Svitlana » 19 червня 2008, 21:20
Я думаю, що чогось особливого вони не вимагають. Розкажу про завірення документів (легалізацію) в загальному - це ж бо уніфікована процедура.
Значить, документи для представлення за кордон треба завіряти штампом апостиль, котрий свідчить про те, що дані документи є дійсними і вірними (не підробленими) і їм можна вірити. Штампи і підписи установ усіх країн в кожній з країн немає, але в них є база даних підписів посадових осіб усіх країн, котрі можуть ставити апостиль (країн, що уклали угоду про такий вид завірення документів, в тому числі Шв. і Укр.). Таким чином вірять тій єдиній установі, котра поставила свій штамп, а саме - штамп "Апостиль" Мінюсту (або печатки легалізації, що є аналогом апостилю для країн, котрі не укладали угоди про апостиль).
Штапм апостиль ставиться у Києві в Мінюсті (інфо про цю процедуру детально є в Довідковому розділі і/або в розділі про одруження).
Штамп "апостиль" Мінюст так просто вам також не поставить. Він хоче, щоб на документі вже стояв штамп Обласного відділення Мінюсту (може на дипломи - обл. відділу освіти?). Мінюст по ідеї має зразки підписів всіх посадових осіб, котрі видають документи і тим самим звіряють їх і підтверджують достовірність документів для Києва. Така собі кругова порука. Закордонні вірять лише мінюсту, мінюст вірить штампу обласного відділення, обласне відділення - районному чи напряму контролює достовірність документа.
Ще і з цієї причини на старі (радянські документи) апостилі не ставлять (люди повмирали, відповідати не можуть), а ставлять на їх дублікати, видані діючими посадовими особами, що відповідають за архівні документи.
Ну ось і все. Ваші документи (вже завірені для пред"явлення за кордоном ) були перекладені в Німеччині? Тоді вам треба було на переклад ставити апостиль в Німеччині - тоді він був би дійсний тут, в Україні і інших країнах. Таким чином апостиль засвідчував би достовірність підпису перекладача (і нотаріуса) німецького. Ну ось такий сенс має завірення документів.
Якщо документ представляється у перекладі, тоді сам переклад виконуватиме функцію "оригіналу" для установ, що його вимагають: усі дані будуть з нього списані (вкл. написання імен) і вірити будуть печаткам на ньому (плюс оригінал, звичайно, також потрібен для пред"явлення). Отож, якщо переклад будете робити у Швейцарії, то завірення не буде потрібно для місцевих органів.
Я пробувала на простий хлопський розум це пояснити - концепцію, так би мовити. За уточненнями і деталями звертайтеся.
Я думаю, що чогось особливого вони не вимагають. Розкажу про завірення документів (легалізацію) в загальному - це ж бо уніфікована процедура.
Значить, документи для представлення за кордон треба завіряти штампом апостиль, котрий свідчить про те, що дані документи є дійсними і вірними (не підробленими) і їм можна вірити. Штампи і підписи установ усіх країн в кожній з країн немає, але в них є база даних підписів посадових осіб усіх країн, котрі можуть ставити апостиль (країн, що уклали угоду про такий вид завірення документів, в тому числі Шв. і Укр.). Таким чином вірять тій єдиній установі, котра поставила свій штамп, а саме - штамп "Апостиль" Мінюсту (або печатки легалізації, що є аналогом апостилю для країн, котрі не укладали угоди про апостиль).
Штапм апостиль ставиться у Києві в Мінюсті (інфо про цю процедуру детально є в Довідковому розділі і/або в розділі про одруження).
Штамп "апостиль" Мінюст так просто вам також не поставить. Він хоче, щоб на документі вже стояв штамп Обласного відділення Мінюсту (може на дипломи - обл. відділу освіти?). Мінюст по ідеї має зразки підписів всіх посадових осіб, котрі видають документи і тим самим звіряють їх і підтверджують достовірність документів для Києва. Така собі кругова порука. Закордонні вірять лише мінюсту, мінюст вірить штампу обласного відділення, обласне відділення - районному чи напряму контролює достовірність документа.
Ще і з цієї причини на старі (радянські документи) апостилі не ставлять (люди повмирали, відповідати не можуть), а ставлять на їх дублікати, видані діючими посадовими особами, що відповідають за архівні документи.
Ну ось і все. Ваші документи (вже завірені для пред"явлення за кордоном ) були перекладені в Німеччині? Тоді вам треба було на переклад ставити апостиль в Німеччині - тоді він був би дійсний тут, в Україні і інших країнах. Таким чином апостиль засвідчував би достовірність підпису перекладача (і нотаріуса) німецького. Ну ось такий сенс має завірення документів.
Якщо документ представляється у перекладі, тоді сам переклад виконуватиме функцію "оригіналу" для установ, що його вимагають: усі дані будуть з нього списані (вкл. написання імен) і вірити будуть печаткам на ньому (плюс оригінал, звичайно, також потрібен для пред"явлення). Отож, якщо переклад будете робити у Швейцарії, то завірення не буде потрібно для місцевих органів.
Я пробувала на простий хлопський розум це пояснити - концепцію, так би мовити. За уточненнями і деталями звертайтеся.