Українці в Швейцарії

Українці успішно повторили перехід українців через кордон Швейцарія-Італія в Кіассо!!!
Справа була так...
В липні випадково заїхали ми у славне Кіассо, де наших українців пару разів завертали через нелегальний перехід кордону. І просто на власній шкірі ще раз впевнилася у своїй думці, що і цей кордон можна перейти абсолютно вільно, оминувши будь-які перевірки. Більше того - переходили ми кордон якраз тим самим поїздом, що і співвітчизники (Мілан-Лугано). Крім усього, ми зовсім вільно розмовляли українською мовою. І ніхто на нас не звернув ніякої уваги і не захотів перевірити документи (візи, як і квитка до Італії в нас не було - це вже окрема історія).
І ще одне - поїзд не зупиняється ні на яких станціях між Міланом та Лугано, окрім екстренних випадків, коли висаджують нелегалів. Власне, саме настійливо попросивши нас висадити через відсутність візи і квитка до Мілана, ми домоглися висадки у Кіассо. І навіть коли ми вийшли у Кіассо, ніхто не слідкував чи ми дійсно вернемося на територію Швейцарії.... Після цієї пригоди я вже точно не перестану дивуватися землякам - як можна було в Кіассо непомітно не перейти кордону, а додуматися лізти через гори...

У статті, здається, згадувалося, що вони зараз у кантоні Валліс. Хоча я знаю, що наша форумчанка пробувала поспілкуватися з ними, коли вони були під Цюріхом і що вони досить категорично відмовлялися від зустрічей і будь-якого спілкування з земляками. Тому з одного боку хочеться людям допомогти, а з іншого боку лишній раз і задумаєшся - чи вони дійсно її потребують?

А хто знає, де ці люди зараз? Яка їхня доля? Вони досі на території Швейцарії? Наталка, 1+1

Насправді, ще не зовсім. Вона ще подала оскарження, а нові швейцарські знайомі збирають підписи під проханням надати їй притуло. Так що поки ще три крапки...

Svitlana писав:http://www.nzz.ch/nachrichten/schweiz/t ... 59898.html

Останні новини про українських біженців. У двох словах: прохання про надання статусу біженців було відхилено і зараз їх чекає виселення на баттьківщину. Результат, в принципі, такий самий, як і всіх решту 21 заяв від українців, котрі надійшли за 2007 рік.
Одними з причин, названих жінкою, були переслідування за релігійними переконаннями (баптисти). Окрім того - поведінка чоловіка, з яким вона розлучилася 9 років тому, та хвороба молодших дітей змусили жінку податися шукати притулку за межами України, а саме - у Швейщарії. До того вона подавала вже 2 заяви на отримання статусу біженців і обидві були відхилені.

Нарешті справа дійшла до завершення!

Вважаю що об'єктивно, по фактах, рішення правильне.

Дітей жалко...

http://www.nzz.ch/nachrichten/schweiz/t ... 59898.html

Останні новини про українських біженців. У двох словах: прохання про надання статусу біженців було відхилено і зараз їх чекає виселення на баттьківщину. Результат, в принципі, такий самий, як і всіх решту 21 заяв від українців, котрі надійшли за 2007 рік.
Одними з причин, названих жінкою, були переслідування за релігійними переконаннями (баптисти). Окрім того - поведінка чоловіка, з яким вона розлучилася 9 років тому, та хвороба молодших дітей змусили жінку податися шукати притулку за межами України, а саме - у Швейщарії. До того вона подавала вже 2 заяви на отримання статусу біженців і обидві були відхилені.

Наших біженців перевели до Sitten. За два місяці перебування в Кіассо вони досить активно інтегрувалися у місцеву громаду, налагодили нові контакти, почали вчити італійську. Хоча таке рішення Бундесамт з міграції стало для них неприємним сюрпризом, вони без протестів переїхали на нове місце перебування.

milady
Я поважаю Вашу думку і те, що я відрегаував на Ваше повідомлення підтверждує це.
Я вважаю, що якщо Ви змогли публічно представити свої думки, то це говорить про Ваш розум дуже позитивно.
Зрозуміло, що Ваші думки не такі як мої, але це не грає ніякої ролі. Мені цікава Ваша думка, тому я з великим задоволення прочитав Ваше повідомлення.

