Україна та закордонне українство сьогодні: співпраця чи...?

[РоманКоваль]

Після підписання українсько-російської угоди про продовження перебування Чорноморського флоту РФ на території України після раніше оговореного терміну (2017 року) наприкінці квітня – травні у США та країнах Євросоюзу пройшли акції протесту окремих українських громад під гаслом „ні” антиконституційному та антиукраїнському курсу офіційного Києва.

Угода між офіційним Києвом і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту на території України фактично не є „новою”. Це - один із пунктів, пролонгація яких передбачається за погодженням сторін після 2017 року. Зазначена Угода, не суперечить Конституції України. З самого початку вона реалізовувалась у рамках міжнародних договірних зобов’язань 1997 року. А якщо звернутися до світової практики, то слід звернути увагу й на прецедент бази Гуантанамо, розташованої на Кубі згідно з договорами, підписаними ще до часів Ф.Кастро. Можливе негайне розірвання зазначеної Угоди, як цього вимагають окремі кола, призвело б до суттєвих державних збитків, у т.ч. через втрату довіри з боку провідних країн світу, формування негативного ставлення до України, як непередбачуваного учасника двосторонніх відносин.
Натомість у результаті угоди з РФ Україна отримуватиме значну економічну вигоду. Наприклад, відповідно до „старої” Угоди, Росія виплачувала1 близько 100 млн. дол. США на рік (по 2017 р.), тоді як за новими домовленостями Україна отримуватиме близько 1,2 млрд. (з 2017 по 2042 рр.). Також слід враховувати, що минулого року для усіх промислових споживачів України середньорічна вартість імпортного газу становила $228,5 за тис. м3, тоді як цього року підприємства мали сплачувати у першому кварталі – $305, а у другому – $330 за тис. м3. Подальше зростання вартості енергоносія могло б спричинити колапс усього господарського комплексу нашої держави.
Слід звернути увагу й на той факт, що перебування в Севастополі російського флоту створює додаткові робочі місця для українських громадян із числа обслуговуючого персоналу, робітників портових і судоремонтних підприємств та інших. Одночасно слід мати на увазі й те, що перебування Чорноморського Флоту, зважаючи на енергоємність вітчизняної промисловості, є вигідним для України. Так, отримана знижка в 30% стосується обсягів поставок у 30 млрд. м3 у 2010 році, і 40 млрд. м3 у наступні періоди. Завдяки цьому річний контрактний обсяг газу у 2010 році збільшено до 36,5 млрд. куб. м., що практично на 3 млрд. м3 більше, ніж було заплановано. Виплата Росією орендної плати „авансом” має важливе значення для України, яка має суттєві проблеми щодо бюджетного питання. У зв’язку з цим, зазначене можна порівняти із „жарознижуючою пігулкою для хворого з високою температурою” – для отримання швидкого ефекту необхідно прийняти її цілком і негайно, а не „потрошку та впродовж місяця”.
Варто підкреслити, що на даному етапі для України першочерговим завданням є недопущення подальшого погіршення добробуту громадян, поглиблення кризових явищ в українській економіці. В цьому контексті дії теперішнього керівництва, насамперед орієнтовані на „матеріальну” сферу, а не на „духовну” – саме ці кроки дозволять не допустити „сучасного голодомору”, покращити матеріальне становище громадян через фінансові надходження до економіки України (Угода з РФ), а не (як приклад) через збільшення пенсійного віку, як це радять іноземні експерти. Так, в разі збільшення пенсійного віку, згідно пропозиціям МВФ, більшість громадян не доживатимуть до нього (пенсійний вік пропонується збільшити до 65, тоді як середня тривалість життя чоловіків становить 62 роки).
Додамо, що пролонгація Угоди з Росією, зокрема, створення (в разі модернізації російського флоту) додаткових робочих місць сприятиме покращенню соціально-економічної, а отже стабілізації внутрішньої ситуації в цілому. Зазначене, в свою чергу, повинно позитивно сприйматись української діаспорою, якщо вона „вболіває” за рідну державу й хоче бачити її процвітаючою. Закордонне українство, діяльність якого має суттєвий вплив на формування іміджу України за кордоном, повинне обережно ставитися до різких заходів, уникати недостатньої інформованості про події, ретельно аналізувати ті, чи інші дії українського керівництва, перш ніж вдаватися до демонстраційних кроків.
Аналіз подій навколо нинішніх акцій окремих українських громад за кордоном свідчить про розкол всередині закордонного українства на прихильників старих, ще з часів „холодної війни” та більш сучасних (поміркованих) поглядів на співпрацю з офіційною українською владою. Тому протестні дії в США та Європі можуть бути викликані прагненням „старих” підвищити свій імідж та втримати вплив на діяльність організації. Слід також звернути увагу неприпустимість такої реакції якщо офіційно члени закордонних громад не є громадянами України, а отже фактично не мають права „вимагати”.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що першочерговим завданням керівництва України на даному етапі є отримання негайних результатів щодо вирішення нагальних економічних проблем, нівелювання впливу світової кризи, налагодження роботи вітчизняної промисловості, соціально-економічної обстановки, зокрема, суттєве покращення матеріального становища громадян, як основи стабільності держави в цілому.
Автор переконаний, що закордонне українство, так само зацікавлено в позитивному розвитку України, створенні відповідних умов для повернення заробітчан та ін., а отже має всіма засобами сприяти зазначеному, насамперед, формуванню позитивного іміджу нашої держави на міжнародній арені. Відтак ситуація, яка мала місце у травні (виступи окремих українських громад в Іспанії, Німеччині, Італії тощо) скоріш за все є наслідком прикрого непорозуміння, втручання „третіх сил”, зацікавлених у дестабілізації ситуації навколо Україні та розбрату усередині закордонного українства.

