Про віру

Після служб завжди організовуються зустрічі-посиденьки
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Про віру

Повідомлення Stephan »

Віра, я вважаю - це особиста справа. Але...
Чи можу я сказати, що мене не цікавить те, як вірять інши? Скажу відверто -мене цікавить. Не раді того, щоб просто знати, а раді того, щоб знайти таких же віруючих як я сам.
Питання віри - це питання спасіння. Тобто, дійсного духовного існування після Переходу.
Я поважаю інши релігії, але я маю бажання мати те коло людей, які дивляться на питання сумління, так само як і я.
Багатовікова історія якихось религій мене , на жаль, не привалює. Бо я бачу в цій історії багато такого, що не надихає. Для мене немає проблем прикласти зусилля, щоб зрузуміти інші віри, та інші світобачення. Але вібір залишається за мною.

Як вважаєте Ви, шановні учасники Форума? Як Ви дивитеся та відноситесь да питання віри?
Якось буде!
Аватар користувача
Olenka
Дозвіл С
Повідомлень: 415
З нами з: 17 березня 2007, 15:32
Звідки: Thalwil

Re: Про віру

Повідомлення Olenka »

Stephan писав:Віра, я вважаю - це особиста справа. Але...
Чи можу я сказати, що мене не цікавить те, як вірять інши? Скажу відверто -мене цікавить. Не раді того, щоб просто знати, а раді того, щоб знайти таких же віруючих як я сам. Але вібір залишається за мною.
Я теж вважаю, що віра- це особиста справа.
Відношусь як до віруючих так і до не віруючих однаково.
Але вважаю, що віруючі пройшли вже через якісь випробування і порушити духовні заповіді їм на багато складніше ніж не віруючому.
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Я не дуже зрозуміла як саме віриш ти, Степане. Але подібне питання я якраз і планувала розмістити після недавньої дискусії з друзями.

Як я розумію зараз все більше і більше є людей віруючих, котрі церкви або якоїсь релігії не визнають. Або точніше сказати - відійшли. Тобто вони належать до якоїсь релігії (конфесії) традиційно, як правило, від батьків. Але, самовизначившись, а по суті перелопативши гори літератури та поспілкувавшись з представниками інших релігій, доходять висновку, що у всіх релігій лише назви інші (назви і релігій і понять релігійних), а суть - одна. Особисто я теж схиляюся до такої думки. Окрім літератури немалу роль зіграли також і розмови зі священниками різних конфесій.
Найбільше мене вразило висловлювання православного (російського) про те, що до церков, що належать іншим конфесіям не можна навіть заходити (ні на службу, ні навіть просто подивитися).
У даному випадку такі священники нічим не кращі за оті радикальні ісламістські угруповання. Як на мене.
Дуже хотілося б почути інші точки зору.
Аватар користувача
Oceanic
Дозвіл B
Повідомлень: 222
З нами з: 30 березня 2007, 21:39
Звідки: ZH

Re: Про віру

Повідомлення Oceanic »

Stephan писав:Віра, я вважаю - це особиста справа. Але...
...але, мабуть, не така вже й особиста, я так зрОзумів.

:wink:
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Re: Про віру

Повідомлення Stephan »

Oceanic писав:
Stephan писав:Віра, я вважаю - це особиста справа. Але...
...але, мабуть, не така вже й особиста, я так зрОзумів.
:wink:
Все таки вважю, що віра особиста справа, справа волі. А ось що спонукає -це вже питання Істини. Якщо спонукає бажання підлаштуватися під суспільство, то де Істина у цьому випадку!?
Якщо спонукає сумління, то це блище до Істини.
Якось буде!
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Та ну. То ти вже загнув. Так просто не буває. Ось ходить дитина до церкви - з сумління чи примусу? Підлаштовується вона під суспільство? Звісно! Спершу, звісно з примусу вона туди ходить, а потім звикає, проймається і вже то її власне сумління до церкви щонеділі ходити.
Можна ж вплинути на сумління і вже дорослої і сформованої людини. І так підштовхнути людину до якогось вчинку, що і сама вона битиме себе в груди, що з чистого переконання це робить. У даному випадку маю на увазі віру таких як Білі братчики та подібні до них.
А ось коли людина ніколи під впливом не була, і раптом проявляє бажання висповідатися. Тут вже або дійсно сумління або ж якийсь прихований вплив. Правда тут вже більш складний і заангажований: модні віяння (як під час Перебудови), курс в унівеситеті, коло знайомих тощо. Все ж - чи може бути чисте сумління? Так, ні з того ні з сього? Думаю, що ні.
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Повідомлення Stephan »

