинка

Стрибав зайчик повз ялинку,
Раптом бачить - там морквинка.
"Навесні, напевно, зник
Тут великий сніговик.
В нього морква замість носа,
То й лежить ось тут і досі."
В лапки він морквинку взяв
І додому пострибав.
Нагодує там малят -
Шість малесеньких зайчат.


Загадка-віршик про кота

Звір живе у нашій хаті,
В нього вушка волохаті,
Хвостик, лапки і живіт.
Здогадайтесь, хто це? Кіт!

Любить мишок він ловити
І вночі гулять ходити.
А в обід лягає спать,
Починає муркотать.


Валентин Бендюг

Святий Миколай

В морських походах козаків,
В степах безкраїх чумаків
Охороняв і боронив
Чудесний образ Миколая.
Ікону ту й рибалки знають -
Без неї в море не підуть, -
Їх Миколай охороняє,
Додому завжди вкаже путь.
Крізь шторми проведе і бурі,
Не дасть забути рідний край
Цей чудотворець добрий, мудрий
І справедливий Миколай.
Він – покровитель всіх звіряток
І лісових і степових,
А наших хлопчиків й дівчаток –
Хрещений батько він усіх.

***

Ми - сніжинки - з неба впали
Уночі, кjли ви спали.
Ми тим часом землю вкрили,
Всі ялинки нарядили,
Заіскрилися на глиці, -
В небі зорі - нам сестриці!

***
Перші кроки я роблю,
Та ходить уже люблю:
Чимчикую, чеберяю, -
За хвоста кота впіймаю.

***
Промінь останній зстригали стрижі,
Сонце за обрій ховалось,
Та й зупинилось у дня на межі,
Мов солов’їв зачекалось.

Ось за рікою вже тьохнув один…
- Ку-ку! – зозуля озвалась.
Поміж лататтям у теплій воді
Жабки співати збирались.

Роси лягали, тумани пливли,
В сутінках тіні щезали…
Ось вже і жабки свій хор завели,-
Сонечко спать проводжали.

[Оксанка]

Олена Багрянцева

ігрові віршики

Вірш-гра “Знайди два однакових слова”


Любить сир і смачненькі горішки
Сіра МИШКА, що в нірці живе.
І в комп’ютері в тата є МИШКА.
Та вона не лякає мене.
***
Є у стільчика СПИНКА зручна.
Примощуся на нього гарненько,
Щоб була в мене спина міцна,
Щоб була в мене СПИНКА рівненька.
***
Із клена злетить пожовтілий ЛИСТОК
І буде в повітрі кружляти.
Я швидко візьму олівець і ЛИСТОК –
Осінню красу малювати.
***
Зайчик має гарні ВУШКА –
Довгі та біленькі.
І у голочки є ВУШКО –
Тільки ще маленьке.
***
ШАПКУ я вдягаю влітку і зимою.
В спеку і морози – скрізь вона зі мною.
І грибочок в лісі ШАПОЧКУ вдягає.
Він себе надійно нею захищає.
***
В свою довгу русяву КОСУ
Оля квіти вплітає щоранку.
А мій дід має гостру КОСУ,
Щоб косити траву на світанку.
***
Зірву я з гілки яблучко смачне,
Візьму його за ХВОСТИК кострубатий.
Собака мій на радощах почне
Своїм пухнастим ХВОСТИКОМ виляти.


Юлія Смаль


Зима

Зимо, зимонько-зимо, сніжна красуне!
Ми чекали на тебе цілий рік, цілий рік,
І коли танцювали гаївки з весною,
І коли куштували перший літній пиріг.

Ми чекали на сніг і морозні розваги,
І як прийде у хату святий Миколай,
І листи під матрасом до нього ховали,
Все молились: "Святотче, листи почитай!".

Бо я хочу машину і пульта до неї,
І на літо новенький, швидкий самокат,
Ще льодяників торбу і книжку про фею,
Що бажання виконує, був би я рад.

А я мрію про ляльку красиву-красиву,
Щоб з дівчатами гратись улітку в дворі,
І сестричку ще хочу малу, галасливу,
Або братика хай подарують мені.

Як прийде в нашу хату різдвяний святвечір,
Ми ялинку прикрасим, і дідух, і дім,
Будем їсти кутю, подарунки малечі
Приготують завчасно на радість усім.

Ванда Савранська

Рідні назви місяців

Січень
Січе сніговій, заметілі гудуть −
То січень прийшов у кожусі з крижини.
А діти давно його кличуть і ждуть:
Мерщій на санчата погожої днини!