Пока мы будем жить по старинному принцыпу - моя хата скраю - никогда у нас ничего хорошего не выйдет!

Я погоджуюсь с Вами. І це говорить про те, що у нас є те, що обєднує.
Давайте спілкуватися без страху! Ми які б різні ми не були живі-здорові і слава Богові за це!

Stephan писав:milady

Я вот общаюсь с представителями сел, так там работу днем с огнем не сыскать,

В Швейцарії ТАКОЖ!

Девченки наши

Таких не існує! Не існує "наших дєвчьонок ". Є дорослі жінки, які самі вирушують свою долю, а не міфічні "наши дєвочки".

всеми правдами-неправдами пытаються чухнуть за кордон

,
Давайте признаємо - правдами -це вийти заміж, найти роботу, неправдами -це проституція.
Коли так, то , вибачте, ці два слова "правдами-неправдами" не можливо ставити в один рядок.

Или Вы хотите сказать, что все, кто живет в Швейцарии-Германии, случайно сюда приехали?

Я хочу сказати, що кожна людина сама вирушиє питання свого життя. Але також треба бути готовим до того, що питання моралі це не тема для табу.

Родина там, где зад в тепле, пардон.

Це дійсно так. Швейцарці вирішили зробити для себе таку країну, де їх дупа у теплі. І вони це зробили. Що заважає це зробити українцям у свой державі - Ви думали над цим питанням?

А вот кто не смог вырваться за границу, тому дорога в Киев-Львов.

Нема того, хто вказував кому і куди шлях. Кожен вирішує це питання самостійно. невже з цим Ви не погодитесь??

Ну как Вы все классно разложили по полочкам! Спасибо большое!
Извините, может мой ум и не так уж развит как Ваш, я просто пыталась высказать свою мысль. А о проституции даже в мыслях не было! Но Вы че-то там раскопали, нашли. Понимайте, как хотите, Ваше право!
А вот на на вопрос:"Що заважае украинцям жыты добре в себе у Вкрайини" я отвечу. Скорее всего ни "что", а "кто" - сами же украинцы. Пока мы будем жить по старинному принцыпу - моя хата скраю - никогда у нас ничего хорошего не выйдет!

В швейцарії теж були часи, (якщо ви хоч трошки читали історію країни теплого заду), коли з гірських сільських районів люди втікали у великі міста. Бо робота була важка і життя "тоска зеленая". Тому там влада швидко схаменулася і почала розбуловувати гірськолижні курорти. Зараз в Україні відбувається те саме. Маю на увазі гірські райони, придатні для лиж.

А чим гірший Львів чи Київ для можливості себе реалізувати? Чи ви думаєте, що вибір тут у вас величезний? Особливо, якщо виїхати неправдами...

milady

Я вот общаюсь с представителями сел, так там работу днем с огнем не сыскать,

В Швейцарії ТАКОЖ!

Девченки наши

Таких не існує! Не існує "наших дєвчьонок ". Є дорослі жінки, які самі вирушують свою долю, а не міфічні "наши дєвочки".

всеми правдами-неправдами пытаються чухнуть за кордон

,
Давайте признаємо - правдами -це вийти заміж, найти роботу, неправдами -це проституція.
Коли так, то , вибачте, ці два слова "правдами-неправдами" не можливо ставити в один рядок.

Или Вы хотите сказать, что все, кто живет в Швейцарии-Германии, случайно сюда приехали?

Я хочу сказати, що кожна людина сама вирушиє питання свого життя. Але також треба бути готовим до того, що питання моралі це не тема для табу.

Родина там, где зад в тепле, пардон.

Це дійсно так. Швейцарці вирішили зробити для себе таку країну, де їх дупа у теплі. І вони це зробили. Що заважає це зробити українцям у свой державі - Ви думали над цим питанням?

