23 лютого - святкувати чи вшановувати пам"ять?

Цікава стаття про значення Радянської Армії для українського народу. Захисники чи загарбники?

Можу додати від себе, що такі розповіді я чула від своєї бабусі ще тоді, коли під стіл пішки ходила. Тоді я багато запитань не ставила - тільки слухала, як казки. А з часом, коли старенька минулася, почали сипатися запитання, тільки відповісти на них вже не було кому. Почасти відповіді почали знаходитися десь у роках 90-х (коли 75-річний вчитель історії приніс до школи рукописну копію історії України під час та після революції). А деякі - лише зараз, як ось у цій статті про різанину доблесною рад. армією.
Головне питання, яке мене мучило пізніше було: хто такі наші? У розповідях бабусі беззаперечно і безумовно називалися "наші" і "москалі" (під час війни ще й німці). Москалі - Москва - Росія - це я розуміла. Але ж це і є наші! А хто ж тоді оті "наші"?! :roll: Просто виховання у садочку, а потім і в школі (радянській) запудрювало мізки настільки сильно, що ставити під сумнів "нашість" росіян-більшовиків навіть не виникало у гіпотетичних міркуваннях. Швидше цікавило - а хто ж "наші"?
Ну і під час війни поводилася радянська влада не найкращим чином: викрадення курей, свиней, і всього що миле оку потраплялося. Бо заходили до хати, не вітаючись і нікого не питаючи брали все, що заманеться. При найменшому супротиві - розстріл. Німці ж на противагу іноді навіть давали шоколадки (ні, не отруєні, як часто можна було зустріти у книжках типу "Діти-герої").
А ще живуть мої родичі у Польщі, бо під час операції Вісла, українців переселяли, ділячи територію. Заходили до хати, ставили всіх в ряд і автоматами вказували кому направо, а кому на ліво. Так старші брати і сестри мого діда опинилися у Польщі, всі малі діти з батьками залишилися на Україні, тільки переселили їх від кордону вглиб України.

ewa

Тому цей день у нас на Україні і не святкують.
Мій батько тільки після Горбачовської відлиги почав розказувати і про армію і про голод на Україні.

ewa

"Как не збожеволеть, мадам, как не збожеволеть? Ведь вы только взгляните туда за окно: горы трупов этих проклятых украинцев. Горы, мадам, понимаете ли вы это? Мальчики, дети, старики. К стенке – и готово. По усам узнают контрреволюцию. Малороссийские усы – и к стенке. … Как не... божеволеть? А? Ведь это же ясно, что социализм пришел, и не какой-нибудь там гнилой, европейский, а большевистский, российский, самый настоящий"

Трупи звозили потім у Бабин Яр у Києві і нам у школі розказували, що то німці Євреїв розстрілювали.
А ще на Видубецькій горі розстрілювали, до цього часу ні могили ні хрестика.
На Биковні правда вже вшановують пам"ять. Алеж не можливо було приховати. "Юние следопити" знаходили людські черепи.

natalotschka

Знаєте, ви зачепили таку болючу тему - голод. Мій дід теж голодував, навіть ледве не помер. І вже в мирний час без сліз не міг згадувати про це. А баба розказувала, як в їхньому селі людей їли... Так, багато випало на долю нашого народу...

ewa

natalotschka писав:Знаєте, ви зачепили таку болючу тему - голод. Мій дід теж голодував, навіть ледве не помер. І вже в мирний час без сліз не міг згадувати про це. А баба розказувала, як в їхньому селі людей їли... Так, багато випало на долю нашого народу...

Це найболючіша сторінка нашої історії, але її теба розказувати. Бо пройде час, нашим дітям(онукам) скажуть що це видумка.
Мій батько розказував, що наша родина вижила тому, що не знайшли зерно що мій дід закопав. Ходили "червоні косинки" по городах і шукали
( довгою палицею з метал, кінцівкою).
Я була знайома з однією жін. так вона розказувала що її сусідка до цього часу таку " реліквию" береже

Мої жили на Західній Україні на теперішньому кордоні з Польщею, яка до 1939 року не була у складі Союзу, а тому і голоду в нас не було, як такого. Проте і вони розказували досить таки багато про голод: як люди тікали до них, щоб врятуватися і про страхіття, що чули від них. І без телебачення та радіо про голод знали. Це відбувалося у таких маштабах, що про нього не могли не знати і в інших країнах. Мені цікаво чому ніхто про це не говорить. Москва, звичайно, ж все заперечує. Хоча..... до чого тут нова Росія? Якщо так подумати. Могли б все на неіснуючий Союз спихнути, та мертвих "генераторів ідеї".
Я взагалі не за те, щоб судити теперішніх за справи колишніх. Але хоча б визнати - можна було б?! Розсекретити архіви, дати можливість зайнятися перезахованнями останків нещасних як людей. Щоб про це розказали усім і щоб подібні вчинки на майбутнє припинялися, не почавшись. Чому правда про голодомор-33 не вигідна для Росії?