Сучасна література, що почитати?

Куди вибратися, що побачити, що почути
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Сучасна література, що почитати?

Повідомлення Valentyna »

Заманулось мені дізнатися, що зараз робиться у сучасній українській літературі. Про що пишуть, для кого пишуть, хто читає написане і що про це все думають українські пересічні читачі (громадяни) та їх закордонні сучасники. Кого із сучасників варто почитати і з чого почати.

Інтернет активно пропонує двох:
1) Юрій Андрухович "Таємниця"
2)Любко Дереш "Культ".

Не читала поки жодного. Тому питання до форумчан, чи хтось уже долучився до новітньої літератури, які твори справили на вас дійсно сильне враження, кого радите почитати друзям?

(Акцентувати увагу на питання літературних смаків вважаю зараз недоречним, власні горизонти завжди корисно розширяти.)
сянка
Дозвіл B
Повідомлень: 242
З нами з: 31 березня 2007, 00:59

Повідомлення сянка »

З українських письменників, яких нещодавно читала, найбільший слід в душі залишила "Солодка Даруся" Марії Матіос. Книга про події, які відбуваються на Буковині в 40-50-х р.р. А ось "Культ" Дереша почала читати, ніби спершу захопилась, але потім закинула і більше повертатись до прочитання його твору мене не тягне. Не моє це. Події в його творі відбуваються в наш час, проблеми ніби зачіпаються актуальні (наркоманія, неформальна молодь, нецензурщина, бандитизм), але якось не зачепило. Старію мабуть. :wink:
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Я прочитала "Інтернаймичку" Ореста Березовського про "італійських" заробітчан. Порушує багато питань. Написано в напів епістолярному жанрі (листи дружини), напів монологічному (розповідь чоловіка). Як на мене - твір не має високої художньої цінності, але є хорошим відображенням гострих проблем українського суспільства.

А ще радила б прочитати "Коротку історію тракторів українською" Марини Левицької. Автор народжена від українських батьків в таборі біженців у м. Кіль, Німеччина, наприкінці другої світової війни. Виросла в Англії. Викладає в університеті Шеффілд Галлам. Книжка перекладена 27ма мовами. Я маю англійською, бачила російською в книжковому магазині в Цюріху. Деякі речення таки українською.
Книжка написана з гумором, завершується хеппі-ендом, легка для прочитання і таки якимось чином має відношення до України.
Саме через велике слово UKRAINIAN я і звернула на неї увагу.
Коротко, чоловік поважного віку, українець-емігрант, після смерті дружини якимось чином потрапляє у тенети пишногрудої красуні з Тернополя і одружується, забравши її та сина до Англії. Ну і далі починається історія про трактори, Ролс-Ройс, екс-чоловіка, консервовану їжу і багато чого іншого. Якраз для відпустки :wink:
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Повідомлення Valentyna »

А яка мова оригіналу? Англійська?
Бо який би хороший переклад не був, хороший твір в оригіналі завжди краща за переклад. (Хоча ніде правди діти, читала і такі твори, які в перекладі виглядали значно цікавішими, ніж в оригіналі. Напевно перекладач був шалено закоханий у автора і в упор не хотів бачити авторські "ляпи").
сянка
Дозвіл B
Повідомлень: 242
З нами з: 31 березня 2007, 00:59

Повідомлення сянка »

Я читала в "Дзеркалі тижня", що російський переклад "Тракторів..." є просто нечитабельним. Якщо є достатньо знань читати оригінал - читай його. Авторка дійсно є донькою українських емігрантів, написала цю книжку в 58 років і цей гумористичний твір розійшовся сотнями тисяч екземплярів.
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Valentyna писав:А яка мова оригіналу? Англійська?
Бо який би хороший переклад не був, хороший твір в оригіналі завжди краща за переклад. (Хоча ніде правди діти, читала і такі твори, які в перекладі виглядали значно цікавішими, ніж в оригіналі. Напевно перекладач був шалено закоханий у автора і в упор не хотів бачити авторські "ляпи").
Я не знаю якою мовою написаний оригінал. Але гадаю, що англійською. Так мені чомусь здається. Англійською було написано дуже колоритно та й до того ж Марина живе там і виросла. Було б логічно. Цікаво, що в Україні я тої книжки не знайшла взагалі, навіть російською.
сянка
Дозвіл B
Повідомлень: 242
З нами з: 31 березня 2007, 00:59