А вот кто не смог вырваться за границу, тому дорога в Киев-Львов.

Нема того, хто вказував кому і куди шлях. Кожен вирішує це питання самостійно. невже з цим Ви не погодитесь??

сянка писав:Я досить часто їжджу в Україну і спілкуюсь з різними людьми. Так от: всі хто там ще живе і нікуди не виїхав живуть нормально. Хто краще, хто гірше, але ніхто не каже що ненза і розпач. Так, важко, так грошей хотілось би більших, а цін нижчих. Але всі при роботах, купують машини, хто нові, а хто користувані, хто в кредит, а хто за всю суму і відразу. А дехто навіть їздить на відпочинок до Швейцарії на лижі. Я не кажу, що все так добре. Проблем ще достатньо. Але й стверджувати що ситуація погана теж не варто.




І ще дещо для інформації. До Львова щодня на роботу зїжджається 200 тис. людей. Цікаво і що вони там роблять?

Работа, машины... :shocked: Вы сейчас дискутируете о жизни людей в больших украинских городах или в провинции? Я вот общаюсь с представителями сел, так там работу днем с огнем не сыскать, а вот про покупку машины и говорить не приходится! В маленьких городах чтобы устроиться на работу нада еще и деньгу заплатить и не малую, это ведь не секрет не для кого. Девченки наши всеми правдами-неправдами пытаються чухнуть за кордон, чтобы хоть как-то обеспечить себе достойное будущее да и родителям помочь. Или Вы хотите сказать, что все, кто живет в Швейцарии-Германии, случайно сюда приехали? Родина там, где зад в тепле, пардон.
А вот кто не смог вырваться за границу, тому дорога в Киев-Львов.

З недавньої розмови на тему:

Д (21:13:30 1/02/2008)
бізенці нерозумні!
Д (21:16:18 1/02/2008)
то вони спеціално в гори пішли - шоб привернути увагу
Д (21:18:21 1/02/2008)
біліа Чіассо кордон пішки переіти мозна і ніхто на тебе навіт не подивитсіа!!!
Д (21:19:32 1/02/2008)
а шоб бізенціами бути то треба діісно себе в зертву принести!


Особливо мені сподобалася думка про "пішли в гори, щоб привернути увагу" :???:

KOlenka писав:

За даними Держкомстату, у цілому по Україні рівень зарплат за 2007 рік виріс на третину, склавши 1675 гривень, пише газета "Дело".

При цьому торік заробітки українців росли швидше, ніж у позаминулому. Але цей позитив повністю нівелювала інфляція, що досягла 17%.

Per saldo рівень доходів (не впевнена чи можу написати добробуту) українців в середньому зріс на 30-17= 13%.
Все-таки остання фраза не зовсім правильна. Позитив інфляція нівелює, звичайно, але ж не повністю!

Степане, отакої. Ми тут дискутуємо про економічну ситуацію в Україні, а тут виявляється зовсім інша "пара кальош". :!:

Я досить часто їжджу в Україну і спілкуюсь з різними людьми. Так от: всі хто там ще живе і нікуди не виїхав живуть нормально. Хто краще, хто гірше, але ніхто не каже що ненза і розпач. Так, важко, так грошей хотілось би більших, а цін нижчих. Але всі при роботах, купують машини, хто нові, а хто користувані, хто в кредит, а хто за всю суму і відразу. А дехто навіть їздить на відпочинок до Швейцарії на лижі. Я не кажу, що все так добре. Проблем ще достатньо. Але й стверджувати що ситуація погана теж не варто.

Ви згадали стан наших інтернатів. Так це не найбагатші установи. Але вони є повністю на державному утриманні. А держава що може, те й робить.

А от те, що ви говорите, що зарплата в 1000-1500 грн. це не гроші - ви лукавите, бо самі визнали, що люди тримаються за зарплатню в 600-700 грн.

Я не казала, що за 300грн на дитину можна розкошувати, але прохарчуватись можна. Звичайно, якщо не купувати якісь там делікатеси.