Svitlana
о...
Є можливість вогника.
Ось ходить дитина до церкви - з сумління чи примусу?
Ні з першого, ні з другого.
Підлаштовується вона під суспільство? Звісно!
Ні!
Це називається соціалізація.
Людина (дитина також) не може не соціалізуватися. Рівно як не може не дихати.
Спершу, звісно з примусу вона туди ходить
Виховання -це не примус!
а потім звикає, проймається і вже то її власне сумління до церкви щонеділі ходити.
Головне не в ходінні а в тім, ЩО там робити.
Можна ж вплинути на сумління і вже дорослої і сформованої людини.
Сумління, це совість.
Якщо його немає, то впливати не має можливості.
І так підштовхнути людину до якогось вчинку, що і сама вона битиме себе в груди, що з чистого переконання це робить. У даному випадку маю на увазі віру таких як Білі братчики та подібні до них.
Менше треба читати радянських газет. :)
А ось коли людина ніколи під впливом не була, і раптом проявляє бажання висповідатися. Тут вже або дійсно сумління або ж якийсь прихований вплив. Правда тут вже більш складний і заангажований: модні віяння (як під час Перебудови), курс в унівеситеті, коло знайомих тощо.
Бачити! Самі визнали, що все не так просто. :D

Є ДВІ можливості- або сумління, яке відчуло поклик Істини, або - мода, курс, друзі тощо.
Все ж - чи може бути чисте сумління? Так, ні з того ні з сього? Думаю, що ні.
Питання впливу -це питання ОСОБИСТОГО ВИБІРУ.
Людина сама вибирає те ЩО на неї впливає. Іншого просто не існує.
Сама вибирає і сама несе за свій вібір відповідальність.
Якось буде!
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Я на речення розбирати не буду. Але почну з кінця. Людина сама вибирає, що на неї впливає - 100% погоджуюся. Хоча можна її до того вибору підштовхнути (радянські газети мають багато прикладів як би там не було, особливо часів Перебудови, коли писали ще не за гроші)

Але тепер до дітей. Виходить що і вони вибирали самі як їх батьки повинні виховувати? ха-ха І вони ж вибирали, замість погратися і подивитися мультики сидіти (в нас - стояти) 1,5 години в церкві, де не можна поворухнутися і слухати незрозумілу балаканину? (ой згадую я себе у 5 років і перший раз у церкві)
І виховання - то ніякий не примус - ні спати йти, ні уроки вчити, ні у юному віці від кнопочок (телевізора, комп"ютера) відтягувати. Я до вас звернуся за порадою, коли прийде час. Дуже хотілося б обійтися без примусу у вихованні своїх чад.
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Повідомлення Stephan »

Svitlana
Я на речення розбирати не буду.
Це Ваш вибір. :) Мій -інший. :)
Людина сама вибирає, що на неї впливає - 100% погоджуюся. Хоча можна її до того вибору підштовхнути (радянські газети мають багато прикладів як би там не було, особливо часів Перебудови, коли писали ще не за гроші)
У газетах писалося те, що підтримувалось системою покарання (воно було різним - від соціальної абструкції під керівництвом місцевого осередку піонерії-комсомолу-партії-КДБ).
Але тепер до дітей. Виходить що і вони вибирали самі як їх батьки повинні виховувати? ха-ха І вони ж вибирали, замість погратися і подивитися мультики сидіти (в нас - стояти) 1,5 години в церкві, де не можна поворухнутися і слухати незрозумілу балаканину? (ой згадую я себе у 5 років і перший раз у церкві)
І виховання - то ніякий не примус - ні спати йти, ні уроки вчити, ні у юному віці від кнопочок (телевізора, комп"ютера) відтягувати. Я до вас звернуся за порадою, коли прийде час. Дуже хотілося б обійтися без примусу у вихованні своїх чад.
Я чудово розумію, що Ви не можете розірвати ланцюг між двома словами: виховання+покарання.
Багато людей цього не може зробити. Незалежно із якої країни, якої партії тощо. До того ж ще є міти які беруть коріння у релігії, наприклад, у християнській - про покарання Богом тощо.
Цей ланцюг я вважаю - стара епоха.
Щиро пропоную: Джон Грей – Дети с небес
Искусство позитивного воспитания.
http://indigo.e-puzzle.ru/Gray.htm
Якось буде!
Аватар користувача
Olenka
Дозвіл С
Повідомлень: 415
З нами з: 17 березня 2007, 15:32
Звідки: Thalwil

