one » 18 листопада 2009, 19:26
Я підозрював, що окрім Господарки, Швейцарію наврядчи тут буде хтось захищати. Патріотизм, звичайно ж, добре, але, вибачаюся, з точки здорового глузду, в даному випадку Швейцарію захищати важко. Ігнорування було б набагато логічнішим, якщо тільки Швейцарія не мала якоїсь з наступних причин: 1) бажання насолити Поланскі; 2) бажання ублажити Америку; 3) бажання заробити.
Ось як це все приблизно вигляділо...
Жила собі дівчина Свіцерра. Така собі жіночка, ніби непогана. Детальні її характеристики невідомі, але ходили слухи, що вона, загалом порядна людина.
Через дорогу він неї жив парубок Роман. Навіть не жив, а просто мав хатину, де інколи бував. Раніше бін тут жив постійно, але пізніше переїхав на інший хутір, тож коли саме і для чого він приїжджав до старої хібари, ніхто точно не знав. Чоловіком він був вже не першої свіжості, але колись, кажуть, Роман був парубок моторний і хлопець хоч куди козак. Тобто, міг і гульнути, але міг підтримувати й серйозні стосунки. Багато таких в юності. З віком він, здається, став більш відповідальним, принаймні, ніяких скандальних історій про нього не було вже давно. Оскільки житло його було навпроти, спілкувалися вони зі Свіцеррою досить регулярно. Дехто навіть казав, що занадто часто, як для просто сусідів. Ніхто нічого напевно не знав, але ходили чутки, що в них досить серйозні стосунки. Настільки серйозні, наскільки вони можуть бути в двох досить різних і самостійних людей, які, до того ж, постійно мешкають далеко один від одного. Ну загалом, був Роман у Свіцерри відносно часто і інколи навіть заходив без стуку, а чим вони в неї вдома займалися, одному Богу відомо. Бо самі вони, взагалі то, балачками і, тим більше, плітками не захоплювалися. Але консенсус був що відносини в них непогані, бо зістрічатися для лайок чи суперечок вони б наврядчи були.
А на іншому кінці села жив дядько Сем, такий собі самозадоволений багатій з якимись темними зв'язками. Взагалі то він вже був старезним дідуганом, але чи через те, що він був у досить гарній фізичній формі, чи просто за звичкою, його всі звали дядьком. Гарного про нього односельчани мало що могли сказати, може, хіба що, дехто його поважав за його гроші й владу. Але більшість його просто уникали, чи навіть боялися. Як він збагатів ніхто не знав, але більшість було переконані, що брудними методами. Тим білше, що всі, хто ставав йому якимось чином поперек дороги, безслідно зникали. Взагалі, мабуть таких як дядько Сем найправильніше було б віддати на розсуд правосуддя, але через свої зв'язки він чомусь був недоторканим. Що то були за зв'язки, за люди, ніхто в селі толком не знав, але казали, що він на ти і з мафією, і з корумпованою владою. Від верто кажучи, дядько Сем, мабуть, не був повним тираном чи диктатором, та не тому, що він прислухався до суспільної думки, а тому, що явно увагу він намагався не привертати і на конфронтацію не йти. Але коли йому щось чи хтось не подобався, як вже було сказано виже, перешкоди свої він прибирав досить швидко й безапеляційно.
І от чомусь раптом не сподобався дядьку Сему парубок Роман. Може на базарі на ногу наступив йому чоловік, може взнав як той в юності помочився на його паркан, а може просто хтось наклеп звів. Невідомо. Але стало зрозуміло, що Роману непереливки. Капут, навіть, можна сказати. Наче й злочинцем його офіційно й не визнали, але всім було зрозуміло, що корумпована поліція при нагоді його затримає й передасть дядьку Сему. Та оскільки в розшук на нього не подали, за великим рахунком окрім поліції й сіксотів дядька Сема Роману нікого уникати було не потрібно. Прості люди на нього, ніби, зуба не мали, тож, хоча й рідше, але в селі його інколи все ще помічали. І в себе вдома, і у Свіцерри, але ніхто нікуди не доносив.
Але одного разу, мабуть, щось важливе в лісі здохло, й Романа пов'язали. Не ясно, чи це виконала поліція, чи якісь менш офіційні представники дядька Сема, але те, що настукала на Романа Свіцерра ні в кого не викликало сумніву. Всі було здивовані, бо не могли докумекати для чого їй це було портібно. Одні казали, що незадовго до цього Роман остаточно відмовився одружуватися і Свіцерра захотіла йому насолити, інші ствержували, що вона, скоріше за все хотіла ублажити дядька Сема, бо хотіла влаштуватися на роботу в одну з організацій підконтрольних дідугану, а дехто, взагалі, вважав, що все було набагато прозаїчніше і їй просто потрібні були гроші.