І ще дещо для інформації. До Львова щодня на роботу зїжджається 200 тис. людей. Цікаво і що вони там роблять?

Я дзвонив до Цюріху.

1. Вони відмовляються давати яку небудь інформацію відносно неї.
2. Також вона не має бажання контактувати с Посольством України, бо вона має бажання отримати статус політичного біженця уШвейцарії.
3. Я не знаю, як її можно знайти, щоб хтось підтримав її, або надав благодійну допомогу.

Так ось, шановні українці, цей досвід говоритть про те, що не треба буди наївними відно як цієї жінки, так і контактів з нею.

slavusia

Sa svoju zikavist saplachu jim 100 Fr. (ne te shcho v mene hroshej kury ne kliujut, ale jakos vge progyvu. (Take stavlennia do hroshej napevno vidrisniaje potenzijno bidnu liudynu (ze ja pro sebe) vid potenzijno bahatoji)). Nehaj vytrachajut jak hochut ( v restoran na pizu shodiat, pojidut des pohuliaty (jakshcho vidpustiat: bo bigenzi v CH duge kontroliujutsia), chy vidkladut).

Це слушна ідея.
Це питання непросте, але щось можно зробити.
Я контактую с Посльством і дам інформацію про те де вони зараз та як їх знайти.
Також, хто бажає отримати інформацію може звертатися напряму до Консула України у Швейцарії:
http://www.ukremb.ch/konsulat.htm

Frau Svitlana Shevko (Світлана Шевко)
Konsulin, Erste Sekretärin; Consul, Première Secrétaire
031 351 63 16

Непогано було б поздвонити Вам сюди:
MIGRATIONSAMT
des Kantons Zürich

Telefonische Auskünfte
Montag bis Freitag
8.00 bis 16.30 Uhr
043 259 88 00

Зробіть це. Може вони напряму можуть Вам сказати де вони зараз.

A sudyty jih (pravylno chy ne pravylno, durni chy ni, robotiashchi chy ledashchi) - ze ne moja sprava.

Я з цим не згоден. Ви відмовляєтесь від питання моралі. Це не дуже гарно. Брехня, зловживання, небезпека для дітей -це завжди у суспільстві сприймалося негативно. І якщо Ви робите виглядя, що ці питаня Вас не стосуються, то це -страхіття.

Ija писав:Добре , що в Україні ще не всюди дійшло до "чорної біди " .

Більшість людей якось намагаються виживати, чи десь на зарібки поїхати, чи дома якусь роботу, хоч би й копійчану , знайти ( правда вибір не великий - базар, магазини або банки ( але не всім же туди )

Проблема в тому, що той хто відносно благоплучне життя в Швейцарії має ,і не подумає колись на нашу обдерту Україну повернутися, хіба що в ролі заморської швейцатської пані. .

Місячний заробіток середньостатистичного киянина в грудні минулого року досяг 3048 гривень. Це в два рази більше, ніж у середньому по країні.

За даними Держкомстату, у цілому по Україні рівень зарплат за 2007 рік виріс на третину, склавши 1675 гривень, пише газета "Дело".

При цьому торік заробітки українців росли швидше, ніж у позаминулому. Але цей позитив повністю нівелювала інфляція, що досягла 17%.

Традиційно трохи вище оплачується праця громадян у промислових регіонах. У Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях середня зарплата коливається в межах 1680-1840 гривень.

Найнижчі зарплати одержують жителі Тернопільської області - у середньому 1191 гривня на місяць. Не набагато більші заробітки у Вінницькій, Сумській, Волинській, Чернігівській областях. Такий же розрив між столицею і регіонами спостерігався й у 2006 році.

Як і раніше одні з найвищих зарплат одержують працівники вугільних, хімічних, нафтопереробних, металургійної галузей.

Там середній рівень зарплат сягає 2000 гривень і вище. Найнижчі зарплати - 800 гривень - у текстильній промисловості.