Лютий
Не печи, мороз, не лютуй,
Білу стежку нам подаруй.
Буде весело у парку
Бігти лижами по сніжку.

Березень
Берези, берези несміло
Прокинулись! Соки гудуть.
Припали до стовбурів білих
Малі оленята − і п’ють.

Квітень
Квіти в квітні ронять роси,
А коли весна не пізня,
Розквітають абрикоси
І бузкова лине пісня.

Травень
У райдужних росах шовковії трави,
У пахощах луки − це травень, це травень.
Дідусь мій удосвіта берег косив,
А слідом лелека стернею ходив.

Червень
Черв’ячок куштує раннє яблуко,
І червлене сонце гріє нас.
Сонце красне! Ти пливеш корабликом,
Червень до ріки гукає нас.

Липень
В медові пахощі закуталися віти,
Спекотний місяць липнем нарекли.
Солодка млість розлита у повітрі,
Канікули зеніту досягли.


Серпень
Серпами жито жали в серпні −
Гудуть комбайни в полі нині.
Жнива ідуть, хоч жар нестерпний!
Усі радіють щедрій днині.

Вересень
Теплий ранок. Верес квітне.
Серце вересень зігрів.
Небо слухає блакитне
Сміх і вереск школярів.

Жовтень
Коли побачиш − світ навколо жовтий
Завмер у тиші золотавих снів,
То знай, що це чаклун-художник жовтень
За ніч розмалювати все зумів.

Листопад
Віє, віє вітровій,
Листя скубає підряд.
Шурхотить листочків рій,
Бо надворі − листопад.

Грудень
Сніжинки білі на опалім листі,
Земля грудками узялась давно −
Усе заснуло. В інеї іскристім
Гілки, мов казка, дивляться в вікно.

Кіт Туман

Впав туман на нашу хату,
На дерева, на паркан.
Із туману, волохатий,
Вийшов сірий кіт Туман.

Прочинив повільно двері,
Обійшов усі кути:
− Що ж, чекатиму вечері.
Я ваш кіт. А хто тут ти?

Я, звичайно, розгубився:
− Розумієш, це мій дім.
В ньому я давно прижився,
Та живи і ти у нім!

Тільки що нам скаже тато?
Хто повірить в те, що ти,
Велетенський, волохатий,
Із туману міг прийти?

Кіт спокійно потягнувся,
Кіт поважно позіхнув,
Покрутив антени-вуса,
Вимкнув очі… і заснув.

Я таких ніде не бачив,
Не бува таких котів.
Він прибулець тут, неначе
Із прадавніх комишів.

Я вщипнув себе за щоки −
Може, я насправді сплю?
Я протер обидва ока −
Чом кота я вже люблю?

Що за казка, що за чари
Полонили білий світ? −
Кіт, пухнастий, наче хмари,
Загадковий сірий кіт.

Я йому погладив вуха.
Котик спить, а вуха − ні.
Він антенами порухав
І замуркав уві сні.

Оленка Буш

Як постука Миколай...

Ой, Богданку, вже лягай!
Бо постука Миколай.
У віконце, чи у двері
Вже й до нашої оселі,
Подарунки принесе.
Під подушку підкладе.
Якщо ти не будеш спать,
Миколай не буде знать,
Подарунок дарувать,
чи лозину залишать??

[Оксанка]

Юрiй Лазiрко

Святий Миколай

Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Поспішав Дід Миколай.

З року в рік мішок за спину,
Де дарунків на родину,
Як зима розсипле стружку,
Він кладе всім під подушку:

Пів цукерочків торбини,
Апельсини, мандарини,
Та ще різної різноти.
Щось комусь, якійсь щедроти.

Що ся стало у Маринки?
Бо на личку дві сльозинки
Покотилися додолу.
-Не піду, говорить, в школу!

Ранком шусть... нема нічого.
Подаруночка такого,
Що давно уже чекала.
Лиш подушка пустувала.

-Ти не плач, моя Маринко,
Витри з личенька сльозинку.
В Дідуся дітей багато.
Задзвонив з роботи тато.

-Я його вже повстрічав,
І мені він передав
І для Тебе подарунок,
Та солодкий поцілунок.

-Так що, люба, не журися,
Та зі мною не сварися.
Власне чемній лиш дитині
Буде подарунок нині.

Нічко-ніченько сріблиста,
Він прийшов таки до міста
Через вічність, через край
Добрий Дідо Миколай.