Звернення до закордонного українства

Лише віртуальні знайомства та пошук друзів і однодумців (оголошення мають свій підрозділ)
kate_panthuk
Транзит
Повідомлень: 1
З нами з: 18 серпня 2011, 09:54

Звернення до закордонного українства

Повідомлення kate_panthuk »

Звернення
до закордонного українства
напередодні річних загальних зборів СКУ
та V Всесвітнього форуму українців.

Шановне панство!
Шановне українство!
Шановні брати і сестри!


Маючи можливість говорити не можна мовчати – ми скажемо, бо не дивлячись на місце проживання та місце народження, всі ми лишаємося українцями за походженням, а отже душа наша – українська. Ми з молоком матері увібрали в себе смак житнього хлібу, цвіт калини, колискову пісню: Найвищі гори – то Карпати, найширші луки – полонини, і скільки буду жити, брате, нам українська пісня лине…
Давайте запитаємо один одного: «Що ж коїться навколо»? Нам боляче, аж серце жме, бо на рідній землі негаразди. То чи можемо ми допомогти, чи можемо зарадити? Мабуть, що так. Скоріш за все – так!
Звинувачувати когось легко, бо ми не на його місці. На превеликий жаль, ми звикли шукати причини нашого роз’єднання деінде, але тільки не в самих собі. І якщо, на нашу думку, проблеми, що спіткали Україну не вирішити лише з урядом, то почнімо вести діалог з народом!
Наразі Україна лише постає з попелу, встає з колін та намагається розправити плечі. 20 років для суверенної держави – це занадто мало. Але за ці роки народ зробив вже дуже кропітку роботу. Сьогодні Україна має європейське обличчя, її знають у світі, вона має свої досягнення в різних сферах, і нам не соромно казати: так, ми українці.
Патріотичні почуття сповнюють душу, особливо якщо пригадати скільки ця Земля страждала, скільки виніс цей народ. А українці – справжній народ, з великою культурною та історичною спадщиною, яку має навіть не кожна європейська держава. Всю свою історію наша ненька боролося за незалежність, починаючи з часів Київської Русі, пережила не одну війну, Голодомор, та не скорилася.
Світове суспільство сьогодні намагається вирішити історичне питання – що являв собою Голодомор: чи було це явище геноцидом українського народу, чи все ж таки звірячим проявом тоталітарного режиму? А чи ми всі спитали в самих українців, що це значить для них. Коли з п’ятьох дітей в хаті залишалося одне, коли сини вбивали своїх батьків, аби лише прогодувати своїх дітей, цілі села та хутори спустошувалися… То що ж це! Це трагедія народу! Нашого народу. І ми ніколи не залишимося байдужими до українського сьогодення.
Нам необхідно єднатися, необхідно вести плідний діалог, намагатися йти одне одному на поступки. Полишимо політику політикам. Не будемо занурюватись у політичні ігри, які нічого позитивного для української діаспори та України не додадуть. Українська нація вже втомилася від постійних політичних акцій та критики опонентів. Лише українська нація разом з об’єднаним закордонним українством зможуть змінити ситуацію в Україні, сформувати дієві державні інституції, виходячи з власного усвідомлення своєї національно-культурної ідентичності, ментальної та духовної спорідненості.
Саме тому нам необхідно фундаментально переглянути взаємодію з Україною – максимально наблизитись до звичайного українця, налагодити співпрацю на рівні чисельних громадських товариств, спілок, асоціацій. Якщо у нас це вийде, то ми матимемо неперевершений успіх.

Хай цвіте та процвітає рідна ненька Україна
Соловей співа за гаєм свою пісню солов’їну
Десь над хатою калина своїм листям ледь шепоче
Колискова калинова десь по під віконням лине



Аскольд Лозинський,
екс-президент Світового конгресу українців (СКУ)

Повернутись до “Українська громада у Швейцарії”