Деякі роботодавці ставлять під сумнів свіжі дані Держкомстату. Неофіційно вони пояснюють, що дотепер більшість працівників одержують зарплати в конвертах. І менеджмент компаній не зацікавлений змінювати таку схему відносин з персоналом.

Говорити про реальні зарплати своїх співробітників топ-менджмент більшості компаній відмовляється навідріз.

За словами директора в Україні рекрутингової компанії World Staff Віталія Михайлова, найбільш затребуваними спеціальностями в топ-сегменті в 2007 році були девелопери, фінансисти, юристи, програмісти, інженери, співробітники рекрутингових агенцій.

"Директорам девелоперських компаній пропонували зі старту від 10 до 15 тисяч доларів. Старшим менеджерам девелоперських компаній - 3-5 тисяч доларів. Фінансовим директорам - 5-7 тисяч доларів. Хорошим юристам - від 3 до 5 тисяч доларів", - розповів він.

Zikava dyskusija.
A bidni i bahati je skris: v Ukrajini, v Schwejzariji i v Uhorshchyni.
Dlia sebe ja vyrishyla, shcho sprobuju disnatysia de vony saras perebuvajut i potim vidvidaju. Moglyvo dovedetsia trohy pochekaty poky agiotag navkolo nyh deshcho smenshytsia. Meni zikavo (taka vge gahlyva rysa ginocha zikavist) jak, shcho i chomu. Sa svoju zikavist saplachu jim 100 Fr. (ne te shcho v mene hroshej kury ne kliujut, ale jakos vge progyvu. (Take stavlennia do hroshej napevno vidrisniaje potenzijno bidnu liudynu (ze ja pro sebe) vid potenzijno bahatoji)). Nehaj vytrachajut jak hochut ( v restoran na pizu shodiat, pojidut des pohuliaty (jakshcho vidpustiat: bo bigenzi v CH duge kontroliujutsia), chy vidkladut). A sudyty jih (pravylno chy ne pravylno, durni chy ni, robotiashchi chy ledashchi) - ze ne moja sprava.

Знаєте, Іє, я в основному з вами погоджуюся. Навіть не в основному, а в переважній більшості. Не така я вже далека від України та своїх родичів там, як ви думаєте. Ціни - такі самі вони були і минулого січня. Ті самі 100 євро на продукти і нічого путнього.
І те, що минулося те, що заглядають на поношене. Тільки в цьому випадку я кажу слава тобі, Господи, що так. Добре, що більше не хочуть ношеного, то я нарешті дам собі спокій і з чемоданчиком літаком полечу замість машиною з причіпом 2 дні.
І навіть про те, що подачки давати не потрібно. Бо таки не потрібно вчити, правду кажеш. Треба вчити заробляти.
Але, все одно, коли бачиш, що людина не має, діти коло хати ходять босі, бо черевики тільки до школи - то і везеш, що мені (не) гоже (воно може ще і мені дуже навіть гоже, але я їх раз до разу візьму, а та людська дитина таки щодня буде тягати хоч коло хати). Тому я не погоджуся у цьому. Віддаю не кому-небудь, аби щось дати, а дійсно тим, кому треба. А ви мабуть ще ніколи не займалися таким видом благодійсності, то і не знаєте скільки то роботи і часу займає, а також і коштів (лише для прикладу: транспорт, прання, сортування, пакування).

Так само не погоджуся, що можливостей в Україні для пристойно жити нема. Бо всі з голки вдягнуті, їздять відпочивати хоч кудись. А на продукти дійсно правду кажете - нема. Бо приоритети там не ті, що тут. Тут в першу чергу добре з"їсти самим, потім гостям, а потім вже шмотки-меблі-коври. В Україні ж навпаки: шмотки, хата, фото та відеотехніка (не побутова!), подорожі, а вже потім харчі.
Ви такі ж зарплатні називаєте, що і я знаю. Але ті ж люди якось умудряються ще й квартири купувати за ті гроші. Добре, що купують, але тоді я не відчуватиму себе зобов"язаною займатися благодійністю.