Повідомлення Olenka »

Svitlana писав: Ось ходить дитина до церкви - з сумління чи примусу?
Мою дитину примусити - практично неможливо, як і мене теж.
До церкви ми ходимо з власного бажання(правда не кожної неділі). Я не знаю яким словом висловитись на оте Чому???
Просто нам там добре.
Хто зможе мені відповісти що це?
До цього добавлю, що мої батьки любов до церкви мені не прищеплювали. В антирелігійні часи вони були атеїстами.
Вечірнє сонце - дякую за день, за цю потребу слова, як молитви....
Л.Костенко
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Повідомлення Stephan »

Olenka
Я не знаю яким словом висловитись на оте Чому???
Просто нам там добре.
Хто зможе мені відповісти що це?
До цього добавлю, що мої батьки любов до церкви мені не прищеплювали. В антирелігійні часи вони були атеїстами.
Віра -це Бог.
Церква - це люди.
Коли Ви не у церкві віра Ваша з Вами. Але залишається питання про відношення з людьми. Так ось , в наш час Ви можете спілкуватися з різними людьми та знаходити з ними те єднаня яке базується на одній вірі. Хіба не так? Але є ще одне - ритуали. Це без приміщення=церкви, та без робітника божого = священника складно виконати.
Якось буде!
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Stephan писав: Щиро пропоную: Джон Грей – Дети с небес
Искусство позитивного воспитания.
http://indigo.e-puzzle.ru/Gray.htm
А-а-а-а-а!!! :D Знайомо-знайомо. http://www.ukrainians.ch/viewtopic.php?t=28
Але дуже дивно від батька почути (чомусь уявляю собі вже такого дорослого дядечка). Скажіть як ви переламали себе все ж заглянути до "езотеричного" джерела? Чи в принципі вам цікаве незвідане? Просто раніше (у тому своєму пості) я вже намагалася привернути увагу до нових поглядів на виховання молодого покоління. але довший час тема залишалася неактивною. Багато хто у розмові просто знизує плечима, якщо відверто не каже, що "з езотерикою навіть не підходь". Цікавляться лише вкрай вимучені нетрадиційними дітьми і "мудрими" психологами і вихователями батьки та родичі, котрих з тими дітьми до лікарів відсилають. Дуже детально я цю тему не вивчала. Просто цікаво було, що щось радикально нове з"явилося. Але про виховання можна було б в іншій темі поговорити.

Тут же тема про віру.
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Повідомлення Stephan »

Svitlana
... (чомусь уявляю собі вже такого дорослого дядечка).
Так воно і є.
Скажіть як ви переламали себе все ж заглянути до "езотеричного" джерела?
Джон Грей - не езотерик.
Тут же тема про віру.
Тобто Ви розводите життя та віру? Ставите ії у різних куточках. Я -ні.
Якщо брати чисто технічний момент - Ви маєте рацію. :D
Якось буде!
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Stephan писав:Svitlana
... (чомусь уявляю собі вже такого дорослого дядечка).
Так воно і є.
Скажіть як ви переламали себе все ж заглянути до "езотеричного" джерела?
Джон Грей - не езотерик.
Тут же тема про віру.
Тобто Ви розводите життя та віру? Ставите ії у різних куточках. Я -ні.
Якщо брати чисто технічний момент - Ви маєте рацію. :D
Він, психолог, здається. Але його книжку ви навели з сайту про дітей Індіго. А це поняття вперше вжили дослідники аур, яких і відносять до езотерики (може не дослідники, не знаю як їх точно назвати).

