Про українську мову

dima_ternopil

Споконвіку в держави, у нації
Стало добрим законом, панове:
Жить не може людина у Франції
І не знати французької мови.
То вода для людини для спраглої,
Джерело життєдайне, чудове.
Жить не може людина у Англії
І не знати англійської мови
В кожній мові – квітіння конвалії,
Гуркіт грому і гомін діброви.
Жить не може людина в Італії
І не знать італійської мови.
Із колиски до миті останньої
Є в людей розуміння здорове:
Жить не може людина в Іспанії
І не знати іспанської мови.
Хай слова вирізняються в реченні,
Як зерно, а не жмуття полови.
Жить не може людина в Туреччині
І не знати турецької мови.
Може, в мене поняття і спрощені,
Та тримаюсь такої основи:
Жить не може людина в Угорщині
І не знати угорської мови.
Жить не можна в Норвегії, Швеції,
Вже й в Прибалтиці, вже і в Молдові,
У Німеччині, в Польщі, у Греції
І не знати державної мови.
Тож думки пропливають, як тіні,
В далину, в безгоміння Дніпрове:
Жити можна лише в Україні
І не знать української мови
Євген Гайгара, Кривий Ріг

Сумно стає коли читаєш такі рядки...

Треба бути не песимістом, а оптимістом!! Вже все не так погано, як було колись. А тобі, як мені здається, взагалі нема чого нарікати.

У Тернополі російську мову рідко почуєш. Набагато рідше, ніж англійську в Цюріху, до речі.
Ось якраз про це я хотіла додати до вірша, що у Швейцарії також можна жити і не знати жодної державної мови.

dima_ternopil

Ще один вірш.

РІДНА МОВА

Казали ще греки, бо мудрі нівроку:
«Як хочеш народ підкорити чужий —
Лиши його мови. Всього сорок років
Мовчати він буде — й довіку вже твій».

Давно проминули ці речені строки.
Вже жити не можем ніде як в тюрмі...
Та ґени повстали й завдали мороки
Й мені, й нині сущим в моїй стороні.

Жахливі, страшні, покалічені ґени —
Пекельним Батиєм, Польщею затим,
Північним «братєльніком», «батьком» скаженим...
Нарешті — Чорнобиль. А був же ще й Крим!

Брати мої й сестри, батьківського слова
Тримайтесь, як в битві утримують фронт!
Бо доки бринить у світах наша мова —
Не зникне народу мого ґенофонд.

Так, а тепер від слів поетичних - до діла!

Як перекласти укр. мовою Amoklauf (нім) Running amok, Amok (англ).
Може, допоможуть українці з України... Чи з"явилося вже таке поняття?
Взагалі слово "амок" з малайської/філіпінської... означає "слон, що сказився" і означає неконтрольований гнів, що знищує все і всіх довкола. Останніми роками все частіше звучить це слово на європейському телебаченні. Як правило, це молоді люди або підлітки, що сліпо стріляють по оточуючих (найчастіше - в школах), після того досить часто стріляють себе.
Обговорення самого явища "амок-...." давайте перенесемо у підрозділ "Міжнародне" у новій темі.

nataliya

Світлано, ось що я знайшла в словнику: Amok - приступообразное нарушение сознания, приступ непреодолимого влечения к убийству, вышедший из под контроля амок, безумие с наклонностью к убийству. Run amok - потерять над собой власть, беситься, кидаться на всех. Написала на російській, можна попросити Діму, щоб переклав на українську мову.

Наталіє, велике мерсі! А я по новинах шукала і не знайшла. В словник російський не додумалася

А російську я розумію, як і більшість форумчан і гостей я так думаю

І строгих правил щодо вживання мов у нас також немає.

Значить виходить, що також амок буде по-нашому? То може ще не увійшло в широку практику

Бо я говорила тут за те, що дуже багато в Європі амок.... лауфів? ...ранів? трапляється, а мені -

Ото я і подумала - досить користуватися іноземною мішаниною + українськими ліричними відступами для опису явищ, треба виводити свій рівень рідної мови на сходинку вище.

nataliya

Так, Світлано, безконтрольний амок, можна вживати і такий термін. Взагалі, багато зараз запозичень з іноземних мов. Нещодавно спілкувалася з викладачем школи, вона сказала "превентивні методи виховання". Якби не знала англійської, то нічого б так і не зрозуміла.

dima_ternopil писав:Споконвіку в держави, у нації
Стало добрим законом, панове:
Жить не може людина у Франції
І не знати французької мови.

Жить не можна в Норвегії, Швеції,
Вже й в Прибалтиці, вже і в Молдові,
У Німеччині, в Польщі, у Греції
І не знати державної мови.
Тож думки пропливають, як тіні,
В далину, в безгоміння Дніпрове:
Жити можна лише в Україні
І не знать української мови
Євген Гайгара, Кривий Ріг

Сумно стає коли читаєш такі рядки...

Але стає веселіше, коли читаєш оці:

http://www.zaxid.net/blogentry/69708/

...місцеві поліціянти... розслідували справу про торговців живим крамом, привезеним до Німеччини з теренів колишнього СРСР.

Правоохоронці нарешті знайшли інсайдера, готового дати важливі свідчення в справі. Оскільки цей свідок виявився повією з України, котра ні бе, ні ме по-німецьки, то довелося шукати перекладача, котрий би при нагоді знався на юридичних тонкощах.

Таким чином Оксана здобула собі практику, а німецька поліція – корисного помічника. Принаймні так всім здавалося, допоки під час допиту не вилізла одна серйозна правова колізія. З’ясувало, що свідок-повія не знає не лише німецької, але й української мови.

Оксана, звичайно ж, чудово розмовляла і російською, але, знаючи карно-процесуальний кодекс ФРН, вона зразу ж зрозуміла, що добрий адвокат зможе на суді розвалити цю справу, як карткову хатинку. Адже свідок дає свідчення російською мовою, ліцензії на переклад якою в перекладачки не було.

- Пане лейтенанте, – звернулася Оксана до слідчого, – складається прикра ситуація: вона говорить російською.

- Ну, то в чому проблема? – здивувався поліціянт, – скажіть їй, хай говорить по-українськи!

- Але вона не вміє…

Лейтенант на мить замовк, ще раз переглянув паспорт свідка. «Громадянка України» – все в порядку.

- А що у Вашій країні є кілька державних мов?

- Та ні, лише українська.

- Вона є обов’язковою для вживання?

- Та, ніби, так.

- То поясніть їй, що вона повинна давати свідчення українською.

- Пояснювала вже…

Тут вже сам офіцер не стримався, повернувся обличчям до повії й, виразно карбуючи склади, промовив: «У-кра-і-ніш!»

До повії нарешті дійшло, що тут їй – не Україна, й у ліберальні мовні ігри з нею ніхто вже бавунькатися не збирається. Довелося відновлювати в пам’яті ті кілька непрогуляних уроків української мови, згадувати, слова, які колись казала їй бабуся, які чула з нечисленних україномовних програм на телебаченні. Врешті-решт справа з горем навпіл зрушила з мертвої точки.

Українці в Швейцарії