Про дурна та наївна як синоніми і я мала на увазі. Інші, мабуть, теж.
До теми, повертаючить, довільно перекажу суть одного коментаря від Швейцарця під статею про наших біженців. Вони 7 років жили у благополучній Угорщині. Але захотіли до ще привабливішої Швейцарії. Складається враження, що вони тікали не від лиха, а йшли конкретно до мети "статус біженців у Швейцарії".
І мені таке саме спадає на думку.

Я дуже намагаюся не завалюватися на якийсь бік. Але у даному випадку у мене це виходить дуже погано. Ну не вдається мені пожаліти цю матір. Дітей молодших і особливо найменшого калічку - так. Старшого бугая 21 рік - так само ні. Бо міг би і сам вже давно допомагати з заробітком.

Ija

Я не знаю наскільки ви є відірвані від реальної ситуації в нашій Батьківщині- погодьтеся розмірене життя в Швейцатії розслабляє.

Нема в Швейцарії "розміренного життя". Всі хто може працює, та ще й як працює!

Там вже ніхто не кидається на поношений одяг.

Вам вже написали, що у Швейцарії люди спокійно відносяться до поношенного одягу, бо поважають працю тих, хто її зробив.

Люди бажають для себе та своїх дітей більшого. Хочуть пристойно заробляти. пристойно жити.

У Швейцарії -аналогічно.

Але можливостей для цього немає. Ви вважаєте , що 1000-1500 гривень -добра зарплата за важку працю?

Я вважаю, що всі гроші, які отримує за свою працю лидина -це те, що вона може заробити. так ж саме і у Швейцарії.

Повірте, безробіття досить високе.

Ринок праці має обмеження у любій державі.

Мій знайомий закуповує продукти в Польщі. там дешевше.

А швейцарці закуповують продукти у Німеччині, або Франції, або в Австрії, або в Італії- там дешевше.

А батотодітна сім"я має багато видатків саме на харчі. тих ваших 300 гр . на дитину вистачить хіба що на 2 -3 дні на продукти (для ощадливої господині.) А де ж гроші на одяг (дешевенький, бо діти ростуть ) і житло?

Тобто 300 гр. на дитину це всі гроші, які отримує сімя?

Щодо подяки тим що хоч щось дають. Я з вами не згідна. Благодійність по принципу " На тобі небоже , що мені не гоже"? За це дякувати?

Ніхто не заставляє щось брати насильно. Хто не хоче -не бере. І які проблеми?

Звичайно, для дитини, яка ніяких чобіт не має, це порятунок на певний час. Вона вам буде вдячна і за поношені. по мірі свого розуміння. А далі що? Вона чекатиме на наступну порцію подачки. Потім виросте і зрозуміє , що час подачок минув.

Хм... Люба дитина чи в Україні, чи в Швейцарії завжди отримує порції подачок, бо вона - дитина. І які проблеми?

А сама де заробить? І чи хтось їй показав і навчив, як ту копійку заробити і де ? Піде і вкраде, чи просто озлобиться на всіх, в тому числі і на " благодійників" .

Це відповідальність батьків. Якщо вони це не зробили будуть мати те, що мають.

Повернемося до наших порятованих. Чи хтось наважився до них сходити і чи хоч задзвонити ? ...

Це питання задає той, хто сам сходив чи подзвонив?

Про шоколадки: ви не рівняйте дешевенький шоколад з Кооп чи з Деннера до українських. В цьому ви маєте рацію. Наш таки кращий. Але спробуйте чогось кращого , хоча б наприклад з Роґґвіллер.

Тобто Ви пропонуєте українцям жити не по свої грошам?
Запевняю Вас, що доволі швейцарців Роґґвіллер не бачуть, не купують, не їдять.

За тон моєї вдповіді вибачайте: за що купила - за те й продаю.

У мене особисто нема до Вас претензій. Я поважаю Вашу точку зору.

За слово "дурна " - я більше мала на увазі " наївність" чи навіть " наївна простота". Виходить можна таки наївною бути і пів -Європи проїхати . А потім на собі волосся рвати.