Ні я мала чисто технічний момент. Але вести мову про виховання віри у дитини - можна продовжувати, звичайно.

А тут в мене буде питання до вас: чи вважаєте, що віру можна виховати? Ви кажете про соціологізацію людини (дитини). Але вона теж відбувається не спонтанно і не за власним вибором дитини. Якщо її взяти за руку, розказати щось цікаве, то вона напевне попросить піти подивитися. А сумління чи совість - ці якості теж виховуються. Я не згідна - це є, або його нема. Тоді ми б говорили і про дітей без совісті. Чи про немовлят з совістю (сумлінням). Але це звучить дещо безглуздо.
В’ячеслав
Відрядження
Повідомлень: 14
З нами з: 21 березня 2009, 13:05

Re: Про віру

Повідомлення В’ячеслав »

Ознайомившись з думками учасників форуму, вважаю за потрібне продовжити тему про Віру, оскільки, по-перше, тема Віри, якщо вже її озвучили, не повинна залишатися без обговорення тривалий час; по-друге, тема Віри не може закінчуватись трьома крапками; по-третє, в питанні Віри обов’язково потрібна єдність.

Отже, що ми розуміємо під поняттям "Віра"?
Одне із визначень можна віднайти на сторінках Вікіпедії (Вільної енциклопедії), з посиланням на джерело: J.Grooten; G. Jo Steenburgen. New Encyclopedia of Philosophy. New York: Philosophical Library (з вашого дозволу, я його викладу на свій манер):
Віра – це позбавлена страху помилки інтелектуальна згода із чимось, на підставі свідчення іншої особи (!), чий авторитет людина визнає. Далі процитую, як доповнення: "Оскільки така згода інтелекту позбавлена підґрунтя власних доказів істинності, тому вимагається втручання волі, щоб присилувати розум до згоди. Таке втручання волі не є, однак, довільним, але опирається на знання про компетентність свідка чи того, що свідок є вартим довіри".
На мій погляд, означення в достатній мірі характеризує Віру, як об’єкт, який можна:
- передати (але не навчити)
- вселити (але не нав’язати)
- втратити (але не продати)

Я думаю, тепер зрозуміло, чому форум дійшов до точки, після якої подальше обговорення призупинилося. Адже дискусія велась навколо Віри, як предмета, інструменту і механізму. Відповідне і відношення: покладу, знадобиться – візьму; прийде час – у мене є інструмент; потрібна Віра – зараз включу механізм…

А Віра – це очі Душі, без якої неможливе існування нічого живого. Втративши Віру – втрачаєш Душу. Втрачаєш Душу – втрачаєш Себе. Отже, про Віру потрібно говорити: Поможи, Господи, не втратити Віру самому і вберегти від цього своїх дітей, рідних, близьких; Поможи, Господи, захистити себе, дітей, рідних, близьких від тих, хто в силі підірвати Віру; Захисти, Господи, від зустрічі з людиною, внутрішнє єство якої витравлене зневірою…

До речі невіруючі і атеїсти – різні поняття, тому ми, в основній масі діти атеїстів, та й батьки наші, атеїсти (такий був час), похрещені і не відлучені від церкви.

Оскільки, Віра занадто делікатна, то вона потребує постійного підживлення. А підживити її можна виключно енергією однодумців. Однодумці якраз і є тими віруючими, яких шукає пан Stephan.
Він з нами, значить він їх знайшов. Адже кожний форум – це Храм, де зустрічаються люди, які вселяють Віру друг у друга.