Повідомлення сянка »

Оригінал - англійською.
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Повідомлення Valentyna »

Почитала кілька інтерв"ю з М. Левицькою, виявляється вона зробила кілька спроб надрукувати свою книжку на Україні, але наші рідні видавці вислухали її, взяли телефони її агента, і як це водиться, не подзвонили... Тому вона "щаслива", що люди зможуть прочитати хоча б російською (бо російські видавці прийшли самі і радо згодились зробити переклад та надрукувати твір). Доречі, цей прикрий факт згадується тільки у англомовних інтерв"ю...
Заінтригували мене цією тракторською історією, треба подивитись чи є ця книжка англійською в місцевих книгарнях.
Аватар користувача
Stephan
Дозвіл B
Повідомлень: 170
З нами з: 19 квітня 2007, 00:48

Повідомлення Stephan »

Valentyna
М. Левицька скаржилася? Тьфу. Чисто західная натура.
Якось буде!
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Повідомлення Valentyna »

Щось не можу знайти лінк на це інтерв"ю. Але в мене склалось враження, що Левицька, аж ніяк не скаржиться, скоріше просто погоджується - таке життя, так склалося...
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Valentyna писав:Почитала кілька інтерв"ю з М. Левицькою, виявляється вона зробила кілька спроб надрукувати свою книжку на Україні, але наші рідні видавці вислухали її, взяли телефони її агента, і як це водиться, не подзвонили...
Дуже дивно. У мене недавно мова була з представником інвестиційних інтересів. Якраз про катастрофічний брак цікавих україномовних книжок мова йшла. Своїх - зрозуміло, але ж і з перекладними туго дуже. А тут - відкидають те, що саме до рук йде. Певно на якихось "ліваків" напала. Як же шкода, все-таки.
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Повідомлення Valentyna »

Взагалі мене ситуація з друком Левицької на Україні мало здивувала. Напевно вона робила спроби до отримання премії. Друкувати нікому не відомого автора - діло дуже ризиковане для видавництва. А тут ще і переклад треба робити... Друкують або розкручених авторів, або перспективних (читай розкручених). Тому багато авторів, невідомих широкому загалу, ідуть таким шляхом: друк твору за власні чи (якщо пощастить)за спонсорські гроші, за ті ж гроші просування на ринок (реклама, розповсюдження, замовлення анонсів та літ.критик у недільних часописах, жіночих журналах і т.п....)
Сьогодні у видавництво автори ідуть уже з готовим проектами, і всі фінансові ризики - це суто цієї команди (окремої) людини головний біль.
Тільки наївні просто несуть свої твори, з надією, що вони когось зацікавлять.
З другого боку я можу зрозуміти "сльози видавців" про відсутність цікавих творів. Твори "наївних" взагалі не читаються у видавництвах ніким, це велике щастя, якщо все таки глянуть по діагоналі. Сьогодні мало хто хоче так тяжко працювати, як у радянські часи та ж сама "Смена" чи "Літературний журнал", коли редактори перелопачували шалену кіпу запропонованих творів вишуковуючи серед графоманського мотлоху справжні літературні перлини.
Ці проблеми я спостерігала фактично з двох боків барикад: знайомий хотів надрукувати свою чергову збірку віршів і ділився враженнями (поки не перейшов із категорії "наївних" до категорії "свідомих" авторів його збірка ніяк не виходила), з іншого боку я мала емоційні коментарі моєї однокласниці (що до поданої на розгляд "літературки"), яка працювала певний час в якомусь видавництві коректором та редактором. Так що суцільне замкнуте коло...
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Ну то, може, ніша для якогось багатого дядечка? Таки друкувати нікому невідомих авторів, сподіваючись серед купи гною відкопати діамант і заробити на цьому грошей.