Це не наївність і не простота. Це Asyl-Missbrauch, тобто такая справа, яка за межами етичного відношення до життя.

Знаєте, мене, як і Степана, також трохи обурила ваша відповідь. Гуманітарка - вживані речі - як на мене також досить непогана допомога. Чи, може, хтось повинен, якщо вже займатися благодійністю, то неодмінно новим і за останньою модою? До речі, тут (узагальнюю про благополучну Європу) є також люди, що купують гуманітарку. Так, і магазини гуманітарні є. І працюють ті люди за копійки (відносно до трат). А он-лайн аукціони вживаних речей якрах переживають пік свого розквіту. Тому не варто так з погордою судити. І серед наших українців тут є досить багато ситуацій, коли допомога була би дуже доречною. Але про них ніхто не знає і ніхто не питає. Бо як вони вже тут опинилися, автоматично значить "пани".
Я колись давніше знала багато людей і дітей-сиіт в Україні, що були безмежно вдячні подарованій, а не проданій (!) гуманітарці. Їм і тягала цілі міхи назбираних для них речей (про затрачений час на збирання, сортування, прання речей, вистоювання на кордонах і місяці пошуків законного виходу переправлення речей через наш кордон мене ніхто ніколи не спитав).
Проте зараз я таких людей вже не знаю так багато (хоча, певно, що є). І тішуся з того. Тішуся так само і з того, що в інтернаті діти-сироти вже не хочуть ношеного одягу, а хочуть нового і модного. Значить, дожилися до якого-неякого добра. Хоча б в одному інтернаті.

А матір.... Думаю зовсім вона не дурна. Про яку наівність можна говорити, коли вона пів-Європи проїхала? Наївною її можна було би назвати, якби вона лише вперше в житті потрапила у гори. Тоді так. Хоча... навіть у цьому випадку потрібно просто з лісу вийти, не бачити ні разу жодної передачі про гори, не знати і не чути що то таке та ще й взимку.
До речі, з такими кордонами як в Швейцарії нещасним просто не пощастило - стільки спроб і щоразу попадатися.[/quote]


Знаєте шановні,
мене в певній мірі здивувала ваша реакція теж. Не обурила, ні . Просто розсмішила.

Я не знаю наскільки ви є відірвані від реальної ситуації в нашій Батьківщині- погодьтеся розмірене життя в Швейцатії розслабляє.

Але життя в Україні не стоїть на місці. Там вже ніхто не кидається на поношений одяг. Це я вважаю добре. Люди бажають для себе та своїх дітей більшого. Хочуть пристойно заробляти. пристойно жити.
Але можливостей для цього немає. Ви вважаєте , що 1000-1500 гривень -добра зарплата за важку працю? Помиляєтеся.
Це вже не ті гроші , що були 4-5 років тому.
Крім того, я повернулася 3 тижні тому від батьків з України. Повірте, безробіття досить високе. Тому є люди (навіть чоловіки ) які змушені триматися за платню в 600-700 гр, бо іншої немає. При тому ж ціни тільки трохи дешевші ніж у Швейцаріі, а деякі речі (особливо ті що якісні) дорожчі як тут. Я перед Новим Роком пішла в супермаркет закупитися для святкового столу. Я нічого особливого не купила- а 100 євро вже нема. ( стіл за ці гроші для 5 персон не накрила.) 1 кг. поганенької ковбаски - 10 Євро. Не говорю вже про м"ясо та сметанку, яблука та банани. Мій знайомий закуповує продукти в Польщі. там дешевше. А батотодітна сім"я має багато видатків саме на харчі. тих ваших 300 гр . на дитину вистачить хіба що на 2 -3 дні на продукти (для ощадливої господині.) А де ж гроші на одяг (дешевенький, бо діти ростуть ) і житло?

Щодо подяки тим що хоч щось дають. Я з вами не згідна. Благодійність по принципу " На тобі небоже , що мені не гоже"? За це дякувати?