Щодо виховання підростаючого покоління, не варто виносити питання за межі цього форуму, адже Віра і Виховання напряму залежать від авторитету і батьків і Суспільства. Але про це – при нагоді.
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Re: Про віру

Повідомлення Svitlana »

В загальному погоджуюся. А тепер - у дебрі... :brovy:
Що є віра у вашому розумінні? Чи є віра лише християнською? Чи інші віри також є вірами? Чи протестантська конфесія є вартою для виховання віри? Що робити змішаним сім"ям, де батьки належать до різних конфесій таких далеких як православність і протестантство або ще далі - християнство та іудаїзм, іслам, індуізм, буддизм і так далі? Як виховувати віру у дітей в таких випадках і що вкладати у поняття віра тоді? На який авторитет покладатися?
В’ячеслав
Відрядження
Повідомлень: 14
З нами з: 21 березня 2009, 13:05

Re: Про віру

Повідомлення В’ячеслав »

Svitlana писав:Що є віра у вашому розумінні?
Віра для мене, це частина мого духовного Я. Втративши, не дай Бог, її, я перестану бути СОБОЮ. Тобто я перетворюся у НІЩО. А кому НІЩО потрібне? Дякуючи Богу, я навчився захищати СЕБЕ. Зараз відчуваю в собі силу допомогти іншим. Якщо, звичайно, вони ПОВІРЯТЬ мені і моїй СПРАВІ. При цьому, я надіюсь виявити і побороти недругів. Перемога над ними – це перемога над сумнівами, які знаходяться в мені.
Svitlana писав:Чи є віра лише християнською? Чи інші віри також є вірами?
Точніше було б сказати: "Чи існує віросповідання крім християнського? Чи інші віросповідання також є віросповіданнями?". Якщо я записав так, як Ви хотіли запитати, то Ви, фактично, самі ж і відповіли на свої питання. Я лиш підтверджу: так є інші віросповідання.
За тисячі років багато слів стали тотожними, але не взаємовиключними. Якщо ж говорити про Віру – то вона одна. Загальновизнане ж поняття: Віра в Бога (God Gott Dieu Bóg Dievs Dio Аллах).
Svitlana писав:Чи протестантська конфесія є вартою для виховання віри?
За свідченням Біблії, між Богом і людьми знаходилися Пророки. Пророки обиралися Богом незалежно від віку, статків, чи роду діяльності. Кожний займався своїм і жив своїм життям. Єдине, чим вони відрізнялися від простих смертних, це те, що вони у міру своєї праведності і розвитку духовних умінь, могли чути Голос Бога, говорити з Ним і передавати Його слова людям. Практично вся спадщина біблейських Пророків (за винятком Пророків Ілії і Єлисея, які не залишили по собі пророчих книг) входить в єврейську і християнську збірку канонічних книг Пророків.
Біблія не вказує на те, що Пророки жили общиною, навпаки, їх життя проходило в різні часи, тому не можна стверджувати, що говорив Бог не з кожним з них, а під час загального зібрання.
Пророки йшли до людей, передавали їм слова Бога, які чули від Бога тільки вони, вели їх за собою.
Говорити сьогодні про те, що Бог, обравши декількох Пророків, зумовив розкол серед віруючих, я, думаю, буде гріхом. Та й яке ми маємо право?
Пророки Мойсей, Мухаммад, чи вина їх в тому, що їх авторитет виявився настільки сильним, що дехто (маю на увазі фанатів) почав вважати свого Пророка єдино праведним і найбільш приближеним до Бога (тобто, чув голос Бога голосніше ніж інші, говорив з Богом голосніше від інших?)?
Кожну конфесію, на мій погляд, можна вважати общиною Пророка, а через Прорка - общиною Бога. Тому конфесія, яка, вселяє Віру в Бога і вчить дотримуватися Божих заповідей – має право виховувати ЛЮДИНУ.
Svitlana писав:Що робити змішаним сім"ям, де батьки належать до різних конфесій таких далеких як православність і протестантство або ще далі - християнство та іудаїзм, іслам, індуізм, буддизм і так далі? Як виховувати віру у дітей в таких випадках і що вкладати у поняття віра тоді? На який авторитет покладатися?
Попередньо – невелика довідка.
Індуїзм (в перекладі – "вічна релігія", "вічний шлях" або "вічний закон" – найстаріша світова релігія, корені якої ведуть до ведичної цивілізації.
Буддизм — найдавніша з світових релігій, заснована на вченні Будди Ґотами Сак'ямуні, який жив приблизно з 563 до 483 року до н.е.
Християнство – найбільша світова монотеїстична релігія, заснована Ісусом Христом і на заповідях Якого вона базується (головні напрями: православ'я, католицтво, протестантизм).
Іслам – світова релігія, заснована пророком Мугаммадом приблизно з 610 р.