У мене одногрупниця видала збірку поезій. Теж могла б порекомедувати зі свого останнього прочитаного. Але впевнена на 99%, що ніхто її книжки не знайде. Вона видала накладом 1000 примірників і половину серед знайомих розповсюдила, напевно. Мені дуже сподобалася збірка. Деякі з поезій, правда, я знала вже з давніх часів їх написання, то, може щось ностальгічне домішується. Але за 2 тижні перебування в Україні у мене ще двоє людей її попросили дістати, коли прочитали декілька поезій з моєї. То, певно, варта була б уваги і ширшого читача, коли з першого погляду хочеться людям її придбати. Ще й поезія.
А видавала збірочку повністю на свої гроші. Чоловік допоміг з версткою, сама теж робила, що могла. Правда, не дуже я спостерігала у неї прагнення до хітовості. Хоча, може, просто скромничала.
сянка
Дозвіл B
Повідомлень: 242
З нами з: 31 березня 2007, 00:59

Повідомлення сянка »

Дуже цікавим є журнал "Всесвіт", хоча там друкують восновному перекладну літературу. Але переклади дуже якісні. Крім того вони там друкують переклад творів таких письменників, які раніше не перекладались і не читались нами. Так я відкрила для себе Мазоха (від нього походить термін мазохізм). Як відомо Мазох народився у Львові і писав не тільки оповідання еротичного змісту, але й такі, в яких зображував звичаї і побут галичан. От прочитала у "Всесвіті" його оповідання "Дванадцятий сніданок". Дуже гарне, гумористичне, колоритне і таке нам близьке. Раджу віднайти в Інтернеті і почитати. Не пожалкуєте. :lol:
Аватар користувача
Снігурка
Дозвіл С
Повідомлень: 436
З нами з: 12 квітня 2007, 17:54
Звідки: TE,UA - HH, DE

Повідомлення Снігурка »

Svitlana писав:Я прочитала "Інтернаймичку" Ореста Березовського про "італійських" заробітчан. Порушує багато питань. Написано в напів епістолярному жанрі (листи дружини), напів монологічному (розповідь чоловіка). Як на мене - твір не має високої художньої цінності, але є хорошим відображенням гострих проблем українського суспільства.

А ще радила б прочитати "Коротку історію тракторів українською" Марини Левицької. Автор народжена від українських батьків в таборі біженців у м. Кіль, Німеччина, наприкінці другої світової війни. Виросла в Англії. Викладає в університеті Шеффілд Галлам. Книжка перекладена 27ма мовами. Я маю англійською, бачила російською в книжковому магазині в Цюріху. Деякі речення таки українською.
Книжка написана з гумором, завершується хеппі-ендом, легка для прочитання і таки якимось чином має відношення до України.
Саме через велике слово UKRAINIAN я і звернула на неї увагу.
Коротко, чоловік поважного віку, українець-емігрант, після смерті дружини якимось чином потрапляє у тенети пишногрудої красуні з Тернополя і одружується, забравши її та сина до Англії. Ну і далі починається історія про трактори, Ролс-Ройс, екс-чоловіка, консервовану їжу і багато чого іншого. Якраз для відпустки :wink:
інтернаймичку прочитати корисно, щоб знати проблеми. але твір справді не високохудожній, особливо образ олега. котрий замислювався як позитивний, нічого крім зневаги не викликає

