Українці в Швейцарії

Класна стаття - розказала як є. Таких історій я багато знаю. Знаю ще одного німця, що живе в Києві вже років з 15 певно. І коли я їхала - казав мені: "Не їдь, там нема нічого цікавого. Тут життя".
Але я йому казала, що краще зробити і пошкодувати, аніж не зробити і шкодувати.
Італієць, правда, втік через пару років спробувавши української фермерської долі. А голландець досі живе і працює. Хоче виробляти сир (чи вже і почав виробляти навіть). Але каже, що не розуміє ментальності: платить людям по 300 Євро на місяць (це у селі за 30 км від найближчого міста, хутір фактично), а все одно крадуть. Спершу від думав, що крадуть від того, що їм не вистачає на проживання, тепер взагалі не знає що придумати.
Ще одні переїхали лише минулого року, то ще не знаю як їм йде.
А ще мої друзі хочуть на Україну їхати пожити. Жінка українка, а чоловік голландець. Буду розказувати як їм там житеметься.

http://www.citylife.com.ua/index.php?id ... 60&art=513

враження про україну

http://www.molbuk.cv.ua/article.asp?art ... th=archive

Перше враження від села Волока Глибоцького району в мене було приголомшливе – такі розкішні вілли важко знайти і в Чернівцях. На великих обійстях наймають навіть домашніх працівниць, щоби поралися по господарству.
Про свої прибутки в селі не говорять, хоча не таємниця, що практично в кожній хаті шиють весільні сукні і виготовляють віночки та фату. Але то не для преси, мало хто може дозволити собі вийти з підпілля, кажуть, що податки задушать, а справу залишати не хочеться.
Щоби відремонтувати дорогу до села, подейкують, скинулися самі мешканці Волоки. То й не дивно, селом їздять найновіші іномарки та й гості із сусідніх держав часто приїжджають за товаром. ...далі на сайті