Християнство, Іудаїзм, Іслам – входять до групи аврааміїчних релігій.

Як бачите, не настільки вони і далекі. Як би хто не хотів, а витоки всіх релігій йдуть з Ведизму. Оскільки ми знову повернулися до Пророків, то повторюватися не бачу рації.

Щодо виховання. Дитина, яку ми так довго чекаємо, і яка приходить в наш, земний, світ, починає вивчати закони Буття по правилам, відомим лиш Богу і дитині. Повертаючись до дискусії на початку форуму (17 березня 2007 року): безглуздим буде твердження, що дитині з перших днів важливо, в якій конфесії вона, згодом, буде шукати захисту, молитися Богу і в яку приведе своїх дітей. Саме Хрещення (в інших релігіях свої назви) всього-на-всього обряд введення дитини в лоно Церкви (замітьте – не Віри!). Обряд же, звичай, традиція – ніщо інше, як духовна спадщина, якою в свій час наділили батьків, з умовою – зберегти і передати її дитині, як продовжувачу Роду. І до якої б конфесії батьки не належали, їх першочерговий обов’язок – передати духовну спадщину Роду, якою вони володіють! Якщо цього не зробити, дитина у будь-якому випадку буде обділена. І чи пробачить батьків? І чи пробачать батьків їх Роди, продовжувачами яких вони в свій час були?
Авторитет Роду – ось найвищий авторитет для кожного. На нього і покладатися.

Оскільки зв'язок між релігіями я описав, то не думаю, що дитина в майбутньому буде почувати себе некомфортно в будь-якій конфесії (до речі, старовірів, наслідувачів Ведизму, теж вистачає в наш час).

Я вибачаюсь, що так багато написав, але ж Ви самі мене примусили, задавши стільки питань!
o.Nazarij
Дозвіл B
Повідомлень: 137
З нами з: 11 березня 2007, 19:01

Re: Про віру

Повідомлення o.Nazarij »

Хотів лише зауважити щодо обрядів, до яких помічаю тут дещо зверхнє і зневажливе ставлення. Обряд сам по собі не є суттю віри, це правда, але він є засобом, через який віра знаходить своє втілення і вираження, через який віра практикується і стає, так би мовити, видимою, а, значить і придатною до передавання наступним поколінням. Бо саме по собі почуття віри, якщо воно не виражається у якомусь конкреному змісті (тому говоримо про догми або правди віри) і в якийсь видимий спосіб (тут говоримо про обряд), є лише чимось абстрактним, таким собі просто настроєм, який сьогодні такий, а завтра інший, залежно від погоди, статків, суспільного становища і т. д. Саме конкретизація віри, яка виражається у правдах віри та в обряді, допомагає зберегти і передати далі отой скарб Божого об*явлення, про який тут на жаль трохи замало було згадано. Бож віра не може ґрунтуватися на якихось суб*єктивних відчуттях якогось окремого індивіда. Віра, яка претендує на істинність, мусить покликатися на авторитет Божого об*явлення, авторитет Бога, оскільки саме Він є головним предметом віри і її головним джерелом та ціллю. Тому віру лише до певної міри можна "виховати": така вихована віра є мертвою, доки людина не отримає досвід живого Бога -- лише тоді і релігійне виховання, і обряд оживають і допомагають вірі розкрити свій спасенний потенціял, для цього вони і потрібні.Отже, і виховання, і практикування певних релігійних обрядів (як-от відвідування церкви, молитва, участь у богослужіннях і таїнствах), це нагода отримати досвід живого Бога і нагода передати цей досвід далі

(Ой, щось я розписався) :think:
В’ячеслав
Відрядження
Повідомлень: 14
З нами з: 21 березня 2009, 13:05

Re: Про віру

Повідомлення В’ячеслав »