трактора тут наші вже читали в нім перекладі, входить до переліку нім бестселлерів. казали, що трохи надто злобно висвітлюється укр ментальність. скоро моя черга читати :lol:
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Снігурка писав: інтернаймичку прочитати корисно, щоб знати проблеми. але твір справді не високохудожній, особливо образ олега. котрий замислювався як позитивний, нічого крім зневаги не викликає
Я б так однозначно не сказала, що чоловік Олег викликає зневагу після прочитання. Принаймні, у мене зовсім інше враження склалося.
Позиція жінки теж далеко не ідеальна з її вічними гоніннями за "як у людей" (власноруч видуманих). Тобто, сальдуючи, простакуватий чоловік все ж викликає більше симпатій, ніж жінчине - "як люди" і вічні нарікання як їй прикро. Бо як би там не було, а крайньої біди у них в хаті не було, щоб йти на такі жертви. Та й пізніші обмани - теж не на користь образу дружини-заробітчанки.
Аватар користувача
Снігурка
Дозвіл С
Повідомлень: 436
З нами з: 12 квітня 2007, 17:54
Звідки: TE,UA - HH, DE

Повідомлення Снігурка »

олег не викликає симпатії, бо все задається питанням "чого ж їй треба, чого вона туди рванула?" але не було ніразу, щоб він себе запитав, чи його жінка теж хотіла жити хоч і в 4кімнатній квартирі. але з батьками, та ще і спати на продавленому дивані. він був задоволений тим, що мав, і не шукав досконалішого. а вона шукала, хоч її пошуки звичайно набули спотворених рис
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Снігурка писав: хотіла жити хоч і в 4кімнатній квартирі. але з батьками, та ще і спати на продавленому дивані. він був задоволений тим, що мав, і не шукав досконалішого. а вона шукала, хоч її пошуки звичайно набули спотворених рис
Звичайно, я розумію і жінку дуже добре. Просто дійсно ті "спотворені риси" надзвичайно відвертають. Для прикладу - не приїхала на одруження дочки. Поїхала за ще довшим рублем. У даному випадку вона навіть не подумала про рідних: що вони переживатимуть, що свято, про яке вона так мріяла сама, буде зіпсуте вже лише тими самими переживаннями, не кажучи про відсутність найдорожчої людини для дочки. Вона обманула найдорожчих людей і замість них вибрала примару грошей. Я просто не можу її виправдовувати. До якогось моменту я симпатизувала їй, звичайно. Але, врешті-решт, ні.... таки вона перегнула палицю. На біду. Саме оте весілля стало для мене піком і розворотом у творі для остаточних симпатій. А дрібна брехня (скажемо легше, недомовленості) були ж і раніше.
Аватар користувача
Снігурка
Дозвіл С
Повідомлень: 436
З нами з: 12 квітня 2007, 17:54
Звідки: TE,UA - HH, DE

Повідомлення Снігурка »

я її зовсім не виправдовую, але і його теж. він для мене головний негативний персонаж, бо якби трохи допомагав їй і підтримував у її прагненнях кращого, то й вона такою б може не стала
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

Може і так. А взагалі він там просто янголом небесним себе описав. :lol: То з погляду тамошніх жінок, з того побутового середовища, можна ще і сказати: "що тій жінці ще треба було?"
Одне ясно, що нічого не ясно. Ні, проблематика там та що треба піднімається.
Я ще дуже хочу колись поїхати в Португалію і поспілкуватися з тими людьми, що там (можу дістати контакти просто). Чим вони там живуть? Що вони думають про свої заробітки. Хоча, бачиш, таки можна і Олега осудити. Багато ж і наших чоловіків їдуть, а жінки лишаються вдома. Або й обоє їдуть (правда діти тоді пропащі). Думаю, незабаром більше книжок з"явиться про це.
Аватар користувача
Olenka
Дозвіл С
Повідомлень: 415
З нами з: 17 березня 2007, 15:32
Звідки: Thalwil

Повідомлення Olenka »

Снігурка писав:олег не викликає симпатії, бо все задається питанням "чого ж їй треба, чого вона туди рванула?" але не було ніразу, щоб він себе запитав, чи його жінка теж хотіла жити хоч і в 4кімнатній квартирі. але з батьками, та ще і спати на продавленому дивані. він був задоволений тим, що мав, і не шукав досконалішого. а вона шукала, хоч її пошуки звичайно набули спотворених рис
:2thumbs: :2thumbs: :2thumbs:
І я теж за пошуки досконалішого!!!!
А лежання на продавленому дивані- це рівноцінно інвалідності
Вечірнє сонце - дякую за день, за цю потребу слова, як молитви....
Л.Костенко
Аватар користувача
Svitlana
Айдгенос
Повідомлень: 3853
З нами з: 08 лютого 2007, 21:29
Звідки: ZH
Контактна інформація:

Повідомлення Svitlana »

А хтось знайомий з творчістю Любка Дереша? Як і що вам сподобалося?
Аватар користувача
Valentyna
Дозвіл B
Повідомлень: 207
З нами з: 16 лютого 2007, 20:16
Звідки: Bremen, D (Київ-Lausanne,CH)

Повідомлення Valentyna »

З творчістю Дереша ще не познайомилась, а от "Таємницю" Андруховича майже дочитала. Про 2/3 роману можу сказати - читається легко і цікаво.
Це автобіографічний роман, в якому автор згадує та аналізує не тільки події власного життя та своє становлення, як поета та письменника, але також і час, події, атмосферу на Україні (та в СРСР) починаючи десь з 1968. Читаючи було цікаво порівнювати своє власне і авторське сприйняття тих чи інших подій. Не всі події я пам"ятаю (мала була, або взагалі ще мене не було), але добре пам"ятаю розповіді батьків та старших двоюрідних братів та сестер, як правило, сприйняття подій моїми близькими дуже близьке до андруховицького.
Ось маленький приклад, автор пише про свій призив до армії, при цьому він собі каже :"Я маю повернутися живим", цікаво, але саме цю фразу собі казав мій тато (десь за 15 років раніше) і мій двоюрідний брат - років 15 пізніше ніж Андрухович. Спогади та думки про армію в них просто по Андруховичу...
Для бажаючих ознайомитись з романом ось посилання: http://www.ukrcenter.com/library/read.a ... page=1#top
сянка
Дозвіл B
Повідомлень: 242
З нами з: 31 березня 2007, 00:59

Повідомлення сянка »

Як на мене- Дереш не є для душі. Читала його "Поклоніння ящірці". Не зачепило зовсім. А "Культ" і взагалі не дочитала. Ну не проймає і все тут. Читала Андруховича "Рекреації". Читається легко, мова дуже гарна.
Аватар користувача
Снігурка
Дозвіл С
Повідомлень: 436
З нами з: 12 квітня 2007, 17:54
Звідки: TE,UA - HH, DE

Повідомлення Снігурка »

Svitlana писав: А ще радила б прочитати "Коротку історію тракторів українською" Марини Левицької. Автор народжена від українських батьків в таборі біженців у м. Кіль, Німеччина, наприкінці другої світової війни. Виросла в Англії. Викладає в університеті Шеффілд Галлам. Книжка перекладена 27ма мовами. Я маю англійською, бачила російською в книжковому магазині в Цюріху. Деякі речення таки українською.
Книжка написана з гумором, завершується хеппі-ендом, легка для прочитання і таки якимось чином має відношення до України.
Саме через велике слово UKRAINIAN я і звернула на неї увагу.
Коротко, чоловік поважного віку, українець-емігрант, після смерті дружини якимось чином потрапляє у тенети пишногрудої красуні з Тернополя і одружується, забравши її та сина до Англії. Ну і далі починається історія про трактори, Ролс-Ройс, екс-чоловіка, консервовану їжу і багато чого іншого. Якраз для відпустки :wink:
може левицька писала про наболіле. але вона зробила просто таки ведмежу послугу всім українкам за кордоном. її опис валентини лише підтверджує стереотипи, зламати які "нормальним" українкам не так легко. вона багато пережила, але й людям сучасній україні непросто, від добра добра не шукають, а її цікава, розсудлива книга на жаль досягає протилежного ефекту серед міґранток.

не дивуюсь, що в україні шукають причин її не друкувати. щось нагадує Бората, котрий в росії та україні заборонений, хоча він далеко не казах
Відповісти

Повернутись до “Дозвілля та подорожі”