Svitlana » 24 лютого 2007, 11:06
Цікава стаття про значення Радянської Армії для українського народу. Захисники чи загарбники?
Можу додати від себе, що такі розповіді я чула від своєї бабусі ще тоді, коли під стіл пішки ходила. Тоді я багато запитань не ставила - тільки слухала, як казки. А з часом, коли старенька минулася, почали сипатися запитання, тільки відповісти на них вже не було кому. Почасти відповіді почали знаходитися десь у роках 90-х (коли 75-річний вчитель історії приніс до школи рукописну копію історії України під час та після революції). А деякі - лише зараз, як ось у цій статті про різанину доблесною рад. армією.
Головне питання, яке мене мучило пізніше було: хто такі наші? У розповідях бабусі беззаперечно і безумовно називалися "наші" і "москалі" (під час війни ще й німці). Москалі - Москва - Росія - це я розуміла. Але ж це і є наші! А хто ж тоді оті "наші"?! :roll: Просто виховання у садочку, а потім і в школі (радянській) запудрювало мізки настільки сильно, що ставити під сумнів "нашість" росіян-більшовиків навіть не виникало у гіпотетичних міркуваннях. Швидше цікавило - а хто ж "наші"?
Ну і під час війни поводилася радянська влада не найкращим чином: викрадення курей, свиней, і всього що миле оку потраплялося. Бо заходили до хати, не вітаючись і нікого не питаючи брали все, що заманеться. При найменшому супротиві - розстріл. Німці ж на противагу іноді навіть давали шоколадки (ні, не отруєні, як часто можна було зустріти у книжках типу "Діти-герої").
А ще живуть мої родичі у Польщі, бо під час операції Вісла, українців переселяли, ділячи територію. Заходили до хати, ставили всіх в ряд і автоматами вказували кому направо, а кому на ліво. Так старші брати і сестри мого діда опинилися у Польщі, всі малі діти з батьками залишилися на Україні, тільки переселили їх від кордону вглиб України.
[url=http://www.pravda.com.ua/news/2007/2/23/54909.htm]Цікава стаття[/url] про значення Радянської Армії для українського народу. Захисники чи загарбники?
Можу додати від себе, що такі розповіді я чула від своєї бабусі ще тоді, коли під стіл пішки ходила. Тоді я багато запитань не ставила - тільки слухала, як казки. А з часом, коли старенька минулася, почали сипатися запитання, тільки відповісти на них вже не було кому. Почасти відповіді почали знаходитися десь у роках 90-х (коли 75-річний вчитель історії приніс до школи рукописну копію історії України під час та після революції). А деякі - лише зараз, як ось у цій статті про різанину доблесною рад. армією.
Головне питання, яке мене мучило пізніше було: хто такі наші? У розповідях бабусі беззаперечно і безумовно називалися "наші" і "москалі" (під час війни ще й німці). Москалі - Москва - Росія - це я розуміла. Але ж це і є наші! А хто ж тоді оті "наші"?! :roll: Просто виховання у садочку, а потім і в школі (радянській) запудрювало мізки настільки сильно, що ставити під сумнів "нашість" росіян-більшовиків навіть не виникало у гіпотетичних міркуваннях. Швидше цікавило - а хто ж "наші"?
Ну і під час війни поводилася радянська влада не найкращим чином: викрадення курей, свиней, і всього що миле оку потраплялося. Бо заходили до хати, не вітаючись і нікого не питаючи брали все, що заманеться. При найменшому супротиві - розстріл. Німці ж на противагу іноді навіть давали шоколадки (ні, не отруєні, як часто можна було зустріти у книжках типу "Діти-герої").
А ще живуть мої родичі у Польщі, бо під час операції Вісла, українців переселяли, ділячи територію. Заходили до хати, ставили всіх в ряд і автоматами вказували кому направо, а кому на ліво. Так старші брати і сестри мого діда опинилися у Польщі, всі малі діти з батьками залишилися на Україні, тільки переселили їх від кордону вглиб України.