Форум для того і існує, щоб допомогти висвітлити питання, які турбують всіх і кожного. Тому, дякую Вам за участь у обговорені і доповнення до сказаного попередньо.
Не знаю, що Вас навело на думку про
o.Nazarij писав:зверхнє і зневажливе ставлення
з моєї сторони до обрядів? До обряду взагалі не можна ставитися – в ньому або приймають участь, або – ні. Адже Ви самі говорите, що обряд
o.Nazarij писав:є засобом, через який віра знаходить своє втілення і вираження, через який віра практикується і стає, так би мовити, видимою, а, значить і придатною до передавання наступним поколінням
Я лишень призивав і призиваю дати можливість дитині знати про обряд, пройти через нього, зберегти для нащадків.
У іншому, дякуючи Богу, ми однодумці :handshake: .
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Re: Про віру

Повідомлення Svitlana »

А я тепер до своїх баранів (в іншому я згоджуюся), але конкретне питання - які обряди (як традиції, дух роду, конкретне втілення віри) дитині передавати? Ми погодилися, що віра одна - у Бога, але проявлення віри у повсякденному житті різні. Особливо різні, якщо брати монотеїстичну та політеїстичні релігії (тут один Бог, а там - декілька одразу). Обряди - також різні. Способи виявлення віри - різні. Все ж мусульмани Мухаммеда сином Бога чи втіленням Бога не вважають, його вважають лише пророком, просвітленою, обраною, але звичайною людиною. Та й ікон у них немає також.
А ось в християнстві є така складна для розуміння, перепрошую, "конструкція", як Свята Трійця, є численні зображення як самого Господа, так і пророків та Ісуса Христа і навіть святого Духа (протестанти це вже знову відкидають). Тато протестант - не вішає образів взагалі, мама католичка - робить вівтар у кутку. Як на практичному рівні реалізувати поєднання цих двох практик та обрядів? Знаю, що в ідеалі - не робити таких конфліктів двом глибоковіруючим людям, але практично - таких сімей вже дуже багато, вони нас оточують. У переважній більшості менш практикуючий "батько" (у значенні родитель) здається й інша сторона займається вихованням дітей. Але уявимо собі, що обоє віруючі одинаково. Доки дітей нема - кожен своє практикує, поважає іншу віру, все пучком. А як з"явилося з двох одне - чиє передавати тому одному?
o.Nazarij
Дозвіл B
Повідомлень: 137
З нами з: 11 березня 2007, 19:01

Re: Про віру

Повідомлення o.Nazarij »

Дякую, В*ячеславе, за підтримку, але моє враження про ставлення до обрядів стосувалося не конкретно Ваших відповідей, а загального дуктуса дискусії, яка йшла на форумі.
Що стосується запитання Світланки про виховання дітей, то тут треба розрізняти, чи батьки належать до різних релігій, чи до різних конфесій. Якщо лише до різних конфесій, тот тут легше, бо й протестанти (ті самі реформовані чи євангелисти) визнають і Христа як Божого Сина, і Пресвяту Трійцю, а лютерани навіть вшановують Пресвяту Богородицю. Тож навіть у питанні відвідування дитиною уроків релігії в школі можна буде легко порозумітися, оскільки вони тут загальні, понадконфесійні (але хай я краще про їх якість не говорю :notgood: ). Інша справа міжрелігійний шлюб. Тут однозначно потрібно заздалегідь домовитися. Адже в будь-якому випадку питання народження дітей та їх виховання буде обговорюватися батьками дитини і вони намагатимуться знайти якийсь консенсус. Чи то у вигляді поділу за принципом: дівчатка виховуватимуться в релігії матері, хлопчики -- в релігії батька, чи у вигляді почерговості -- перша дитина -- в релігії батька, друга -- матері (або навпаки). Хоча все залежить від релігійної активності кожного з батьків. :seeya:
В’ячеслав
Відрядження
Повідомлень: 14
З нами з: 21 березня 2009, 13:05

Re: Про віру

Повідомлення В’ячеслав »

Повністю з Вами згідний o.Nazarij. Нажаль, домовленість щодо виховання дітей, стоїть чи не останнім (якщо взагалі стоїть) пунктом при одружені...
Відповісти

Повернутись до “Українські богослужіння”