Svitlana » 09 вересня 2007, 13:45
1) Саме такою технікою малювання я користувалася у часи свого захоплення художнім манікюром. На лак, що ще не висох на нігті, капаєш іншого і голкою (зубочисткою, спец. заточеним сірничком та іншим приладдям) розводиш ось такими рухами як і тут у потрібний малюнок.
2) Як і вказано на початку фільму - така техніка малювання називається marbling ("мармурування" мало б бути по-нашому, як точно - не знаю). Виникла ця техніка малювання більш, ніж тисячу років тому в Китаї. Набула популярності у 12 столітті в Японії, де називалася "плаваючим чорнилом". У 16 столітті ця техніка поширилася у Туреччині та Ірані (Персії), де називалася ебру або ібру.
У Європі в 17 та 18 столітті вважалося шиком мати "мармурований папір", котрий тоді завозився з Туреччини. Ще від початків то була таємна техніка. Зараз використовується дуже багато у Венеції, зокрема для переплетення книжок.
Для малювання підготовлюють неглибокий бак з водою, або, краще, з розчиненим клеєм для шпалер. Бак повинен бути такої самої величини, як і папір. На воду крапають дуже сильно розрідженою олійною фарбою. Паличкою дуже акуратно проводять, виконуючи малюнок.. Часто використовують прилад, подібний на гребінець з широко розташованими зубчиками.
Коли малюнок виконаний, то папір, що повинен бути достатньо цупким, щоб витримати вологу, кладуть на воду. Він швидко вбирає фарбу і тоді його викладають горизонтально, щоб висушити.
Якщо замість води використовувати клей, то малюнок потім набуде приємного блиску.
Гугл вказує на те, що моя спроба перекласти цю техніку словом "мармурування" таки була вдалою.
В Пістині були поширені техніки мармурування, ріжкування та ритування, які надавали виробам характерної мистецької виразності. Мармуруванням оздоблено свічники кін.XVIII - поч. XIX століття. Виріб обливали ангобами кількох напрямів і при струшуванні фарби змішуються, досягаючи вибагливих візерунків. Ріжкований розпис по вологому черепку в Пістині відомий з ХVIII століття.
http://disser.com.ua/contents/19430.html
А це — мармурування, — продовжує Наталя і капає кілька різних масляних фарб на поверхню води. Специфічно розмішує їх та… обкачує яйцем. — Ці фарби мають своєрідну здатність: вони не розчиняються у воді, а утворюють специфічну плівку, яка приклеюється до предмета. Так можна мармурувати не лише яйця, чашки чи інші тверді предмети, а й тканину, що дозволить прикрасити одяг.
http://www.ogo.ua/rubrics/rest/2007-04-11/216341) Саме такою технікою малювання я користувалася у часи свого захоплення художнім манікюром. На лак, що ще не висох на нігті, капаєш іншого і голкою (зубочисткою, спец. заточеним сірничком та іншим приладдям) розводиш ось такими рухами як і тут у потрібний малюнок.
2) Як і вказано на початку фільму - така техніка малювання називається marbling ("мармурування" мало б бути по-нашому, як точно - не знаю). Виникла ця техніка малювання більш, ніж тисячу років тому в Китаї. Набула популярності у 12 столітті в Японії, де називалася "плаваючим чорнилом". У 16 столітті ця техніка поширилася у Туреччині та Ірані (Персії), де називалася ебру або ібру.
У Європі в 17 та 18 столітті вважалося шиком мати "мармурований папір", котрий тоді завозився з Туреччини. Ще від початків то була таємна техніка. Зараз використовується дуже багато у Венеції, зокрема для переплетення книжок.
Для малювання підготовлюють неглибокий бак з водою, або, краще, з розчиненим клеєм для шпалер. Бак повинен бути такої самої величини, як і папір. На воду крапають дуже сильно розрідженою олійною фарбою. Паличкою дуже акуратно проводять, виконуючи малюнок.. Часто використовують прилад, подібний на гребінець з широко розташованими зубчиками.
Коли малюнок виконаний, то папір, що повинен бути достатньо цупким, щоб витримати вологу, кладуть на воду. Він швидко вбирає фарбу і тоді його викладають горизонтально, щоб висушити.
Якщо замість води використовувати клей, то малюнок потім набуде приємного блиску.
Гугл вказує на те, що моя спроба перекласти цю техніку словом "мармурування" таки була вдалою.
[quote]В Пістині були поширені техніки мармурування, ріжкування та ритування, які надавали виробам характерної мистецької виразності. Мармуруванням оздоблено свічники кін.XVIII - поч. XIX століття. Виріб обливали ангобами кількох напрямів і при струшуванні фарби змішуються, досягаючи вибагливих візерунків. Ріжкований розпис по вологому черепку в Пістині відомий з ХVIII століття.[/quote]
http://disser.com.ua/contents/19430.html
[quote]А це — мармурування, — продовжує Наталя і капає кілька різних масляних фарб на поверхню води. Специфічно розмішує їх та… обкачує яйцем. — Ці фарби мають своєрідну здатність: вони не розчиняються у воді, а утворюють специфічну плівку, яка приклеюється до предмета. Так можна мармурувати не лише яйця, чашки чи інші тверді предмети, а й тканину, що дозволить прикрасити одяг. [/quote] http://www.ogo.ua/rubrics/rest/2007-04-11/21634