Я підозрював, що окрім Господарки, Швейцарію наврядчи тут буде хтось захищати. Патріотизм, звичайно ж, добре, але, вибачаюся, з точки здорового глузду, в даному випадку Швейцарію захищати важко. Ігнорування було б набагато логічнішим, якщо тільки Швейцарія не мала якоїсь з наступних причин: 1) бажання насолити Поланскі; 2) бажання ублажити Америку; 3) бажання заробити.
Ось як це все приблизно вигляділо...
Жила собі дівчина Свіцерра. Така собі жіночка, ніби непогана. Детальні її характеристики невідомі, але ходили слухи, що вона, загалом порядна людина.
Через дорогу він неї жив парубок Роман. Навіть не жив, а просто мав хатину, де інколи бував. Раніше бін тут жив постійно, але пізніше переїхав на інший хутір, тож коли саме і для чого він приїжджав до старої хібари, ніхто точно не знав. Чоловіком він був вже не першої свіжості, але колись, кажуть, Роман був парубок моторний і хлопець хоч куди козак. Тобто, міг і гульнути, але міг підтримувати й серйозні стосунки. Багато таких в юності. З віком він, здається, став більш відповідальним, принаймні, ніяких скандальних історій про нього не було вже давно. Оскільки житло його було навпроти, спілкувалися вони зі Свіцеррою досить регулярно. Дехто навіть казав, що занадто часто, як для просто сусідів. Ніхто нічого напевно не знав, але ходили чутки, що в них досить серйозні стосунки. Настільки серйозні, наскільки вони можуть бути в двох досить різних і самостійних людей, які, до того ж, постійно мешкають далеко один від одного. Ну загалом, був Роман у Свіцерри відносно часто і інколи навіть заходив без стуку, а чим вони в неї вдома займалися, одному Богу відомо. Бо самі вони, взагалі то, балачками і, тим більше, плітками не захоплювалися. Але консенсус був що відносини в них непогані, бо зістрічатися для лайок чи суперечок вони б наврядчи були.
А на іншому кінці села жив дядько Сем, такий собі самозадоволений багатій з якимись темними зв'язками. Взагалі то він вже був старезним дідуганом, але чи через те, що він був у досить гарній фізичній формі, чи просто за звичкою, його всі звали дядьком. Гарного про нього односельчани мало що могли сказати, може, хіба що, дехто його поважав за його гроші й владу. Але більшість його просто уникали, чи навіть боялися. Як він збагатів ніхто не знав, але більшість було переконані, що брудними методами. Тим білше, що всі, хто ставав йому якимось чином поперек дороги, безслідно зникали. Взагалі, мабуть таких як дядько Сем найправильніше було б віддати на розсуд правосуддя, але через свої зв'язки він чомусь був недоторканим. Що то були за зв'язки, за люди, ніхто в селі толком не знав, але казали, що він на ти і з мафією, і з корумпованою владою. Від верто кажучи, дядько Сем, мабуть, не був повним тираном чи диктатором, та не тому, що він прислухався до суспільної думки, а тому, що явно увагу він намагався не привертати і на конфронтацію не йти. Але коли йому щось чи хтось не подобався, як вже було сказано виже, перешкоди свої він прибирав досить швидко й безапеляційно.
І от чомусь раптом не сподобався дядьку Сему парубок Роман. Може на базарі на ногу наступив йому чоловік, може взнав як той в юності помочився на його паркан, а може просто хтось наклеп звів. Невідомо. Але стало зрозуміло, що Роману непереливки. Капут, навіть, можна сказати. Наче й злочинцем його офіційно й не визнали, але всім було зрозуміло, що корумпована поліція при нагоді його затримає й передасть дядьку Сему. Та оскільки в розшук на нього не подали, за великим рахунком окрім поліції й сіксотів дядька Сема Роману нікого уникати було не потрібно. Прості люди на нього, ніби, зуба не мали, тож, хоча й рідше, але в селі його інколи все ще помічали. І в себе вдома, і у Свіцерри, але ніхто нікуди не доносив.
Але одного разу, мабуть, щось важливе в лісі здохло, й Романа пов'язали. Не ясно, чи це виконала поліція, чи якісь менш офіційні представники дядька Сема, але те, що настукала на Романа Свіцерра ні в кого не викликало сумніву. Всі було здивовані, бо не могли докумекати для чого їй це було портібно. Одні казали, що незадовго до цього Роман остаточно відмовився одружуватися і Свіцерра захотіла йому насолити, інші ствержували, що вона, скоріше за все хотіла ублажити дядька Сема, бо хотіла влаштуватися на роботу в одну з організацій підконтрольних дідугану, а дехто, взагалі, вважав, що все було набагато прозаїчніше і їй просто потрібні були гроші.
:seeya: