Привіт Світланка.
Буду українською, бо це мрія таки українскьою розмовляти.
По-перше я ще нічого такого серйозного за кордон не надсилала, тому
над питаннями "хабаря" не замислювалась. Якщо виникнуть пропозіції, буду узнавати. Є знайомий австрієць( вже 7 років дружимо), займається онкохворими дітьми у Харкові та сирітами у Луганську
http://www.global2000.at/pages/1000tschernobylkind.htm ( Крістоф Отто). Думаю, він може щось підказати.
Моя сестра купила для них інвалідну каляску,вона теж буде її переправляти через кордон ( Німеччина). То можу поцікавитись, як.
Я зараз роблю те що можу- розповсюджую інформацію( в інтернеті та вивішую оголошення), даю гроші( знайомі переправляють), зараз займусь збором іграшок( думаю з ними на кордоні жодних питань).
Звичайно, ніяка іграшка не зробе малюка щасливим. Але ти знаєш,
давно вже замислююсь над всиновленням, поки не можемо. Муж
прохає почекати хоч рік, хоч які гроші зібрати( це зі мною, ха!)
Але. але. МАЛЕНЬКА СПРАВА важливіша ніж великий намір. Сидіти і нічого не робити цілий рік для мене тортура. Хоча наміри великі, саме життя дещо охолоджує голову. Треба починати з малого.
По питанню контроля. Зараз, і це дуже важливо, створюється система
волонтерства в україні. Потрошечки почала. Тобто не так- завізли и забули. А кожен волонтер відповідає за якись інтернат чи лікарню.
Альберт намагається знайти людей, котрі будуть хоча б 3 рази в місяць їздити(200 км від запоріжжя), грати з дітьми, виносити їх на прогулянки, та будуть більше інформовані про їх потреби, та також контролювати всю допомогу. Я запропонувала оплачувати поїздки ( це буде 120 у.е. в місяць на 3 людей). Там навіть одна жінка вже відгукнулась, навіть безкоштовно. І самі волонтери їздять туди вже 4 раз( тобто раз на місяць). Тому думаю, потрошечки щось зробимо.
Я розумію, про що ти кажеш щодо сільских дітей. Жила в селі 3 останніх роки, дуже тісно спілкувалась з дітками: навчала англійському, читала та дарувала книжки, просто гралась( бо батькам як завжди ніколи) Допомогти хочеться всім, але... треба якісь один обхєкт відібрати і довбати вже до кінця.
Думаю, відповіла на всі запитання.
Цікаво буде узнати про твою діяльність у ГоландіЇ. Де, як, яка організація. Якщо можеш напіши на мейл, добре? Шукаю всі способи.
Це все.
Сістема, сістема- мабуть люди тому і не торкаються нічого такого, що
жах перед сістемою. Якщо дитинці замінити гнілой матрас на добрий-
є боротьба з системою, нехай буде так. Але мені буде добре, що йому
комфортно спати. Це моя думка.
Привіт Світланка.
Буду українською, бо це мрія таки українскьою розмовляти.
По-перше я ще нічого такого серйозного за кордон не надсилала, тому
над питаннями "хабаря" не замислювалась. Якщо виникнуть пропозіції, буду узнавати. Є знайомий австрієць( вже 7 років дружимо), займається онкохворими дітьми у Харкові та сирітами у Луганську http://www.global2000.at/pages/1000tschernobylkind.htm ( Крістоф Отто). Думаю, він може щось підказати.
Моя сестра купила для них інвалідну каляску,вона теж буде її переправляти через кордон ( Німеччина). То можу поцікавитись, як.
Я зараз роблю те що можу- розповсюджую інформацію( в інтернеті та вивішую оголошення), даю гроші( знайомі переправляють), зараз займусь збором іграшок( думаю з ними на кордоні жодних питань).
Звичайно, ніяка іграшка не зробе малюка щасливим. Але ти знаєш,
давно вже замислююсь над всиновленням, поки не можемо. Муж
прохає почекати хоч рік, хоч які гроші зібрати( це зі мною, ха!)
Але. але. МАЛЕНЬКА СПРАВА важливіша ніж великий намір. Сидіти і нічого не робити цілий рік для мене тортура. Хоча наміри великі, саме життя дещо охолоджує голову. Треба починати з малого.
По питанню контроля. Зараз, і це дуже важливо, створюється система
волонтерства в україні. Потрошечки почала. Тобто не так- завізли и забули. А кожен волонтер відповідає за якись інтернат чи лікарню.
Альберт намагається знайти людей, котрі будуть хоча б 3 рази в місяць їздити(200 км від запоріжжя), грати з дітьми, виносити їх на прогулянки, та будуть більше інформовані про їх потреби, та також контролювати всю допомогу. Я запропонувала оплачувати поїздки ( це буде 120 у.е. в місяць на 3 людей). Там навіть одна жінка вже відгукнулась, навіть безкоштовно. І самі волонтери їздять туди вже 4 раз( тобто раз на місяць). Тому думаю, потрошечки щось зробимо.
Я розумію, про що ти кажеш щодо сільских дітей. Жила в селі 3 останніх роки, дуже тісно спілкувалась з дітками: навчала англійському, читала та дарувала книжки, просто гралась( бо батькам як завжди ніколи) Допомогти хочеться всім, але... треба якісь один обхєкт відібрати і довбати вже до кінця.
Думаю, відповіла на всі запитання.
Цікаво буде узнати про твою діяльність у ГоландіЇ. Де, як, яка організація. Якщо можеш напіши на мейл, добре? Шукаю всі способи.
Це все.
Сістема, сістема- мабуть люди тому і не торкаються нічого такого, що
жах перед сістемою. Якщо дитинці замінити гнілой матрас на добрий-
є боротьба з системою, нехай буде так. Але мені буде добре, що йому
комфортно спати. Це моя думка.