[Svitlana]

Зазначене, в свою чергу, повинно позитивно сприйматись української діаспорою, якщо вона „вболіває” за рідну державу й хоче бачити її процвітаючою. Закордонне українство, діяльність якого має суттєвий вплив на формування іміджу України за кордоном, повинне обережно ставитися до різких заходів, уникати недостатньої інформованості про події, ретельно аналізувати ті, чи інші дії українського керівництва, перш ніж вдаватися до демонстраційних кроків.
Аналіз подій навколо нинішніх акцій окремих українських громад за кордоном свідчить про розкол всередині закордонного українства на прихильників старих, ще з часів „холодної війни” та більш сучасних (поміркованих) поглядів на співпрацю з офіційною українською владою. Тому протестні дії в США та Європі можуть бути викликані прагненням „старих” підвищити свій імідж та втримати вплив на діяльність організації. Слід також звернути увагу неприпустимість такої реакції якщо офіційно члени закордонних громад не є громадянами України, а отже фактично не мають права „вимагати”.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що першочерговим завданням керівництва України на даному етапі є отримання негайних результатів щодо вирішення нагальних економічних проблем, нівелювання впливу світової кризи, налагодження роботи вітчизняної промисловості, соціально-економічної обстановки, зокрема, суттєве покращення матеріального становища громадян, як основи стабільності держави в цілому.
Автор переконаний, що закордонне українство, так само зацікавлено в позитивному розвитку України, створенні відповідних умов для повернення заробітчан та ін., а отже має всіма засобами сприяти зазначеному, насамперед, формуванню позитивного іміджу нашої держави на міжнародній арені. Відтак ситуація, яка мала місце у травні (виступи окремих українських громад в Іспанії, Німеччині, Італії тощо) скоріш за все є наслідком прикрого непорозуміння, втручання „третіх сил”, зацікавлених у дестабілізації ситуації навколо Україні та розбрату усередині закордонного українства.

Це слід сприймати як офіційне звернення теперішньої влади до українців за кордоном?

Дуже цікава позиція вимальовується під кінець повідомлення: закордонні українці повинні позитивно сприймати усе, що робить українська влада; замість того, щоб протестувати чи критикувати якісь дії теперішньої влади, діаспора повинна детальніше вивчати певні проблеми (читай: поки пройде час і запізно буде щось робити???). Ну і найцікавішим є те що, у кого нема українського паспорта - просто не повинні протестувати (неприпустимо це!).