Звичайно, для дитини, яка ніяких чобіт не має, це порятунок на певний час. Вона вам буде вдячна і за поношені. по мірі свого розуміння. А далі що? Вона чекатиме на наступну порцію подачки. Потім виросте і зрозуміє , що час подачок минув. А сама де заробить? І чи хтось їй показав і навчив, як ту копійку заробити і де ? Піде і вкраде, чи просто озлобиться на всіх, в тому числі і на " благодійників" .

Повернемося до наших порятованих. Чи хтось наважився до них сходити і чи хоч задзвонити ? ... Про шоколадки: ви не рівняйте дешевенький шоколад з Кооп чи з Деннера до українських. В цьому ви маєте рацію. Наш таки кращий. Але спробуйте чогось кращого , хоча б наприклад з Роґґвіллер.

За тон моєї вдповіді вибачайте: за що купила - за те й продаю.

За слово "дурна " - я більше мала на увазі " наївність" чи навіть " наївна простота". Виходить можна таки наївною бути і пів -Європи проїхати . А потім на собі волосся рвати.

Ті часи, коли бідні діти ніколи не бічили швейцарського шоколаду, вже давно минули. Бо є в Україні шоколад на всі смаки, навіть швейцарський, навіть в досить затурканих місцевостях.
Згідна зі Світланою, жінка , яка перед тим прожила в Угорщині кілька років, знала що робить і зовсім не є наївною.

Ija писав: За мій багаторічний досвід роботи в інтернаті я ще не бачила щоб вони для дітей щось більше
як гуманітарка або банка просроченого майонезу дали. Може й існують десь меценати , може кидають вони щось, на благодійність.( щоб податки менші платити). Але і ці крихти ніколи не доходять за адресою, переважно зникає все по дорозі.

Тому, люди добрі, не судіть жорстоко ту матір, що в засніжену дорогу дітей взяла. Дурна була ( вибачте на слові), в казки вірила.

Та й хто з нас не вірив? Чи не хотів вірити? Жорстоко, дорого заплатила вона за свою довірливіть- ампутованими ніжками сина.

А дітям тим б напевне все ж таки хоч би одяг теплий здався, чи навіть плитка того ними омріяного швейцарського шоколаду.

Знаєте, мене, як і Степана, також трохи обурила ваша відповідь. Гуманітарка - вживані речі - як на мене також досить непогана допомога. Чи, може, хтось повинен, якщо вже займатися благодійністю, то неодмінно новим і за останньою модою? До речі, тут (узагальнюю про благополучну Європу) є також люди, що купують гуманітарку. Так, і магазини гуманітарні є. І працюють ті люди за копійки (відносно до трат). А он-лайн аукціони вживаних речей якрах переживають пік свого розквіту. Тому не варто так з погордою судити. І серед наших українців тут є досить багато ситуацій, коли допомога була би дуже доречною. Але про них ніхто не знає і ніхто не питає. Бо як вони вже тут опинилися, автоматично значить "пани".
Я колись давніше знала багато людей і дітей-сиіт в Україні, що були безмежно вдячні подарованій, а не проданій (!) гуманітарці. Їм і тягала цілі міхи назбираних для них речей (про затрачений час на збирання, сортування, прання речей, вистоювання на кордонах і місяці пошуків законного виходу переправлення речей через наш кордон мене ніхто ніколи не спитав).
Проте зараз я таких людей вже не знаю так багато (хоча, певно, що є). І тішуся з того. Тішуся так само і з того, що в інтернаті діти-сироти вже не хочуть ношеного одягу, а хочуть нового і модного. Значить, дожилися до якого-неякого добра. Хоча б в одному інтернаті.

А матір.... Думаю зовсім вона не дурна. Про яку наівність можна говорити, коли вона пів-Європи проїхала? Наївною її можна було би назвати, якби вона лише вперше в житті потрапила у гори. Тоді так. Хоча... навіть у цьому випадку потрібно просто з лісу вийти, не бачити ні разу жодної передачі про гори, не знати і не чути що то таке та ще й взимку.
До речі, з такими кордонами як в Швейцарії нещасним просто не пощастило - стільки спроб і щоразу попадатися.