natalotschka » 26 березня 2007, 20:45
Українська лайка на прізвисько Матюк..
Українська лайка на прізвисько Матюк..
Раніш цю “собаку” вживали до рук..
.. І до ротів:
Лаявся ж українець нею й поготів!
Чулось таке на всі боки: О, льотра, лайдак,
Кгутина, збитник, псотник, (життя ж таке – так...)
Українська лайка, - любили її
І вельможі уживали та і шахраї..
І казали: “Дідько й годі!”
При халепі чи нагоді!
Чи при сварці теж вживали...
Та потроху забували,
Тобто не так щоб потроху,
(Не німі же ж ми, їй Богу!)
а відразу відреклись,
І тапера – ось дивись:
“Йоли-пали”,” твою мать”...
Чи “фак офф”..
Стала лайка так кульгать!
Впала, бо не хто не любить,
Не покормить приголубить...
Інші ж (чужі), твою мать,
Як заладили вживать,
Що не знаємо для чого,
Що воно таке й від кого?
І чому нема свого?
Є...та дуримо кого?
Ну – себе, а більш нікого..
Дурням – не у Рай дорога....
Хоч покликати нам лайку,
Щоб не слухать балалайку,
Не давитися хотдогом,
Не стріляти там за рогом,
Пити не водку - горілку...
Лайка – може (й це не жарт)
Не дає чи розум, гарт,
Не розбурхує натхнення,
Не всолоджує варення,
Лайка – звісно, річ брудна,
Та потрібна як вона!
Без неї немає мови,
Повноцінної розмови,
А тому – і нас немає,
Повноцінних...(як буває?)
Тож любіте Матюка!
Це, собака, - й ще яка!
З ним господар повноцінний!
Лається ж бо він відмінно!
Автор: княгиня Ольга
Оригінал статті «Українська лайка на прізвисько Матюк..» за адресою:
http://www.vox.com.ua/data/2005/08/0...ko-matyuk.html
http://www.kivi-x.if.ua/forum/printpage ... 34&topic=1
[b]Українська лайка на прізвисько Матюк..[/b]
Українська лайка на прізвисько Матюк..
Раніш цю “собаку” вживали до рук..
.. І до ротів:
Лаявся ж українець нею й поготів!
Чулось таке на всі боки: О, льотра, лайдак,
Кгутина, збитник, псотник, (життя ж таке – так...)
Українська лайка, - любили її
І вельможі уживали та і шахраї..
І казали: “Дідько й годі!”
При халепі чи нагоді!
Чи при сварці теж вживали...
Та потроху забували,
Тобто не так щоб потроху,
(Не німі же ж ми, їй Богу!)
а відразу відреклись,
І тапера – ось дивись:
“Йоли-пали”,” твою мать”...
Чи “фак офф”..
Стала лайка так кульгать!
Впала, бо не хто не любить,
Не покормить приголубить...
Інші ж (чужі), твою мать,
Як заладили вживать,
Що не знаємо для чого,
Що воно таке й від кого?
І чому нема свого?
Є...та дуримо кого?
Ну – себе, а більш нікого..
Дурням – не у Рай дорога....
Хоч покликати нам лайку,
Щоб не слухать балалайку,
Не давитися хотдогом,
Не стріляти там за рогом,
Пити не водку - горілку...
Лайка – може (й це не жарт)
Не дає чи розум, гарт,
Не розбурхує натхнення,
Не всолоджує варення,
Лайка – звісно, річ брудна,
Та потрібна як вона!
Без неї немає мови,
Повноцінної розмови,
А тому – і нас немає,
Повноцінних...(як буває?)
Тож любіте Матюка!
Це, собака, - й ще яка!
З ним господар повноцінний!
Лається ж бо він відмінно!
Автор: княгиня Ольга
Оригінал статті «Українська лайка на прізвисько Матюк..» за адресою:
[url]http://www.vox.com.ua/data/2005/08/0...ko-matyuk.html[/url]
[url]http://www.kivi-x.if.ua/forum/printpage.php?forum=34&topic=1[/url]